Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “Вона навчила нас любити власну історію. Її праці дають розуміння нашої древності на цій землі, нашої мудрості на цій землі”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

“Тож досі я – і учень, і студент”

Слово Просвіти, №49–50 за 2024 рік

4 грудня у мене був день Щастя. Передовсім тому, що завдяки Божому заступництву і героїчним ЗСУ не було ані вибухів у Києві, навіть тривоги, коли впродовж трьох годин тривав літературно-мистецький вечір у Національному музеї літератури України. А щасливий я ще й тому, що в свої літа маю змогу уклінно вітати і здоровити мою шкільну учительку української мови і літератури Ларису Миколаївну Москаленко-Дукачову, що мешкає нині в героїчному Запоріжжі, й мою університетську викладачку історії України Раїсу Петрівну Іванченко. Тож досі я – і учень, і студент. Ми, другокурсники факультету журналістики Шевченкового університету, були зачаровані не лише лекціями Раїси Петрівни Іванової, а й вродою, поставою, українством навіть в одязі – хустка з великими квітами на плечах, коралі, зачіска княгині. Вона читала історію, суворо вимагала її знати, не робила знижок під час іспитів. Але жодним словом не обмовилася, що вона – не лише викладачка Іванова, а й письменниця Раїса Іванченко, авторка роману. “Клятва” про Михайла Драгоманова, за який влада звинувачувала її в українському націоналізмі, звісно ж, буржуазному. Згодом партійна верхівка схаменулася: в університеті читають історію України! Не радянської, а просто України. І курс вже стали йменувати інакше, підстосувавши під тезу про начебто нову спільність – “радянський народ”, без усяких там україн. Тож цього щасливого дня у переповненій залі ми знову побачили княгиню Раїсу – сивеньку, з ціпочком, але з такою ж хусткою на плечах, у вишиванці, намисті і з молодечим блиском в очах! Вона співала разом із чудовим хором “Дарничанка”; ко-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин