Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Так вже зійшлися і лінії, й знаки · не на долоні твоїй – на губах” · 8 Запрошуємо до книги · с. 8сторінка оригіналу ↗

Сергій ЧИРКОВ.

Слово Просвіти, №49 за 2020 рік

* * * … марева, видива, тіні і луни, лунки і вирви, куди не ступи, порвані стропи, натягнуті струни, губи медові та кухоль ропи, випито, пройдено, душі затеклі, менше дієзів і більше бемолів, що тобі, як тобі в нашім вертепі, де лише двійко не дограних ролей, нам не написано, ясла порожні, зірку над степом ніхто не чита, ми не волхви – ми лише подорожні, нас поєднала свята простота, свистом вечірнім заходяться раки, слід від яких і загув, і прочах, так вже зійшлися і лінії, й знаки не на долоні твоїй – на губах. * * * Клямка іржава. Старезний павук. І павутина од краю до краю, наче він тать і нап’яв тятиву. А за стіною – сопілонька грає, журна така, нескінченна така… Чайник порожній чеканням скипає. Мить, спалахнувши, вже рік не тіка, наче її оселили у раї. Щастя – не хліб, сам його не з’їси. Все, що я маю, я навпіл ламаю – наче свій голос на два розділяю: схлипи сопілки і шелест коси. * * * Світ засинає. Тихо і журно. Хто із нас – кум королю? Мовила вголос чи зойкнула руна: ‑ Ти мене любиш? ‑ Люблю… Так придавило – аж дихать несила. Дай хоч послаблю петлю. Милий – немилий. Мила – немила. ‑ Ти мене любиш? ‑ Люблю… Що буде далі – ніхто не розкаже. Нині ж – обом постелю. Ти собі ляжеш. Я собі ляжу. ‑ Ти мене любиш? ‑ Люблю… * * * Пролісок. Завтра. О сьомій нуль сьомій. Зійде, проклюне крізь листя і пріль, туги й жалі і холодне безсоння, що нанесло восени звідусіль. Зійде і стане між нами і – нами. Чи віднайдемо для нього слова – котрі не голосом і – не устами? Квітка не сходить, а ніч дотліва. Я розгрібаю промерзлі тріаси. Ніжка зелена і біла сльоза, що по щоці березневій сповза. Сьома нуль сьома за київським часом. Небо сіріє. Південний вокзал...

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин