Слово многоцінне · “Ростіть, діти, виростайте славними козаченьками, бороніть волю”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Від любителя до професіонала
Слово Просвіти, №49–50 за 2024 рік
та Івана Барвінка невідомого автора, датований 1668 роком. Закінчується дума зверненням до нас, нащадків славних козаків, борців за волю України: “Ростіть наші, ростіть, діти, виростайте славними козаченьками, бороніть волю та не давайтесь панам у неволю. А нашого лицаря козака Барвінка будем пам’ятать у віках”. У короткій післямові автор розповідає про встановлення пам’ятника козаку Барвінку в місті, засновником якого він був. З’ясувалось, що в 1963 році барвінківський художник Іван Олексійович Плис звернувся до свого друга, відомого в Україні скульптора Михайла Федоровича Овсянкіна з пропозицією створити пам’ятник уславленому козаку. Після деяких вагань і освоєння теми Овсянкін зробив скульптуру Барвінка. Але знайшовся чиновник, який заявив: “Нечего ставить памятники разбойникам” – і наказав зруйнувати готовий постамент і розбити скульптуру. Що й було зроблено. Тільки в 1992 році, вже в незалежній Україні, Овсянкін виготовив новий пам’ятник козаку Барвінку. Його й встановили на майдані поруч з Будинком культури. Тепер тут проходять всі урочисті заходи міста і об’єднаної територіальної громади. За новою традицією на останній сторінці палітурки вміщено невеличкий портрет автора і його коротенька біографія. Зелений Микола Володимирович народився 27 січня 1946 року в с. Нікополь Барвінківського району Харківської області. Закінчив Гусарівську середню школу, історичний факультет Донецького державного університету. Понад 30 років працював вчителем і директором Африканівської школи. Відомий на Харківщині краєзнавець, організатор шкільного туризму та музеїв. У краєзнавчому музеї, створеному М. В. Зеленим у Барвінківській ЗОШ № 4, мені пощастило побувати до повномасштабного вторгнення путінської росії в Україну. Дивувався, як в одній кімнаті розміром 6х6 метрів вдалося розмістити таку масу портретів, картин, різних предметів, друкованих матеріалів. Господар хвалився, що голова ОТГ Олександр Олексійович Бало обіцяє розширити районний музей. Не встиг. Під час масованих обстрілів у березні 2022 року рашисти вцілили і в ЗОШ № 4, і в музей, а бібліотека, розташована поруч, вигоріла вщент. Коли я побачив оте згарище, ледь серце не зупинилося. У 1957 році там був наш 10-В клас. Тепер вціліло вікно, біля якого стояла наша з Анатолієм Денисенком парта. Холодними осінніми вечорами, усівшись поближче до електроплитки, прига-
У краєзнавчому музеї Барвінкового дували дні давно минулі. Микола розповідав, що його батько працював на заводі в Краматорську. На фронт потрапив прямо з параду 7 листопада 1941 року. Був тяжко поранений – втратив руку й око, але додому повернувся тільки в 1943-му, після звільнення нашого краю від фашистських окупантів. Йому знайшли роботу – призначили головою колгоспу. Ім’я Миколі дісталося від загиблого брата, який у складі партизанської групи брав участь у підриві великого німецького складу боєприпасів на станції Шидлівська поблизу Слов’янська. Історію полюбив ще в 4 класі. Вчителька, а згодом і директорка школи Майя Григорівна підтримувала хлопця, посприяла, щоб її кращого випускника призначили вчителем історії. Оскільки навантаження не вистачало й на міні-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
