Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Що б не відбувалося в нашому житті, куди б ми не їхали, ми завжди повертаємося додому, до свого кохання”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Новий творчий виклик від “Берегині”

Слово Просвіти, №49–50 за 2024 рік

Київський академічний театр українського фольклору “Берегиня” розширює свої творчі обрії. Крім української тут активно представляють культури інших народів. Нещодавно в театрі відбулася прем’єра вистави “Марієнбад” за Шолом-Алейхемом. Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Вадима ГНІДАША – Нова вистава – це своєрідний експеримент, – зазначила Ільїна Генсіцька, директорка – художня керівниця театру. – У нас є грузинський спектакль, зараз – єврейський фольклор, далі буде постановка про Роксолану, побудована на українсько-турецькому матеріалі. Тож розширюємо свої творчі можливості, обрії. На території України проживає велика кількість різних народів, які не мають тут своїх театрів, а їхній фольклор мало відтворений у театральному мистецтві. Вирішили таким чином показати етнічне розмаїття України як держави. Невипадково обрали саме творчість Шолом-Алейхема. Він жив в Україні, зокрема в Києві. Це один із найвідоміших єврейських письменників, знаний насамперед за своїм романом “Тев’є-молочар”. У його творах єврейська громадськість показана не шаржево і карикатурно. Ми бачимо інтелігентних, освічених людей зі своїми традиціями, фольклором, філософією. Наталія Лінник ставить у нас вже третю виставу, мені подобається, як вона працює. У неї склався певний контакт з акторами, вони їй довіряють, а це дуже важливо. Далі у нас працюватиме Максим Добролюбов, потім – Тетяна Авраменко. Що більше режисерського різнобарв’я, то краще працювати акторам, набувати нового досвіду. Інсценізацію робила сама режисерка. Ми обговорювали деякі моменти, вона щось запитувала. Ще на початку роботи зрозуміли, що буде зменшена кількість персонажів. У нас їх дванадцять, а в романі – більше двадцяти. Інсценізація почалася, коли вже зрозуміли, яким буде акторський склад. Ця постановка далася нелегко для наших акторів. Адже від початку не було повноцінної п’єси зі зрозумілими, яскраво прописаними характерами. Це проза і вона непроста. Не зовсім звична режисерська постановка, тому що актори майже весь час на сцені і мають чітко відпрацювати свої мізансцени. Можливостей для імпровізації не так багато, як в інших наших виставах. Все має бути чітко відпрацьовано. Для акторів “Берегині” це був справжній виклик. Такої форми вистав у нас ще не було. Якщо глядач цього не помічає – це прекрасно. Цього вчать у театральних інститутах, а для наших акторів це було дещо незвично. Вірю, що вистава набиратиме обертів, стане динамічнішою, компактнішою. Щодо планів. Інсценізацію до вистави про Роксолану робить Максим Добролюбов, головний режисер Дніпровського національного академічного музичнодраматичного театру імені Тараса Шевченка. Вистава матиме назву “Роксолана. Сходження зірки”. Жанр визначено як битва гаремів. У виставі гратимуть тільки дівчата. До співпраці запросили фольклорний ансамбль “Кралиця”. У нас буде дві Роксолани. Одну, більш досвідчену, гратиме Лілія Мілевська, а зовсім юну – Дарина Бородій. Дівчата не будуть клеїти бороди і зображати із себе чоловіків. Використаємо інший сценічний хід, у нас буде нестандартний сценічний простір, оскільки сценічний кабінет буде не чорного, а білого кольору. Також зіграємо дитячу виставу “Коляда. Таїна Нового року”. А в січні приступимо до роботи над новою виставою, яку робитиме Тетяна Авраменко. Сподіваємося на прем’єру в березні. Це буде сучасна українська драматургія. Теж виклик – нестандартно і незвично. П’єса написана два роки тому. – Це моя третя вистава в театрі “Берегиня”, – розповіла Наталія Лінник, режисерка-постановниця. – Мені комфортно працювати в цьому театрі з вокалістами, балетом, оркестром. Дуже поважаю директорку – художню керівницю театру Ільїну Генсіцьку, вдячна їй за довіру. Вона запропонувала мені здійснити цю постановку, що певною мірою було авантюрою. Раніше я не була знайома саме з цим твором Шолом- Алейхема. Але коли мене запитують: “Можеш?”, то завжди намагаюся відповідати “Так!” (усміхається). Не люблю читати в електронному вигляді, віддаю перевагу звичайним книжкам. Знайшла старе видання роману (шкода, що не було українського перекладу). Почала читати і побачила, що тут дуже багато листів. З такого матеріалу важко робити інсценування. Проте у мене девіз по життю – йди туди, де страшно. Взялася за цю роботу, вона зайняла досить багато часу. Не скажу, що все давалося легко. Скоротила персонажів, але важливо було утримати сюжетну лінію. Події відбуваються на курорті. Хтось хоче відпочити від своїх половинок, намагається закрутити роман. Непростою була робота над вокальними номерами. Хотілося, щоб це були єврейські пісні в перекладі українською мовою. Шукали матеріал разом з Іриною Бонковською, багато передивилися, переслухали. Пропозиція здійснити цей проєкт була зроблена мені в лютому. Прем’єру спершу планували на кінець минулого театрального сезону – у червні-липні. Але кількох акторів театру мобілізували, тому прем’єру довелося відкласти. Відновили роботу в середині серпня. Намагалася пронести думку: що б не відбувалося в нашому житті, куди б ми не їхали, ми завжди повертаємося додому, до своєї половинки, свого кохання. А сім’я залишається на першому плані. З багатьма виконавцями ставлю вже не першу виставу. Намагаюся так підбирати акторів, щоб це було влучання в ціль на всі сто, щоб роль була для кожного з них абсолютно природною. Принагідно хочу згадати актора Олексія Черняка. До цього у нього були переважно комедійні ролі, а тут треба було діставати з глибини душі ліричного героя. Мені здається, що він дуже добре впорався з цим непростим завданням. Остання пісня в його виконанні зворушує. А я й прагнула, щоб у цьому місці глядачеві захотілося заплакати. Також хотілося б відмітити Едуарда Кіхтенка, якого глядачі запам’ятали як героя-коханця у виставі “Коханий нелюб”. Тут у нього зовсім інше амплуа. Змінили йому зачіску, і навіть візуально його важко впізнати в цій ролі. Він багато працював, сам придумав собі цей образ. Була приємно здивована, як в Едуарда це вдало вийшло. Героїня Ірини Прядун – жінка, яка постійно підслуховує, збирає й поширює плітки. Вважаю, що вона впоралася зі своєю роллю на всі сто відсотків. Прекрасно працювалося й з іншими акторами. У мене не було жодних проблем із вокалістами, все відбувалося легко. Вже третю виставу працюю зі Світланою Заїкіною. З кожною новою постановкою костюми стають все кращими. Світлана Борисівна добре розуміє завдання режисера. Придумує все красиво, зі смаком добирає тканину до костюмів, аби вони мали гарний вигляд на сцені. Я була в захопленні від її роботи. А над сценографією працювали разом зі Світланою Заїкіною та Ільїною Генсіцькою. У кожної були свої цікаві пропозиції. Вважаю, що вийшло вдале сценографічне рішення з листами. Вже другу виставу працюємо разом з Віктором Дмитренком. Для нього це теж був виклик, адже за короткий час треба було зробити аранжування. Особливо насиченими були два останні тижні перед прем’єрою. Як і минулого разу, все вийшло чудово. Балетмейстер вистави – заслужена діячка мистецтв України Світлана Дядюн. Це третя спільна робота. Ми зі Світланою Анатоліївною добре розуміємо одна одну. Вона професіонал своєї справи, має великий досвід роботи з різними режисерами. Хореографічні номери для вистави завжди на найвищому рівні. Я вже вкотре дуже задоволена якістю виконання поставлених завдань балетмейстером. Номери завжди яскраві, ігрові, одразу запам’ятовуються. Вважаю, що досягла того, чого хотіла, виконала всі поставлені завдання. Хотілося, щоб ця вистава мала довге життя. У мене в телефоні відкладено кілька п’єс, які б я хотіла поставити. Можливо, щось із цього матеріалу запропоную Ільїні Бо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин