Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Його вільнолюбні ідеї мають сакральне значення, особливо в умовах війни з російським агресором”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Тарас Шевченко в освітньому просторі Підхід письменника і погляд історика*педагога

Слово Просвіти, №49–50 за 2024 рік

Ярослав КАЛАКУРА, доктор історичних наук, заслужений професор КНУ ім. Т. Шевченка, академік Академії наук вищої школи України Саме сьогодні вона з новою силою затребувала голосу Великого Кобзаря, його мудрості, незламного духу й пророцтва як непоборної зброї для захисту держави та перемоги над ворогом. Книжка поставила перед кожним українцем – воїном і партизаном, волонтером і медсестрою, конструктором і оператором високотехнологічної зброї, вченим і робітником, учителем і селянином, письменником і журналістом, студентом і пенсіонером – знакове питання: що для нас рідна земля, власна домівка, держава, незалежність, свобода і життя Людини як найбільші цінності? Війна стала суворою пересторогою для тих, хто намагався будувати Україну без Шевченкового заповіту, національної ідеї, патріотизму, рідної мови, духовних цінностей, власне, без українців. І сьогодні, коли країна опинилася перед смертельною небезпекою, як ніколи, актуальні і натхненні слова батька нації: Не журися, Україно. Панно синьоока! Твоя воля як той сокіл Літає високо. Її турки не спалили, Ляхи і татари. Бог поможе – розійдуться І московські хмари. Не будучи літературознавцем, але досліджуючи творчість Тараса Шевченка як історик, із зацікавленням і насолодою ознайомився з книжкою Миколи Славинського, яка спонукала мене поділитися деякими роздумами. Шевченкове слово супроводжує нас упродовж всього життя. Кожен із нас ще в дитинстві відкрив для себе “Кобзар” і час від часу неодмінно повертається до нього як до молитовника, поновому осмислюючи в Шевченкових творах невичерпний зміст і знаходячи в них духовно-моральну підтримку, наснагу та впевненість. Кожнісінська українська дитина серед перших імен і прізвищ, які вона засвоює разом із власним, вимовляє “Тарас Шевченко”, а вже в дитячому садочку чи початковій школі декламує його “Мені тринадцятий минало...” або наспівує “Реве та стогне Дніпр широкий...” За роки незалежності зусиллями науковців, педагогів, письменників, журналістів створено масштабну освітянську шевченкіану, що включає тисячі видань. Це і твори самого Тараса Шевченка, і наукові, науково-популярні, публіцистичні, методичні та інші праці про геніального поета і його творчість. Все це призначено для використання в різних ланках освіти, починаючи від дошкільних установ, початкових шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів, інститутів, академій, і закінчуючи університетами для дорослих. Сама постать українського генія така велична й неосяжна, а його творчість настільки розмаїта і багатогранна, що проблематика шевченкіани невичерпна. Свідчення цього – і поява книжки Миколи Славинського, інноваційність якої полягає насамперед у її оригінальності, в самобутньому задумі автора: створити цілісне знання про високоморальну, патріотичну, геніальну і водночас звичайну Людину: мислителя, академіка, поета, художника, співака, театрала, бібліофіла, творця “Букваря”, краєзнавця, мандрівника, солдата, мрійника. Звісно, така цілісність і єдність органічно випливає з самої творчості Тараса Шевченка, яка дає ключ до цілісного сприйняття Світу: Світу Людини і Світу Природи. У книжці зреалізовані авторські підходи до структурування матеріалу, визначення пріоритетів його складових, витримані дидактичні принципи науковості, системності, логічної послідовності, наступності та дохідливості. Книжка має 13 тематичних блоків, зміст кожного з яких зафіксовано в добре обдуманій, з певною інтригою сформульованій назві. Вступ “Богом освячена зірка” містить загальну характеристику життєвого шляху інтелектуала й огляд унікальності його творчості. Ключове слово тут “зірка”, яку Господь послав, щоб вона осяяла тернистий шлях українському народу до національного визволення, здобуття свободи і власної держави. Зі сторінок книжки стає зрозумілим, що ця зірка, хоч і найяскравіша, але неодинока в інтелектуальному просторі тогочасної України. Поруч з нею такі імена світочів культури як Микола Бантиш-Каменський, Ганна Барвінок, Василь Білозерський, Микола Гоголь, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, брати Лазаревські, Михайло Максимович, Микола Маркевич, Петро Прокопович, Іван Сошенко, Григорій Честахівський, а також численні зарубіжні інтелектуали. Автор не оминув увагою й те, що під животворним сяйвом Шевченкової зірки сформувався ще один український геній – Іван Франко – перший перекладач шедеврів Великого Кобзаря німецькою мовою. У цьому ряду можна б назвати й інших світочів: Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Михайла Драгоманова, Василя Стефаника, Максима Рильського та ін. Усі наступні розділи, зокрема “Від граматки до Біблії”, “Малював. малював і ще раз малював”, “Поїхати далеко, побачити багато”, “Великий бібліофіл”, “Творець букваря” та ін. деталізують життєпис генія, основні етапи його страдницького шляху від пастуха до академіка, характеризують життєдайну силу літературних та малярських творів. У книжці відкрито чимало ще маловідомих фактів з біографії поета, самобутності художника, звернено увагу на різноманітні грані його творчості. Не вдаючись до ретрансляції змісту розділів, вкажемо на останній з них, який ніби синтезує всі попередні і резюмує: “Став символом України”. І справді, ім’я Шевченка для українців – атрибут державності, оберіг національної ідентичності, взірець людської гідності, символ нашої держави на земній планеті так само як герб, гімн, прапор, мова. Автор наголошує, що феномен Шевченка, його найцінніший скарб – літературно-художня спадщина, як духовне осердя, об’єднує, консолідує та ушляхетнює українське суспільство. Його твори – складова генетичного коду української нації, її найвище духовне надбання. Як педагог із багаторічним досвідом знаю, що критерієм оцінки книжок для учнів і студентів є не тільки зміст, а й те, як вони написані. І тут можна повністю солідаризуватися з лаконічною, але дуже влучною думкою доктора філологічних наук, професора, лавреата Шевченківської премії Михайла Наєнка, висловленою в післямові книжки: “Про Шевченка – по-людськи!”, тобто як людина про людину: не сухо і академічно, а зрозуміло і доступно, цікаво і тепло, гарною літературно-публі- Микола ЖУЛИНСЬКИЙ Освітяни України захоплено зустріли очікувану книжку знаного українського поета, літературного критика та журналіста, лавреата Міжнародної премії імені Володимира Винниченка та низки літературних премій Миколи Славинського “Віч-на-віч із генієм. Тарас Шевченко: для школярів та студентів” (2024). Її поява (з’явилася друком у харківському видавництві “Майдан”, приміщення якого в листопаді зруйнувала московитська ракета) під час відзначення 210-річчя від дня народження геніального поета – це відповідь на виклики повномасштабної війни імперської Росії проти України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин