Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №50 за 1998 рік
Слово Просвіти, №50 за 1998 рік
МУЛлЯ лЯСчІА чКРАЧУЮЇИ
ІГродовжен
Серед Карпатських пр, високих, величних і недосяжних, що чарують 1 горян, і приїжджих мандрівників таємничою син- НЮ, жене свої несамовиті, норовисті струмені Тиса. Це -- Мараморощина, той самий край, де, як говорять карпатські мудреці-казкарі, впав на землю диявол, скинутий з небес Архангелом Михаїлом «Під Мараморошем дуже розшибався Люцифер, зато там багато великих пр», -- розповідає старовинний переказ. Уже далеко позаду зосталися Ясіня, Рахів, Тячів | ось бачиш -- підступили до берепв Тиси
три гори, що навіть звуться якимись казковими, давніми іменами -- Шаян, Шаяниха й Шаїня, а біля їхнього піІДНІЖжя -- містечко зі стародавнім костьолом вільне королівське місто Вішк, позаштатний «мезеварош» Хустського повіту Австро-Угорської імперії й нарешті -- селище міського типу Закарпатської області Уперше Вишкове згадується в привіле! угорського короля Ласло ІМ 1271 р, коли король подарував цю оселю братам-шляхтичам Чепанам, нащадкам угорського роду Гунт-Пазмань. Згадаймо, що ще з ХІ ст землі праукраїнського племені білих хорватів потрапили в угорську неволю Заги нув у битвіз мадярами мужній князь Ла борець, | 8 замках над Ужем, Тисою, Латорицею оали королівські намісники-ішпани Уже тоді, у ХІЇЇ ст, Мараморощина
славилася своїми соляними копальнями в
Акна-Слатіні -- сучасній Солотвині. Навіть
на давньому гербі краю було вміщено
малюнок двох солекопів з молотами, що працюють у шахті. Найкращим шляхом
Для перевезення видобутої в копальнях
солі була, звичайно ж, Тиса. Прості дерев'яні
човни несли річкою соляний вантаж до королівських комор. Було збудовано такі комори й у Вишковому, а для пильної їхньої охорони король звелів ще й побу-
Про позаштатне місто Одеського повіту Херсонської губернії Маяки нинішнє село в Біляївському районі на Одещині, відомий «Енциклопедичний словник Брокгауза й Єфрона» починає розповідь так. «У давнину тут був замок з вежею-маяком Неоптолемою, про що згадують грецькі й римські географи»
Якщо про місцезнаходження фортеці Неоптолеми сучасні археологи ще можуть сперечатися, то з ХУ ст. ми вже маємо ЦІЛКОМ певні звістки про сучасні Маяки, згаДані в документі 1425 р. як прикордонче укріплення Маяк-Каравул біля Днктровського лиману. Як відомо, в першій чверті ХМ ст. великий князь литовський Вітовт ревно взявся до оборони південних кордонів своєї величезної! ГОДІ за Територією держави, що обіймала чи не гретину Східної Європи 3 роками все зростала міць небезпечного південного суада -- Кримського ханства, всечасєтішали и частішали татарські напади на велико
ПРЕ ПР
ня. Початок у ц. 7
дувати земляну фортецю Деякий час ця
фортеця була навіть столицею Марамороського краю -- комітату -- й місцем перебування тутешнього ішпана. З'явився поряд із фортецею й костьол
Завдяки королівським соляним копальням Вишкове швидко зростало й 1329 р. разоміз Хустомі Тячевом одержало права
ВіЛЬНОГО королівського міста Ці права дозволяли вишківським міщанам проводити безмитну торпівлю, мати власні ратушу и суд Вільним містом Вишкове вважалося аж до середини ХІХ ст Мало містечко й свій герб, найдавніше зображення якого збереглося на печатці 1620 р. На срібному тлі герба було вміщено три зелені гори, на ЯКИХ СТОЇТЬ Дикий козел із срібними коп: итамита рогами. Герб надзвичайно яскраво символізував природу Закарпаття -- горду, величну и гарну, атри прські вершини, запозичені з державного герба Угорщини, нагадували водночасіпро гори: Шаян, Шаяниху й Шаїню, біля яких розташува- ЛОСЯ МІСТечко.
ХМІИ ст. було для Мароморощини неспокійною добою: не раз край переходив з рук у руки то до трансільванських КНЯЗІВ, То до угорських королів. Закарбувався в пам'яті мешканців Вишкового 1657 р. колитрансільванський князь, Дьєрдь Ракоці зібрав у містечку велику державну раду, щоб ухвалити на ній рішення про ВІЙСЬКОВИЙ союз із шведським королем Карлом ХІ та українським гетьманом Богданом Хмельницьким.. Розчарований
княжі землі. Цілий ланцюг укріплень мав стати на перепоні напасникам. На МІСЦІ нинішнього Очакова з'явився тоді замок Дашів, на місці Берислава -- форпост Вітовтова Митниця. Такою самою оборонною фортецею став тоді й Маяк-Каравул.
Але врешті Велике князівство Литовське розчинилось у складі всемогутньої в ХМІ ст. Речі Посполитої, а південні його землі перейшли до турецько-татарських володінь. Деякі замки після цього перейшли на службу Туреччині, деякі були просто
зруйновані. Саме ця лиха доля спіткала й Маяк-Каравул, що з міцної фортеці перетворився на просте поселення зі складом ЛСОВИХ вантажів, спроваджуваних Дністром із Західної України до турецьких ВОЛОДІНЬ
Але пронеслися над Причорномор'ям наприкінці ХМІЇЇ ст російсько-турецькі війНИ, в яких відзначилося й українське козацтво. І за Яським миром Маяки разом із усією Очаківською областю перейшли до володінь Російської імперії. Ось як ці події переповідав Микола Аркас «Запорожці, під проводом Антона Головатого, вибили турків з берегових батарей, за:
иняли Іх, повернули гармати, що там були, на кріпость, | почали обстрілювати її із тих батарей | з своїх чайок, і таким побитом узяли острів Березань А через МІСЯЦЬ усі козаки штурмували вже Очаків разом з московським віЙСЬКОМ | ДОПОМОГ -
ли взяти цей міцний гурецьким город. За УСІ ЦІ ПОДІІ ВІЙСЬКО «вІДрнНнИиХ Козаків» було
кл
«братерською» допомогою царя Олексія, що бачив у гетьмані й козаках не бойових товаришів, а покірних холопів, бунтівний Хміль почав шукати інших, менш підступних спільників у своїй боротьбі з Польським панством. Але смерть перешкодила иому здійснити ці наміри бачило Вишкове у ХМІЇ ст. й іншого українського народного героя -- легендарного опришківського ватажка Грегора
Пинтю, що, за переказами, «ненавидів
БИШкКовЕ
панщину і мстився панам». Народна фантазія наділяла свого улюбленця над звичайною силою й міццю, адже, як співалось у карпатських піснях, одним порухом плеча він міг розламати двері панського замку
/а як підклав Пинтя лівоє плече -
Стали замки полівляти,
4 як підклав Пинтя правоє плече --
Стали двері попущати.
У ХМІЇЇ ст., після поразки повстанського руху куруців, що мав на меті визволення Угорщини з ярма неволі, накинутого австрійськими цісарями та їхніми слугами, прозваними в народі «лабанцями», Вишкове остаточно відійшло до володінь Габсбургів. Як і раніше, містечко мало право безмитної торпівлі Відоме воно було й своїми ремісниками-ткачами. що славилися чудовими виробами на всю Ма: раморощину. Але після революції 1848 р,, надто після того, коли цісарська влада не згодилася приєднати Закарпаття до «єдиного руського коронного краю», тобто автономної української провінції, Вишкове було позбавлене привілеїв, якими користувалося ще з ХІМ ст
перейменовано на Військо Чорноморське». Першими новими поселенцями містечка стали козаки Подністрянської паланки новоутвореного Чорноморського війська, а також російські старообрядці- «липовани», що масово оселялися тоді в причорноморських землях, подалі від переслідувань офіційної церкви.
Однак уже скоро маяцькі склади лісових вантажів, відомі ще з часів турецької за- Ииманщини, привернули увагу адміністрації місцевого генерал-губернаторства. Після 1/94 р. тобто від початку інтенсивної
розбудови Одеси, в Маяках було засновано митницю, а також перевізний пункт, зВіДКИ вантажі транспортувалися суходолом до новоствореного Одеського порту Почав діяти у містечку й пором через Дністер. Зручне й вигпдне положення Маяків біля Дністровського лиману стало, мабуть, найголовнішою причиною кої кої що містечко почало швидко рости Вирішальним для долі Маяків стало ХІХ ст. Так, 1849 р, там було побудовано річкову пристань, нові склади для лісових
вантажів: давній промисел, відомий (з ХМ ст, залишався Одним із головних У побуті містечка ще и тоді Оселялись у Маяках г рибалки. серед них І вихідці з Наддніпрянщини, що В пошуках кращого заробітку приставали до рибальських артілеи. Урешті 1862 р. Маякаюн було ОФІЦІЙНО надано статус по «ІПУТаТного міста в Одеському повіті, а 21 вересня 1872 р ухвапено проект 'ІсрОа, малюнок якого яскраво мштворював на "ЧУ МІСТА
Т
Абу
с постарівся й забув за обіцянки», -- сумно жартували закарпатські горяни Лише
підтверджений у 1880 р стародавній герб нагадував про давні вільні часи. Побут містечка пожвавлювали хіба що розпочаті наприкінці ХІХ ст роботи з видобування свинцево: руди Такою самою провінційною оселею Вишкове залишалося и пізніше, в міжвоєнний період ХХ ст, належачи до Чехословацької республіки В уа часи Карпатський край славився своїми повір'ями и легендами. Кожне, навіть найменше село й містечко дбайли-: во береже їх, плекає, передає нащадкам Скільки ж таких спогадів зберегло колишнє вільне місто, а нині просте містечко над Тисою, до історії якого увійшли І середньовічні королівські привілеї! на вільні торги, і потаємні зустрічі українських козаків зі своїми побратимами по боротьбі транальванцями, і лісові сходини народних месників-опришків, : мистецтво золотих рук майстрів-ткачів! А скільки їх іще ховають г бережуть швидкоплинна
Тиса й величні Шаян, Шаяниха та Шзіня Па МЕЕЮЮ ОТО (606 НОЮ ОЕИВО (Озюе СЮ Р ою МД» со си» шт»
«На чорному тлі на зелених горбах поставлено два золоті маяки з чорними швами, над кожним з яких горить червоне, ззолотими язиками, полум'я. У вільному куті щита герб Херсонської губернії»
За статистичними даними 1891 р, в мкюсті Маяках мешкало 38 дворян, 10 купців та ,Ь 3533 міщани, діяли тартак чотири кузні, | сім гончарних та дві бондарських майстерні, паровий млин та одинадцять вітряків
Сучасні Маяки звичайнісіньке, здавалося 6, село на Одещині, над Дністром та старовина вже незворотно відійшла в минуле, де козацький дух давно розвіявся У Віках, де по уславлених у переказах чорноморцях не лишилося й сліду. Але пригадаймо собі слова Тараса Шевченка з безсмертної поезії До Основ'яненка» в їхньомм первісному, ще
ПІСНЯХ Та
не ВіДредагованому Пантелеймоном Кулішем, звучанні ОО де, люди 4 Гак, не з. гинуть у ибинній ам ні! наїшШого "ароду «за товзятим Головатим такозаки чорноморці ЯКІ навіть Після зЗруй пгпування (ічі не змогли зректися пицарської здачі Та звичаїв не змо! ВИПУСТИТИ 4 рук мушкети я шабг Ми. М б «РОКі ч Час лО М ООІ/ЛЬСІ ур іпунала н ІД морним морем козашцьк Пісня. бережуть її слова и Старовинні Ма МКкиИ | ВІрою м надк ю чекаючи на справжніх чтаїшуадків ЧцауіІвнього чорноморськогі
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
