4 “Невже ми — свої, рідні, українці — такі байдужі до свого майбутнього?!.” Листи з Євромайдану · с. 4сторінка оригіналу ↗
Епіцентр
Слово Просвіти, №49 за 2013 рік
Сергій СИНЯВА
У розпал нинішніх подій на мою електронну скриньку надійшов лист від знайомої. Відповів на нього негайно, а потім подумав — чи не відповідь це багатьом співгромадянам — чесним, однак які не визначились у веремії непростих подій… Привіт, Сергію! Поясни мені, будь ласка, за що тепер стоять люди? Європа? — Вона нас, по-моєму, боїться, як смертельного гріха… Відставка Кабінету Міністрів? Янукович уже двічі (по-моєму) перепризначав теперішній склад — призначить ще раз цю ж компанію або аналогічну… Відставка президента? І на що будемо міняти (шило на мило?), якщо у верхах не можуть помиритися-домовитись… Якщо нині кудись і вступимо, це для нас із Вами буде коров’яче “щось”! Я з усіх сил намагаюся пояснити собі, що Європа в перспективі — для моїх онуків, а дітям буде знову один сморід… З повагою і болем, Марина Може, Маринко, тобі ще пояснити Закон світового тяжіння?.. Одна моя знайома, проста за посадами, але розумна жінка, казала: “Як тільки що не так — кричи!” На Майданах Києва й інших міст стоїть КРИК, гуртуються ОБРÁЗИ й БІЛЬ мільйонів українців. Здіймають прапори й гукають гасла чи не остання НАДІЯ та ВІРА, що й ми можемо жити по-людськи. Якщо запитувати людей, які нині мерзнуть на мітингах, вони і повторюватимуть кальки, що на слуху в усіх, і невправними словами говоритимуть кожен про своє, наболіле. Та біда, що ми й самі не маємо чіткого уявлення, що і як треба робити, і не маємо вождів, у яких є потужна й далекоглядна стратегія. Тому іноді панує стихія, безлад, на кожному кроці знову й знову наступаємо на прокляті граблі. А тепер поглянь на таку ситуацію. Якщо Майдан захлинеться, обачні кияни зітхнуть, скажуть: ми це знали наперед і знову слухняно всунуть голови в ярмо. Їх ніхто не переслідуватиме, не зустрічатиме зневажливими смішками. Життя — підневільне, принижене — понуро й звично піде далі. А що робити тим, хто приїхав у столицю, обрубавши пута, спаливши мости в минуле? Вони у своїх провінціях не захищені можливістю загубитися в натовпі, не мають бодай такої можливості перевлаштуватися на роботу, як у великих містах. Їх гнутимуть і ламатимуть особливо жорстоко. Тож матимемо: міста зречуться побратимів у боротьбі за свободу, тому окраїни од них від-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
