Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Це люди, які об’єднують не лише Україну, а й весь світ”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Пастка для почуттів

Слово Просвіти, №49 за 2021 рік

Новою роботою Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка стала вистава за п’єсою “Безталанна” – найпопулярнішого драматичного твору одного із засновників українського професійного театру, актора, режисера, драматурга Івана Карпенка-Карого. рожнеча, головний герой Гнат прозріває зі словами: “Я ненароком, з серця…” П’єса “Безталанна” написана Іваном Карпенком-Карим у 1883 році. Перша її постановка відбулася у жовтні 1887 року в режисурі Марка Кропивницького. Незвично, що вона пройшла в Москві. Свою п’єсу, перша назва якої була “Хто винен?”, автор писав спеціально для прими трупи Кропивницького Марії Заньковецької, розраховуючи, що вона зіграє роль Варки. Але коли Марія Костянтинівна відмовилася від цієї пропозиції і вибрала роль Софії, автор змінив назву на “Безталання”. Непростим був шлях п’єси до сцени. Протягом кількох років автор і Микола Садовський зверталися по дозвіл на показ, проте отримували відмову. І якби не щасливий випадок та втручання самої Заньковецької, навряд чи цю п’єсу побачила б сцена. Одного разу до Заньковецької під час перебування на гастролях у Москві звернулися представники поважного панства, щоб вона дала благодійну виставу. Актриса поставила умову, що зіграє її, якщо натомість буде отримано дозвіл на показ п’єси “Безталання”. Дозвіл, за спогадами Миколи Садовського, було привезено на квартиру Заньковецької через дві години, але сталася прикрість: на п’єсі стояла інша назва – не “Безталання”, як подавала Заньковецька, а “Безталанна”. Так п’єса отримала свою третю назву. У 1937 році на сцені Театру Франка цю виставу поставив Гнат Петрович Юра, а роль Варки зіграла Наталія Ужвій. Наступною була постановка С. Скляренка 1965 року, де в ролі Софії виступила Галина Яблонська. Втретє у репертуарі театру п’єса з’явилася 1979 року (режисер В. Оглоблін), де серед виконавців головних ролей були: Поліна Лазова (Варка), Лариса Хоролець (Софія), Микола Задніпровський (Гнат), Поліна Куманченко (Ганна). А в новій постановці Івана Уривського задіяні народні артисти України Олексій Богданович (Іван), Ірина Дорошенко (Ганна), актори театру Віра Зінєвіч (Софія), Акмал Гурезов (Гнат), Христина Федорак (Варка), Дана Кузь (Параска), Катерина Артеменко (Палашка), Віталій Ажнов (Дем’ян), Ренат Сєттаров (Степан), заслужений артист України Іван Залуський (Омелько) та інші. – Майже третина поставлених мною вистав – українська класика, – розповів режисерпостановник Іван Уривський. – Ці тексти я краще розумію як режисер. Для декого вони можуть здатися архаїчними, але насправді там є справжня душа, потужні і цікаві історії, які можуть зацікавити сучасного глядача. Українську класику потрібно ставити, уній є про що говорити. Задум поставити п’єсу “Безталанна” виник ще тоді, коли я був студентом. П’єса написана філігранно, у ній багато людського, там є справжні люди і справжні стосунки. Моя мрія збіглася з планами Театру Франка. П’єса потрібна театру, потрібна мені. Отже, це було наше спільне рішення. Репетиції тривали близько двох місяців. Підібралася гарна

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин