Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 49 (1153), 9—15 грудня 2021 Соборні джерела «Просвіти» ПАВЛО ЖЕБРІВСЬКИЙ

Слово Просвіти, №49 за 2021 рік

8 грудня Всеукраїнському Товариству “Просвіта” імені Тараса Шевченка виповнилося 153 роки. Таке довголіття виявилося не під силу жодній громадській чи політичній організації українців. До життєпису товариства долучалися мільйони українців упродовж усього історичного періоду боротьби нації за виживання й Волю, за збереження української Ідентичності, рідної Мови, Церкви, Землі, національної культури й освіти, власної Держави. У просвітянському материнському лоні творили видатні українці, які своєю одержимою працею на благо України, талантом розвивали національну ідею, зміцнювали віру народу в його щасливу будучину, коли запанує “в своїй хаті своя й правда”. Її ідеалами були зрощені борці за волю України, учасники національно-визвольних змагань, воїни Української Повстанської Армії. Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України росвіта” була загальнонаціональним явищем, адже з початку ХХ століття її осередки створюються в Одесі, Катеринославі, Житомирі, Кам’янці-Подільському, Києві, Чернігові, Миколаєві, на Дону, Кубані, Зеленому Клині, на американському континенті. До її діяльності залучені: М. Грушевський, А. Шептицький, І. Франко, Леся Українка, Ю. Федькович, М. Коцюбинський, М. Лисенко, М. Аркас, Б. Грінченко, К. Стеценко, Д. Яворницький… “Просвіта” стала визначальною організацією в поступі української ідеї скрізь, де проживали українці, незважаючи на агресивний спротив колоніальної влади. Так, у державному архіві Миколаївської області (Ф. 206, оп. 1, спр. 6) зберігається Статут Українського Товариства “Просвіта” 1907 року в Миколаєві, в якому метою та завданням були: “допомогти розвоєві української культури і першим чином просвіті українського народу його рідною мовою; для цього Товариство має: а) видавати книжки, журнали, часописи українською мовою; б) заводити свої книгозбірні, музеї, читальні, книгарні; в) споряжати публичні лекції і відчити, загально-просвітні курси, спектаклі, літературно-музичні вечори, концерти, вистави; г) заводити стипендії, школи, захистки для дітей і дорослих, бюро праці, просвітні і добродійні заклади; оповіщати конкурси і премії за найкращі твори письменства, умілості та штуки”. А в цей же період (1909 р.) уже в іншому куточку української – карпатської землі, поневоленої цісарською владою, затверджується на честь великого Просвітянина Статут українського просвітницького товариства імені Осипа-Юрія Федьковича в громаді Сторонець-Путилів, в якому зазначено (§ 3): “а) дбати про розбудженє і ширенє національної сьвідомости руского (українського) народу в буковиньских горах; б) дбати про ширенє освіти у буковиньских горах на основі рідної рускої (української) мови; в) дбати про організацію руского народу в буковиньских горах в значіню культурнім і економічнім, обставати за національними, культурними та економічними єго інтереса- Памятник Матері-Просвіті у Львові ми; г) подавати членам товариства, україньским видавництвам, україньским літератам і письменникам та шкільній молодїжи поміч моральну і матеріальну”. Тоді ж М. Коцюбинський виборює право на життя “Просвіти” в Чернігові, Ніжині, Козельці, стаючи її очільником. Уже на початку минулого століття “Просвіта” нараховувала 85 філій, 2713 читалень, 37 великих бібліотек і 32 мандрівні, а всього функціонувало під егідою цієї громадської організації 1779 бібліотек, 500 хорів, 1000 читальних будинків і ще 500 знаходилися у стадії будівництва. Завдяки активній громадській діяльності “Просвіти” було відкрито 21 українську гімназію. З початку століття і до 1914 р. лише в Галичині “Просвіта” заснувала 2000 нових читалень, придбала 430 будинків для культурно-освітньої справи, а 75% населення мали власні просвітянські читальні (Семчишин М., Тисяча років української культури). Активно діяло товариство на Волині, в таких містах, як Острог, Дубно, Рівне, Кременець, Луцьк. На Закарпатті, де національний рух був особливо погамований колонізаторами, велику роботу проводив видатний просвітитель і державний діяч Августин Волошин. Її діяльність знаменувала собою, за висловом Б. Лепкого, невтомну працю для національних ідеалів. Народжена національними, духовними, політичними, соціальними потребами українців, устремліннями інтелігенції, “Просвіта” віддано стояла на сторожі рідної мови, школи, національної культури, віри, слугувала ідеям соборності й державності, була консолідуючою силою українства. Суголосними програмовим засадам “Просвіти” та національному світопочуванню стали ідеали європейського просвітництва, усвідомивши передусім в особі своїх кращих представників історичний шлях до свободи й власної держави, виконуючи головне завдання – творення української Нації, виховання національно свідомого Українця. Сотні тисяч Навчителів, Борців, Воїнів, вихованих “Просвітою”, стали захисниками української національної ідеї, оберігаючи народ від чужинського впливу. Завдяки її діяльності були захищені найцінніші скарби нації – Українська Мова, Церква, історична пам’ять, традиція, національна культура. З ними вона “ходила” до народу, щеплюючи його свідомою волею і знаннями, виробляючи націозахисний імунітет. Закінчення на стор. 2–3 ІГОР ЗОЦ ВАСИЛЬ ПІДДУБНИЙ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин