13 Голодомор-геноцид · “Згадуючи ці трагічні події, скажімо собі і світові: ніколи більше!”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Прадіди наших дітей...
Слово Просвіти, №49 за 2020 рік
У Норвегії ініціюють петиції щодо визнання Голодомору геноцидом та спорудження меморіалу українцям, які загинули у роки Другої світової війни слухає Господь!!!
Такими важливими результатами завершилася українськонорвезька онлайн-конференція “Вчимося з минулого заради майбутнього”, присвячена двом особливо важливим для України темам, які також мають світове значення – Голодомору 1932-1933 років та внеску українського народу у перемогу над нацизмом. Вебінар, співорганізаторами якого виступили Посольство України в Норвегії та норвезька громадська організація “Підтримка народу України”, відбувся 26 листопада 2020 року. Важливе сприяння у підготовці конференції було також надано активістами української громади Норвегії.
“Теми цієї конференції стосуються історичних подій різного характеру, але і масштаби злочину Голодомору проти українців, і незрівнянні жертви українського народу під час Другої світової війни допомагають краще зрозуміти міжнародне значення того, що вирішується в Україні сьогодні,” – наголосив Посол України в Норвегії Вячеслав Яцюк у своєму виступі під час відкриття вебінару. Український дипломат висловив сподівання щодо приєднання Норвегії до кола держав, які вже визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу, а також закликав підтримати спорудження у місті Осло меморіалу українцям, які загинули у роки Другої світової війни на території Норвегії.
З презентаціями на тему ролі українського народу у перемозі над нацизмом, зокрема й у звільненні північної Норвегії від нацистської окупації виступили старший науковий співробітник Інституту історії України Яна Примаченко, керівник відділу Східної Європи та Центральної Азії Норвезького Гельсінського комітету Беріт Ліндеман, професор Норвезького інституту міжнародних відносин Якуб Годзімірський.
Під час другої частини вебінару Генеральний директор
Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк, американська журналістка та письменниця Андрея Халупа, вчений секретар Українського національного музею Революції Гідності Леся Онишко та представник Українського інституту національної пам’яті Віталій Огієнко розповіли про уроки Голодомору 1932-1933 років в Україні та важливість його міжнародного визнання актом геноциду проти українського народу.
Вебінар викликав підвищений інтерес з боку його учасників, серед яких були норвезькі політики, представники державних установ Норвегії,
науковці, журналісти, члени норвезьких та українських громадських організацій. За підсумками зацікавленого обговорення, модератори вебінару – засновник громадської організації “Підтримка народу
України” Пер-Коре Холдал та українська дослідниця Оксана Гук – запропонували підготувати громадські петиції на адресу Стортингу та Уряду Норвегії щодо визнання Норвегією злочину Голодомору геноцидом українського народу та належного вшанування пам’яті українців, які загинули у роки Другої світової війни на території Норвегії, зокрема й під час звільнення її північних регіонів.
Посол України запросив усіх небайдужих норвежців приєднатися до цьогорічної міжнародної акції “Запали Свічку Пам’яті!” зі вшанування пам’яті жертв Голодомору, яка відбудеться 28 листопада 2020 року. Вячеслав Яцюк також закликав приєднатися до ініціативи українських організацій Норвегії щодо запалювання свічок на площі біля Стортингу Норвегії 28 листопада 2020 року о 12:00 за місцевим часом.
Інф. Посольства України в Королівстві Норвегія
Сталін хотів стерти ідентичність українців, але вони вистояли – заява Трюдо про Голодомор
Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо виступив із сильною заявою у День пам’яті жертв голодоморів, закликавши співвітчизників вшанувати жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років.
Заява канадського прем’єра оприлюднена в суботу 28 листопада, повідомляє “Європейська правда”.
“З 1932 по 1933 рік тоталітарний радянський режим Йосипа Сталіна створив в Україні жахливий голод – геноцид, покликаний зламати дух українського народу, стерти його ідентичність і зупинити його прагнення до свободи і незалежності.
Мільйони померли від голоду,
багато хто з них діти, інші були заарештовані, депортовані або страчені в рамках цієї жорстокої кампанії”, - заявив Джастін Трюдо.
Перед обличчям такої жорстокості українці вистояли, підкреслив канадський прем’єр.
“Вони твердо трималися своєї мови і своєї культури, не дивлячись на всі спроби режиму придушувати і переслідувати їх. У 1991 році, після більш ніж півстоліття радянського гніту і правління, Україна проголосила незалежність”, – наголосив глава уряду Канади.
Протягом десятиліть зловісна реальність Голодомору заперечувалася, а страждання українців були приховані від світу, підкреслив він.
“Ми зобов’язані пам’ятати історії загиблих і постраждалих сімей. Ми повинні прийняти ці суворі істини і взяти на себе зобов’язання завжди діяти, коли права людини перебувають під загрозою.
У цю похмуру річницю я закликаю всіх канадців вшанувати пам’ять жертв Голодомору і визнати той внесок, який українські канадці внесли в побудову кращої країни для всіх нас. Я також підтверджую непохитну підтримку Канадою вільної і незалежної України”, – йдеться у заяві прем’єр-міністра Канади.
Посол Європейського Союз в Україні Матті Маасікас у День пам’яті голодоморів заявив, що сталінський режим убив мільйони ні в чому невинних українців.
Галина ДАЦЮК
У ці дні нашому батькові виповнилося б 88 років. Вже після його відходу в Україні стануть запалювати свічку пам’яті за жертвами Голодомору. І батьків день народження стане днем нашої спільної молитви. Батько народився 26 листопада 1932 року на Волині, за Польщі, де не було радянської влади, але й тут Великий Голод обпалив його життя ще до народження.
Це ми з’ясуємо, коли на наше весілля у 1980-ому приїде з Луганщини чоловікова мама з родиною. Вони залишаться на Різдвяні свята, і за багатим столом з багатою кутею, я вперше почую про голод… Про те, що родину Білокобильських у Гармашівці Біловодського району, у 1932- ому, розкуркулять, забравши все до зернинки. І господар, Микола Юхимович, свекрушин батько, помре з голоду просто під тином. Перед тим помруть дід Юхим з бабою Пріською, дядько Іван з дружиною Ганною, у яких заберуть навіть хату. Поліна Кузьмівна з опухлою семирічною Галею виживуть. А маленьких Поліниних племінників-близнят у сусідній Лимарівці заманять до хати сусіди… І брат Степан, божеволіючи, побачить у сусідській печі великий казан з холодцем… Про своїх сестричку Сашу і братика Лавра він розкаже нам тоді ж, у 80-ому. Степан Кузьмович виживе, піде на фронту другу світову, буде важко пораненим, лікуватиметься у госпіталях для ветеранів, при
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
