Поетичний автограф З роси й води! · с. 13сторінка оригіналу ↗
П Пееттрроо О ОССААДДЧЧУУКК:: «І життя неприйнятне, Україно, без тебе»
Слово Просвіти, №49 за 2012 рік
Відомому українському поету і громадському діячеві Петру Іллічу Осадчуку виповнилося 75 років. “Слово Просвіти” щиро здоровить ювіляра. Бажаємо творчої і житейської невтомності й радості світовідчуттів!
Але, прокинувшись уранці, Він знає: “Змовились, поганці!” Всіх, в кого не поїхав дах, Трощить він буде в пух і в прах. Тому під тиском протиріч Затято мчить, мов кінь на січ, Безстрашно мчить він, сам не свій, БУДЬ-ДЕ, БУДЬ-ЩО ГОТОВ ВСТУПИТИ В БІЙ.
ххх
Товариство від природи гонористе, — незалежно від того, хто “За!”, а хто “Проти!”, хто живе в Прикарпатті, а хто в Причорномор’ї, хто шле на мітинг, а хто — до Феньки, хто йде в ліберали, а хто в марксисти, — українці діляться на три категорії: усвідомлені націонал-патріоти, загартовані націонал-кар’єристи і невиліковні націонал-шизофреніки. А в якій категорії більше якої породи, все залежить від політичної погоди і від того, хто наскільки почувається часткою свого народу,
і від того хто і чим міняється в політичну негоду. І є ще своєрідні українці, не свої і не рідні, історично давно відомі, що поводяться, як чужинці, в тимчасово підневільному українському домі. 25 вересня 2009 р.
ххх
Нами влада похмура правила, Яку осявала сувора Москва, І яка запровадила правила Вищі за наші права. І сьогодні, панове, — браво! — Всюди свято вселюдських свобод: Кожен з нас має право Більше, ніж має народ. Кожен лежінь, аби не пропасти І надалі в розкошах жить, Має право в народу вкрасти І во благо — ближнього вбить. Має право серійний вбивця Задивлятись у небо з-за ґрат; Жить на нашій землі кровопивця Має право як друг і брат. Має право вчорашній в’язень Буть верховним у владних верхах. Є права, та нема зобов’язань, Від Закону відділений страх. Щось не те нині коїться з нами У вировищі чорних справ. Нас чужинці своїми правами Позбавляють одвічних прав.
ххх
Видно неозброєним оком, ЯК ЗАТЯТІ ПОСЛАНЦІ НЕВОЛІ Старими плугами глибоко Орють на дикому полі.
Орють в умах і душах, Засівають отруйне насіння, — Жадобу до волі придушує Віками набуте вміння.
Панувати в чужому домі, Ганьбити чужі святині, — Геопірати давно відомі За братів себе мають донині.
Триває газова війна, Іде війна інформаційна. Мета у них лише одна — Окупаційна. 2009 р.
ххх
Є такий прошарок всюдисущий, Певний того, що з усіх найдужчий, Всюди свій серед людей чужих, Часто робить їх ні в сих, ні в тих. Вправно бідним підсоблять уміє Так, що сам на тому багатіє, Спричиняє кризи в вищих сферах Так, що слід зникає в стратосферах. Що не вчинить, знати всі повинні: В людських бідах нетямущі винні, А вони, просвітлені й тямущі, Світ ведуть до світла, всюдисущі, І во благо, мудрі і веселі, Крутять планетарні каруселі, Аби люди нетямущої породи Прихилялись до тямущих від природи. Кожен в світі мусить пам’ятати: Всіх тямущих треба шанувати! Всюдисущі інших не займають, Поки ті їм тихо догоджають, А коли беруться заважати, Всюдисущі вміють зневажати, Здатні так людину оббрехати, Що сама втече з своєї хати, А вони, правдиві і веселі, Далі крутять загадкові каруселі… Але раптом вдарив грім з-за хмари — І посипались на крутіїв удари. — Наших б’ють! — кричать вони зловіщо, Та чомусь не кажуть, б’ють за віщо?
Самообман
У нічній розкішній тиші ЗАЛИЦЯВСЯ КІТ ДО МИШІ: — Твої вушка мені любі, Ніжна мишко золота! Будь моєю, в нашім шлюбі Ми народимо кота, ЩОБ ЛИШЕ З КОТАМИ ЗНАТИСЬ
І нікого не боятись, Аби всі коти в окрузі Нам були великі друзі. — Ну а миші? — В згубній тиші Хай тремтять хапучі миші, Або падають до ями, А ми будемо з котами! Бо до світлої мети Поведуть нас лиш коти, І не буде, крім котів, У мишатнику вождів…
Щоб котові відповісти, Миша почала зі слів: — Я готова! Тільки їсти Будем виключно котів. 6 листопада 2009 р.
ххх
Закорінення в спадок Попередників роду — Давній привід нападок КОЧОВОГО НАРОДУ. Закорінення в битви, Що віки сколихнули То частина молитви, Яку ми не забули. Закорінення в пісню, В надра вічного слова — Суще нині і прісно, І грядущих основа. Закорінення в право, Споконвік Богом дане — Цим живе наша справа Й поклик рвати кайдани. Закорінення в поле, В рідну батьківську хату — Не відпустить ніколи В світ наруги й диктату. Закорінення в долю, Що спіткали предтечі — Йти безстрашно за волю В зловорожі хуртечі… Закорінення в Канів, В кличну вись “Заповіту” — З нами в безвість не кане Правда нашого світу. Закорінення в землю Під опікою неба, — І життя неприйнятне, Україно, без тебе. 8 серпня 2009 р. Крим
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
