“Дмитру Чередниченку виповнюється нині 85-ть”. · 11 З роси й води! · с. 11сторінка оригіналу ↗
Подих Ваш — завжди зі мною
Слово Просвіти, №49 за 2020 рік
Любий Дмитре Семеновичу! “Усе мине – і суєта, й корони, й бомби – як народилось не в утробі, // так поза нею і пощезне. // Зостанеться зелений луг і квіти, і криниця і кохання. // Зостанеться високе жито, // білий кінь // і мати. Як би не згубити це в дорозі?”. Нині, вітаючи Вас зі славним Високоліттям, доведеться визнати, що в гонитві шляхами, що видаються важливими, а виявляються здебільшого оманливими, тяжко завинив, бо не досить зробив, аби якомога ширші кола дізналися про Ренесансний масштаб Вашої творчості, про Ваше життя як природну творчість, про силу і мудрість, про доброту і красу, які наснажили теплом на весь вік не одне покоління, а “коли подих до подиху – // не виклює ока хижий птах”. Подих Ваш – завжди зі мною і з багатьма учнями-читачами – від букварів і читанок та хрестоматій світової літератури (спільно з Вашою мудрою дружиною Галиною Миколаївною, якій словами Юстінаса Марцінкявічюса ви освідчились: “всі жінки лиш повторюють, мила, тебе”) до монументальних антологій литовської поезії та казки, від “Літ” класичного Крістіонаса Донелайтіса до віршів побратимаукраїніста Владаса Бразюнаса, від письменства білоруського до словацього, од численних відкриттів у часописі “Жива вода” до першого життєпису Павла Чубинського, від “Щедринця” до “Мандрів жолудя”, від “Отави” до “Дотиків” – понад півстолітня Одіссея пошуків і знахідок, алхімічне вивершення ще належне не оціненого авторського доробку, історичних, літературознавчих та мистецтвознавчих розвідок, художні та фотохудожні осяяння... “Мій дід був скрипаль на ввесь край, // а скрипка його – на всі краї”. А скільки імен повернуто в українську культуру, а скільки виплекано в літературній кузні “Радосині”, скільки рукописів пущено у світ, скільки брам одчинено завдяки Вашому світлу – на чолі творчого об’єднання перекладачів, у добірному колі Премії Рильського, понад Дніпром і Німаном, коли саме з Вашої легкої руки наснажилась Україна литовським прикладом для Руху... Але не вірмо цілком гірким і правдивим словам, що “Поети завжди одинокі, // як світло далекої зірки, // що давно вже згоріла до тла. // І тільки коли та зоря // нашу душу й дорогу освітить, // ми збагнемо, що вона була”. Вірмо натомість, що – подих до подиху – за волею Всевишнього вдасться благословити у світ зібрання Ваших творів, перекладів, розвідок, спогадів, мистецьких та архівних матеріалів, аби явити це світло якнайширшим колам – і не на день минущий. Адже слушно каже Вашим словом Антанас А. Йонінас: “моя рука але твоє чоло // моє слово але твій слух // моє ліжко але твоя ніч // моя але твоя”. Любий Учителю, многоцінний наш Майстре! Ви обрали правильний шлях – повсякчасного служіння, і тому – попри тяжкі випробування – відкрилося Вам багато і ті скарби обов’язково знайдуть поціновувачів. “Очі – мандрівні човни, // і тисячі років – бездонної луни”. (Міколас Карчяускас. “Поезія”). А так – “над душею – пристава, // над рікою – отава, // над криницею – крин”. Нехай же, дорогий Дмитре Семеновичу, у Вашому талановитому сімействі, у многоголосій череді любих серцю Творець дарує творити Вам іще довгі повносилі благі літа – “по серце у житах”! Завжди з Вами – Дмитро Чистяк, адже, як і Ви, “люблю стежки. Там ходять люди. Ще живі”. Але бувають і живіші від інших, коли кажуть: “Я так люблю, що не зможу покинути”, бо таки не розвіюється Любов “від моря ясного, до моря лункого...”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
