Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт%калейдоскоп “Самоіронія є ознакою здорової нації”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Остап Вишня від тринадцятих

Слово Просвіти, №49 за 2020 рік

У Київському академічному драматичному театрі на Подолі показали виставу “Якось воно буде” за творами Остапа Вишні. Вистава – проєкт Театральної майстерні Миколи Рушковського, що утворилася з випускників три0 надцятого акторського курсу народного артиста України Миколи Миколайовича Рушковського. Ідея створити власний театр у майбутніх акторів почалася зароджуватися коли вони ще навчалися на другому курсі Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Повірити у власні сили допомогли перші успіхи сценічних постановок. Згодом були дипломні вистави “Диваки” за Василем Шукшиним, “Антігона” за Жаном Ануєм, “Четвертий” за Костянтином Симоновим, “Тарганисько” за Корнієм Чуковським та інші. А вже після завершення навчання репертуар поповнили “Нейтральна смуга” Володимира Висоцького, “Віслюк має бути худим” Сергія Довлатова, “Останній день людства” за п’єсою Мартина Макдонаха, Казки Андерсена та Музично-поетична вистава “По вулиці моїй…” Першими підтримали майбутній театр директор Київської тичному театрі на Подолі, Київському національному академічному Молодому театрі, інших театрах столиці. Дехто займається викладацькою діяльністю. Крім бібліотеки імені Лесі Українки свої вистави показують у Театрі на Подолі, до карантину багато гастролювали. Побували на фестивалях “Мельпомена Таврії” у Херсоні, “Грудневі вечори” в Чернігові, також були гостями у Миколаєві, Одесі, Харкові. – Вистава за творами Остапа Вишні була створена завдяки нашому педагогу Ігорю Славинському, якого вже на жаль немає з нами, – розповідає куратор проєкту, актор Олександр Сугак. – Він був викладачем зі сценічної майстерності з першого курсу, разом поставили три вистави. Ігор Миколайович дуже цінував українську літературу, особливо близьким йому був Остап Вишня. Погляди нашого педагога були близькими з поглядами письменника. Він так само намагався дивитися на життя з гумором, любив розповідати анекдоти, ніс людям радість. Процес роботи над виставою був досить тривалим. Ми шукали, брали до роботи різні оповідання Остапа Вишні. Складно було створити з них єдине ціле. Спочатку думали, що події вистави відбуватимуться в музеї і ми розглядатимемо “чухраїнську” історію. Потім, що це буде археологічна експедиція, під час якої ми знаходимо артефакти “чухраїнців”. Ігор Миколайович завжди чекав ідей від нас. Врешті разом дійшли до думки, що це буде залік з історії такого дивацького народу як чухраїнці. У виставі задіяні більшість акторів нашої майстерні – Костянтин Стоянчев, Роман Щербак, Костянтин Темляк, Євген Ковирзанов, Анастасія Зеркалова, Дар’я Якушева, Олександра Епштейн і Олександра Сизоненко, які грають студентів, а я викладача, що приймає залік. Взяли оповідання “Чухраїнці” та кілька творів зі збірки “Мисливські усмішки”. Вони органічно поєдналися і нині виглядають як єдина історія. Знайшли ідею, яка підкріплена словами самого Остапа Вишні: “Самоіронія є ознакою здорової нації”. Автор перераховує 5 основних не найкращих рис “чухраїнців” але вони є. Тож коли ми самі знаємо свої недоліки, то нам легше з ними боротися, працювати над собою, аби стати кращи-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин