Палітра “Тут представлена велика школа живопису”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ШТРИХИ ДО НЕРОЗГАДАНИХ КОДІВ ТВОРІВ КАТЕРИНИ БІЛОКУР
Слово Просвіти, №49 за 2020 рік
Ось що говорить про цю картину філософ Хадекен Ульріхсон (Hadeken Ulrichson). “Стовбури дерев – це відчуття безпеки. Дві берізки та квіти – опора для гармонії розуму й душі. Квіти – вдячність майбутнього минулому, яке дало можливість майбутньому відбутися… Ми розглядаємо квіти Катерини Білокур, як естетичний феномен, а насправді її картини – це послання іншим цивілізаціям, які спостерігають за розвитком землян. Це код, з допомогою якого гості з далеких планет зрозуміють людину краще за всі філософські трактати”. Хадекен бачить на картинах не тільки квіти. Він бачить, як унікальна творчість художниці цементує суспільство, окреслює майбутнє життя у честі й гідності. Та в безпеці. Важко не погодитися з філософом. Квіти Катерини Білокур не мовчазні. Вони ніби підказують: якщо ми будемо у вашому серці, значить, ми будемо у вашому житті та у вашій долі. Ці квіти не лише провідники з минулого в майбутнє, вони – духовний гід, який розкриває зміст того майбутнього. А там – гідність людини, її чисті помисли, повага до життя, відчуття вдячності до Творця того життя. Невеликий шедевр “Все йде, все минає”. Старий трухлявий пень. Гриби. Дехто вбачає у тому ідею смерті. Ні. Просто природа відпочиває. Прийде час – і вона розквітне знову. На то вказують невеличкі деталі. У лівому нижньому кутку маленька квітка блекоти, у правому – конюшина. Чистісінька інтерполяція у сьогоднішнє наше суспільство. Блекота – депутати й чиновник, які втратили совість (або її не було взагалі); конюшина – воїн, волонтер, лікар. Усі, хто зберіг честь, відчуття відповідальності за життя і за майбутнє. Чи усвідомлювала майстриня, що малювала? Звичайно, ні. Хоча блекоти довкола неї було надто багато. Художницею керувало підсвідоме. А саме підсвідоме має найтісніший зв’язок як з минулим, так із майбутнім. (Це всього лиш квантова фізика) Не зрозуміло, чому творчість
Катерини Білокур відносять до наївного малярства, а то й до примітивістів. Що не отримала професійної освіти? Так вона сама себе навчила! Геніальна самоучка, невтомно працюючи, оволоділа ремеслом не гірше за випускника академії. Та жодна школа не навчила б її творити так, як вона творила.
Наше малярство для філософів, мистецтвознавців, літераторів, журналістів – це справжнісінький Клондайк. Вивчення його, інтеграція в суспільство мусить стати першочерговим завданням влади. Нація має опертя. Ігнорувати його – зраджувати собі, нащадкам, майбутньому.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
