Читацьке віче · “Дух у них залишився той же — до глибини український”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ГГооррддііссттьь ннааццііїї
Слово Просвіти, №49 за 2012 рік
ву зачинателя і, як його називали сучасники, батька українського театру М. Л. Кропивницького. Найдіяльнішим після Марка Кропивницького був Микола Карпович Садовський (Тобілевич-середній). Його життя було бурхливе, насичене мистецькими і громадськими звершеннями, — починаючи від російсько-турецької війни 1877—1878 рр., у якій він брав участь і отримав Георгієвський хрест за хоробрість, і в подальшому — боротьба за права українського слова й театру в умовах заборони. Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх. Навіть реакційна преса не могла вже ігнорувати або замовчувати це значне і своєрідне явище — появу Театру корифеїв. І тільки на початку ХХ ст. актори мали щастя отримати “свою хату” — театральне приміщення. 1907 року Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити у Києві постійний український театр.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
