6 Тільки в «СП» · “Невідомо, чи буде імунітет до SARS-CoV-2 · тривалим у більшості населення”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Світова коронавірусна криза
Слово Просвіти, №49 за 2020 рік
Сергій КОМІСАРЕНКО, академік НАН України і НАМН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, голова Комісії з біобезпеки і біозахисту при РНБО України
Закінчення.
Початок у ч. 40-45 за 2020 рік
Формування імунітету проти SARS-CoV-2. Ймовірність розвитку захворювання в інфікованої коронавірусом людини залежить від багатьох чинників, пов’язаних як із самим вірусом (шлях інфікування, збереження здатності проникати в клітину, інфекційна доза тощо), так і з організмом людини (генотип, стан імунної системи, наявність інших захворювань, стан внутрішніх органів).
Від того, як імунна система реагує на збудник інфекційного захворювання, значною мірою залежить поширення хвороби. Значною мірою наше уявлення про імунітет проти SARS-CoV-2 сформувалося не на основі відомостей про віруси SARS-CoV або MERS-CoV, які інфікували порівняно невелику кількість людей, а на даних про інші коронавіруси людини, які щороку викликають — респіраторні захворювання, починаючи від звичайної застуди до пневмонії. У результаті інфікування цими коронавірусами (їх зараз відомо чотири) формується імунітет (не завжди потужний) тривалістю щонайменше один рік. Дослідження осіб, які перехворіли на SARS або MERS і вижили, показало, що після SARS імунітет зберігався два роки, а після MERS — майже три роки. Водночас нейтралізувальна здатність противірусних антитіл (їх здатність інгібувати реплікацію вірусу) поступово знижувалася протягом усього періоду дослідження.
Поки що дослідження тривалості гуморальної імунної відповіді проти SARS-CoV-2, які проводились, дають неоднозначні результати.
Так, дослідження, проведене китайськими вченими, показало, що гуморальний імунітет проти SARS- CoV-2 триває досить недовго — 2—3 місяці, причому вже через 8 тижнів рівень противірусних антитіл падає у 13% людей, що мали симптоми COVID-19, і у 40% людей, що цих симптомів не мали. Отримані дані ставлять під сумнів ідею “паспортів імунітету”, які деякі країни хочуть видавати людям, що перехворіли на COVID-19, мають позитивні результати тесту на противірусні антитіла і нібито можуть вільно подорожувати, працювати і не дотримуватися карантинних обмежень.
Дослідження, проведене ісландськими вченими за участі біля 30 тис. осіб (у тому числі понад 1200 осіб, які мали позитивний тест на вірус та одужали від COVID-19) дало більш оптимістичні результати. Приблизно 90% людей, що одужали, мали антитіла проти SARS-CoV-2: рівень цих антитіл підвищувався протягом двох місяців після встановлення діагнозу, а потім залишався на тому ж рівні протягом усього дослідження, яке тривало 4 місяці. Також було показано, що з вірусом SARS-CoV-2 зустрічалося лише 0,9% населення Ісландії.
Нещодавно в крові у 20-50%
людей, які ніколи не зустрічалися з SARS-CoV-2, були виявлені CD4+ Т-клітини пам’яті, реактивні по відношенню до цього вірусу, причому, була доведена їхня здатність перехресно реагувати із іншими коронавірусами людини і визначено 142 відповідних епітопи Т-клітин. Очевидно, що частина людей в результаті перенесених коронавірусних застудних захворювань виробила імунітет, здатний, певною мірою, захистити їх від SARS-CoV-2, що частково пояснює неоднорідність перебігу COVID-19 у різних людей або в різних географічних регіонах, які відрізняються за поширеністю інфекцій, спричинених коронавірусами людини. Можливо, саме тому населення розвинутих і багатих країн переносить COVID-19 важче, ніж населення бідних країн, яке частіше стикається зі збудниками інфекційних захворювань, зокрема із коронавірусами людини, через низку економічних і соціальнокультурних причин, які призводять до перенаселеності, розповсюдження антисанітарних умов, поганого харчування тощо.
Очевидно, що після інфікування SARS-CoV-2 більшість людей матимуть противірусну імунну відповідь (у когось вона буде сильнішою, в когось слабшою). Можна вважати, що ця імунна реакція забезпечить певний захист людей у середньостроковій перспективі, принаймні на рік, а згодом її ефективність може знизитися. Якщо це дійсно так, то зараження дедалі більшої кількості людей у популяції приведе до формування так званого колективного імунітету. Якщо він охопить значну частину популяції (понад 60%), то навіть без епідеміологічних заходів вірус не буде поширюватися так стрімко.
Навіть якщо взяти до уваги те,
що кількість випадків захворювання на COVID-19 не була точно визначена через обмеженість тестування (як, наприклад, в Італії та деяких інших країнах, коли вона була заниженою, можливо, в десятки чи сотні разів), то все одно можна стверджувати, що більшість населення у світі все ще є сприйнятливою до зараження і колективний імунітет тільки починає формуватися.
Однак невідомо, чи буде імунітет до SARS-CoV-2 тривалим у більшості населення. Нещодавно було доведено, що людина, яка перехворіла на SARS-CoV-2, може через декілька місяців інфікуватись повторно.
Для цього було проведено порівняльний аналіз геномів двох ізолятів SARS-CoV-2, виділених від одного пацієнта з Гонконгу під час двох епізодів коронавірусної інфекції (другий епізод безсимптомної інфекції стався через 142 дні після першого симптоматичного епізоду). Виявилось, що вірусні геноми першого та другого епізодів значно відрізнялися один від одного. Аналогічні результати отримали при дослідженні повторного інфікування SARS-CoV-2 іншого пацієнта з Невади, однак в цьому випадку перебіг повторної інфекції був більш важким, ніж в перший раз. Питання про те, чи впливає імунітет на симптоми COVID-19 при повторній інфекції, є надзвичайно важливим, особливо в контексті розробки вакцин. Чи можливо, що імунна система не тільки не захистила від вірусу, але й погіршила ситуацію? Так, теоретично така можливість існує. Наприклад, деякі випадки тяжкого перебігу COVID-19 погіршуються “підступними” імунними реакціями, які пошкоджують здорові тканини. Люди, які пережили це під час першої інфекції, можуть мати імунні клітини, які готові вдруге відповісти ще більш активно. Інша можливість полягає в існуванні механізму антитілозалежного посилення реплікації вірусу, при якому антитіла, що утворюються під час першої зустрічі з SARS-CoV-2, допомагають вірусу, а не борються з ним під час повторної інфекції.
Отже, існує ймовірність того,
що SARS-CoV-2 зможе продовжити циркулювати в популяції людей, незважаючи на колективний імунітет, сформований завдяки природному інфікуванню або вакцинації.
Вакцини проти SARS-CoV-2 та COVID-19. Увесь світ з нетерпінням очікує на вакцину проти SARS- CoV-2 і, відповідно, проти COVID-19. Директор Інституту алергічних та інфекційних захворювань США (NI AID) і головний радник Білого дому з протидії коронавірусу професор Ентоні Фаучі ще в березні 2020 р. попереджав, що перші вакцини стануть доступними не раніше, ніж за 12—18 місяців. Коаліція інновацій з готовності до епідемії (Coali tion for Epidemic Preparedness Inno vations) вважає, що на розроблення такої вакцини протягом найближчих 12—18 місяців потрібно щонайменше 2 млрд дол. США. Було запропоновано цікаву ідею об’єднати зусилля вчених з провідних лабораторій і фармацевтичних компаній світу за аналогією з такими відомими масштабними науковими проєктами, як, наприклад, “Мангеттенський проєкт” з розроблення ядерної зброї, проєкт “Геном людини” або ЦЕРН. Однак розвиток ситуації демонструє, що ця ідея поки не спрацьовує.
Поки що вірус SARS-CoV-2 порівняно з вірусом грипу є відносно стабільним, не схильним до значної кількості мутацій завдяки наявності у нього системи “виправлення помилок” реплікації. Пройшовши шлях від Китаю до США, він набув лише від 4 до 10 мутацій. І це дає дослідникам надію на можливість створення стабільної вакцини, яка залишатиметься ефективною протягом тривалого часу.
Одну з перших у світі вакцин проти COVID-19 створила американська біотехнологічна фірма Mod erna за участі NIAID. Її клінічне випробування розпочалося вже через 64 дні після того, як було опубліковано геном вірусу. 18 травня 2020 р. Moderna заявила про перші результати клінічних випробувань: її mR NA-1273 вакцина проти COVID-19 викликала імунну відповідь у людей і захищала мишей від легеневих інфекцій, спричинених коронавірусом SARS-CoV-2. Дані, які компанія оприлюднила у прес-релізі, вважають дуже обнадійливими.
Майже одночасно з Moder
na за розроблення вакцини взялися й інші провідні фармацевтичні фірми та науково-дослідні інститути у Великій Британії, КНР, ФРН, Франції, згодом до них приєдналися установи з Японії, Кореї, Канади, Індії та інших країн. Зараз вже відомо понад 180 прототипів вакцин, створених за різними принципами, з яких більш як 35 — проходять клінічні випробування.
Як виглядає “ідеальна” вакцина для профілактики COVID-19? У клінічному плані важливими є три основні фактори: 1) обов’язковою є надійна імунна відповідь, яка генерує довготривалі нейтралізувальні антитіла до антигенів SARS-CoV-2 (наприклад, протеїнів S та/або N); 2) вакцина має викликати потужний Т-лімфоцитний імунітет; 3) вакцина не повинна мати будь-яких серйозних побічних ефектів, а також супроводжуватися такими явищами, як антитілозалежна клітинна цитотоксичність, вакцино-асоційоване захворювання дихальних шляхів, цитокіновий “шторм” тощо.
Вакцини на основі нуклеїнових кислот. До цієї групи належить уже згадувана вакцина мРНК-1273 компанії Moderna (США) на основі мРНК, що кодує префузійну стабілізовану форму шипуватого протеїну (spike protein, S), який компанія обрала разом із дослідниками Центру досліджень вакцин (VRC) Національного інституту алергії та інфекційних хвороб. Основні переваги таких вакцин полягають в тому, що вони викликають надійну імунну відповідь, їх можна швидко розробити і невдовзі налагодити виробництво (рис. 9).
Інший кандидат — вакцина
Lead candidate німецької компанії CureVac AG на основі сконструйованої РНК, яку ще не зареєстровано.
Дан Барух з колегами з Гарвардської медичної школи (США)
дослідили ДНК вакцини проти COVID-19. Цей тип вакцини змушує клітини реципієнта виробляти збудника або його компоненти, що своєю чергою стимулює імунну систему.
Згідно з даними ВООЗ, дві такі вакцини вже беруть участь у клінічних дослідженнях. Одна з них — INO-4800 від компанії Inovio Pharmaceuticals (США), яку вводять внутрішньошкірно з подальшою електропорацією, кодує шипуватий глікопротеїн. Ці вакцини дають надійну імунну відповідь, їх можна швидко і легко створювати та виготовляти, вони не потребують холодного ланцюга для зберігання.
Інша вакцина — BacTRL-Spike
компанії Symvivo (Канада) — це ДНК-плазміда, що експресує тривимірний шипуватий глікопротеїн і білок гібридного транспортера з Bifidobacterium longum. У цієї вакцини такі самі переваги, як і у попередньої, до того ж її вводять перорально.
Вакцини на основі векторів
(рис. 10). Серед найбільш відомих і перспективних вакцин слід відзначити AZD1222 (ця вакцина була зареєстрована під назвою ChA dOx1nCoV-19), створену вченими Оксфордського університету разом з компанією AstraZeneca Plc.
На сьогодні опубліковано дуже обнадійливі результати І і ІІ фаз клінічних випробувань вакцини ChAdOx1 nCoV-19 на 1077 добровольцях.
Китайські вчені опублікували результати ранніх досліджень іншого типу вакцини Ad5-nCoV (CanSino Biologics Inc., Китай) на основі рекомбінантного аденовірусу типу 5 (Ad-5), що також експресує шипуватий протеїн. Дослідження, в яких брали участь 108 осіб, проводили в кількох лабораторіях. Після завершення ІІ фази випробувань вакцина CanSino Bi ologics 25 червня 2020 р. отримала дозвіл на використання її протягом року для військових Китаю.
Ще одним прикладом вакцини на основі аденовірусів, що отримала дозвіл на використання, є російська вакцина проти COVID-19, розроблена Науково-дослідним інститутом епідеміології та мікробіології ім. М.Ф. Гамалеї в Москві. В цій вакцині використовують два різних аденовіруси, які експресують протеїн S SARS-CoV-2: перша доза вакцини містить аденовірус Ad26 (що використовується також у вакцині проти COVID-19 фармацевтичної компанії John son & Johnson та її дочірньої компанії Janssen), друга доза вакцини містить аденовірус Ad5 (як і в експериментальній вакцині китайської компанії CanSino Biologics). Вакцина була введена 76 добровольцям на ранніх стадіях у рамках двох випробувань, але результати цих випробувань та інших доклінічних досліджень не опубліковані. Несподівано 11 серпня 2020 р. Президент Росії Володимир Путін оголосив, що державний регулятор охорони здоров’я Росії став першим у світі, хто затвердив вакцину проти COVID-19 для широкого використання, хоча випробування III фази вакцини ще не завершені. Вчені у всьому світі та ВООЗ засудили це рішення як поспішне, небезпечне і неетичне, що може не тільки загрожувати здоров’ю та життю людей, які отримають вакцину, а й у разі негативних наслідків, підірве довіру до вакцинації проти COVID-19 і ще більше посилить анти-вакцинні настрої у світі.
Рис. 8. Підходи до розроблення вакцини проти SARS-CoV-2: а — основні підходи; б — розподіл вакцин-кандидатів у групах з різними підходами
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
