Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №50 за 1998 рік
Слово Просвіти, №50 за 1998 рік
4 - чей
«Під час нападу татарського один з мешканців, що оселилися тут, сам будучи сміливіШИМ за інших, бадьорив і стримував тих, що тікали від нападу, говорячи: я недрижу. Його прозвали Недригайлом, а по ньому и місто Недригайловим»
Цю легенду про назву міста Недригайлова сучасного селища міського типу, районного центру Сумської області -- було вміщено в історичній довідці останньої! чверті ХМІЇЇ ст. Звичайно ж, у всякому народному переказічи повір" є своя доля правди и мудрості. Хто знає, можливо, и справді містечко виникло серед неозорого «дикого поля» ще у ХМ ст,, коли напади татарських людоловів так часто сиротили український люд
Але найперша документальна згадка про Недригайлів над річкою Сулою датована набагато пізніше 1652 р, коли українські козаки, переживши жорстоку поразку в Берестецькій битві, масово рушили на схід, сподіваючися знайти захисту землях, підвладних московському царевії Посланець путивльського воєводи Марко Антонів зазначав тоді у своїх записах «З города Константинова козаки вс вийшли, стоять близько Недригайлова, ЩО від наступу поляків тікати на царську сторону»
Після 1653 р. Недригайлів згадується в
Чи не кожне місто, містечко й село має легенду, що розповідає про його стародавню назву. Є така легенда й у Немирова -- невеликого містечка в колишній княжіЙй Велащині, теперішнього селища Міського типу в Яворівському районі Львівської області Легенда ця говорить, ЩО ще в ХІ|| ст, коли на землі України-Русі вдерлися монголо-татарські орди, в од чому з урочищ на Розточчі їх перестріла дружина галицьких ратників, Зав'язався корстокимй бій, але русичам усе ж вдалося не пустити нападників далі й розгромити хНізагони Знесилені татарські вояки поча- ЛИ просити в руського воєводи миру, але ТОЙ, не вагаючися, відповів: «Не мирі!» -- 1 Віддав наказ гнати татарських зайд геть На пам'ять про цей подвиг галицьких ратників їхні нащадки прозвали урочище Немировом
Проминуло понад триста років Давно зже панували в Галичині польські королі, перетворивши землі колишньої Галицько-Волинської княжої держави, що з такою мужністю й силою давала відсіч ворогам, на три воєводства Руське, Зелазьке та Волинське Давно вже споль- ЩиИлося й покатоличилося багато нащадків старовинних княжих та боярських родів. Але, як раніше, гриміла у світі війна: тепер це була Лівонська війна, вякій естонські та латвійські землі стали яблуком розбрату
МІЖ Двома монархами московським чарем Іваном Грозним та польським королем Стефаном Баторієм
Війна тривала не одне десятиліття Успіхи здобувала то одна, то друга сторона. Літописи говорять, що одного разу Баторій, уУщент розбивши війська Івана Грозного ПІД Полоцьком, але не змігши здобути Пскова, надіслав до царя ГіІНЦЯ "- українського шляхтича Михайла Гара-бурду -- Звикликом на герць Королівськийм
анннннннним
и.
царських грамотах уже як місто, І хоча офіційні описи Харківщини ХМІЇЇ ст п4йчастіше наголошують: «Побудований
після 1653 року, але точно коли й яким чином те заселення відбулося й якими спочатку людьми, невідомо», немає ніякого сумніву, що першими мешканцями міста були слобідські козаки-переселенці. З 1659 р. Недригайлів став сотенним центром Сумського козацького полку. Дотепер зберігся опис тогочасного прапора місцево! Сотні, що мав зображення золотого хрес- 19, ДВОХ ПІВМІСЯЦІВ Та десятьох зірок на блакитному полотнищі Вже 1660 р. в
Недригайлові мешкало 489 козаків та 992
міщан і селян
Неспокійним часом для мешканців міста були роки Північної війни з відчайдушною, але невдалою спробою українського козацтва вибороти волю для Гетьманщини, Перекази про тогочасні події жили між народом ще на початку ХХ ст, Слухав їх від своєї недригайлівської бабусі Олександри й маленький Бориско Давидов, син брянського машиніста. Й на схилі СВОЇХ літ, уже відОМИМм письменником Борисом Антоненком-Давидовичем, переповів він ці легенди у чудовій новелі «Бабині казки»:
«А то ще було швед проз наш Недригайлів проходив. Так тоді всі людив Недригайлові заповзялися вмерти, а не пустити сюди ворога. Отож тоді на тій горі, де городище, іоблягли наших козаченьків вороги звідуаль та й ну ж їх воювати Бились козаки день, бились другий, ана третій невдержка в них вийшла пороху не стало. Не стало, значить, у них пороху, поламалися списи, шаблі козацькі пощербились, а вони все б'ються. Билися навкулачки, гроші ворогові межі очі кидали, а не піддалися! Так усі там і погинули до одного... -- закінчила баба свою сумну розповідь, а потім по-діловому додала: -- Воно и досі на дні Сули під тою горою козацькі барила з золотом лежать, тільки
посол, прибувши до Москви, увіІЙШОВ до царської палати й кинув до Іванових ніг королівську залізну рукавицю. Але цар, не знайомий із лицарськими звичаями, просто насміявся з Гарабурди й вигнав його з палати
Однак полякам усе ж довелося здобути не одну перемогу в цій війні, Одним із
польських воєвод цього часу був граф
Андрій Фредро -- предок славетного поль: ського поета ХІХ ст. Олександра Фредра Нагороджуючи Андрія Фредра за його воєнні заслуги, Стефан Баторій подарував йому урочище Немирів у Белзькому воєводстві и дозволив заснувати місто на магдебурзькому праві. 1580р новорозбудоване місто одержало королівський привілей, у якому немирівським міщанам дозволялося побудувати в місті соляні склади, влаштовувати щотижневі торги та два ярмарки на рік -- на свята Марії Магдалинита свято! Ядвиги, Тоді ж містечко дістало й герб, у якому містилася родова емблема графів Фредрів -- срібний одноріг на блакитному тлі. Герб 1580 р. зберігався в діловодстві Немирова без змін аж до початку нашого століття
Як г інші невеличкі галицькі містечка, Немирів у свои історії не раз змінив власника. Так, у ХМІЇ ст. в ньому хазяйнували вже шляхтичі Стадницькі, а на початку ХІХ ст, вже за доби австрійського панування, -- Мощинські Поступово містечко росло, множилися будинки, двори, храми:так, 1640р в Немирові було засновано
о 1 1 11 1 ПНТ
ж нема кому їх дістати відтіля.. -- |, зітхнувши, невдоволено буркотіла: -- Тепер г люди пішли все миршаві та ледачі, куди там ім лізти кладу козацького шукати!»
Сотенним центром місто залишалося аж до 1/65 р. коли за царським указом автономію слобідських козаків було скасовано и козацькі полки перетворено на гусарські, а дрібне козацтво понижено до стану «військових обиватилів». «Козацька старшина була зневажена усім оцим, а головне тим, що скасована була цілком їх старшинська служба, котра давала їм
верхній частині щита герб Харківський. У нижній відм чорних слив на золотому тлі, що означають велику родючість їхню». У ХІХ ст. Недригайлів було понижено в статусі до позаштатного міста Лебединського повіту Харківської губернії. Поступово розвивалися місцеві промисли: якщо наприкінці ХМІЇ ст. місто мало всього 7 млиніВ та 5 кузень, то в середині ХІХ ст. млинів було вже 65, з'явилися миловарня та дві медоварні. Славився Недригайлів І вирощуванням тютюну. На 1850 р. число мешканців становило вже 5249 осіб. Отже, знову -- типова доля провінційного
незмірно більше права, бо справді пол-
ковник у своєму полку мав дуже велику владу не тільки у військових, а й у гражданських ділах; таку майже владу мав СОТНИК у СВОЇЙ СОТНІ, а тепер їх зрівняли -- першого з підполковником або з прем'єр-майором, а другого -- з поручиком або й з підпоручиком», -- відзначав славетний історик Слобожанського краю Д. |. Багалій.
Із 1780 р. Недригайлів перетворився на повітове місто новоутвореного Харківського намісництва, Тогочасні офіційні описи подавали такі відомості про нього: «Недригайлів населений колишніх слобідських полків військовими обивателями та однодвірцями. Між ними різниці в сповіданні православної віри немає В місті всіх мешканців різного звання ЧОЛОВІЧОЇ статі 1937, жіночої 1882, всього 3819 душ. Заняття мешканців міських полягає в хліборобстві, скотарстві та інших роботах. Хліб і худобу продають між собою. Бувають у місті ярмарки: перший -- вдень Преполовення свята, другий -- вересня 8-го, третій -- грудня 6-го, й тривають по два чи три дні... Млинів водяних /, фабрик немає. Сади мешканці мають великі, з яких плоди продають зверх своє! потреби | в інші міста»
Про «великі сади» з «плодами зверх потреби» в місті нагадував ізатверджений 21 вересня 1781 р герб Недригайлова: «У
костьол та синагогу, а 1669 р. шляхтич Віктор Стадницький побудував власним коштом І православну церкву. Існував тут деякий часі греко-католицький монастир. Але найпомітнішою спорудою містечка зоставався, мабуть, мурований замок біля озера, що належав родові Стадницьких Чавіть на початку ХХ ст. окремі частини Немирова мали в народі назви, що нага-
НЕМИРІВ
дували про цей замок: «Східний вал», «Західний вал», «За валом», «Брама», «Брамщина»
Набував Немирів і слави ремісничого осередку. Так, уже 1624 р, місцеві ткачі
українського містечка.. Чи справді так?
З С АНІЕДРІГАЙЛІВ
Звернемося ще раз до спогадів Бориса Антоненка-Давидовича. Ось якими постали перед ним, малим, околиці Недригайлова початку ХХ ст. де пам'ять про козацтво оживала для малого в бабусиних казках: «Перед моїми очима знову стояла та гора з обсипаними валами, з зарослими травою й терном ровами, де в неділю ми, підлітки, бігали, ганяючись одне за одним. Ось іурвище над Сулою, відкіля, мабуть, кидали козаки барила з золотом, оточене старими дубами, де билися з ворогами козаки, а посеред галявини стоїть високим гіллястий клен. Не інакше як під тим «клен-деревом» поховали козаки свого отамана, тільки клен росте й доа, а козаків давно нема. Невже вони так і перевелися всі?. »
НІ, не перевелися! -- відповідає сам собі письменник. Бо живе ще в пам'яті людей, таких як «квола тілом та незламна духом» баба Олександра, дух тих героїв, що ставали зі списами в руках проти ворогів, гукаючи: «Нагїжджайте, воріженьки, сам вас накликаю!». Ї саме ця пам'ять переки-
дає для сучасних недригайлівців, як і для
іхніх батьків та дідів, за словами Антоненка-Давидовича, «місток від давньої
давнини до недалекого майбутнього».
«і г т
г
бі 1 бртуатця
об'єднались у цех, пізніше, 1758 р, статут | лікувальних мінеральних джерел, 1834 р.в
цього цеху було підтверджено королем Діяли тут і папірня та скляна гута.
Німецький мандрівник Ульріх Вердум, проїжджаючи через Немирів 1672 р, записував: «Це гарне місто, оточене земляними валами з дерев'яними брамами З півдня його захищає озеро, на березі ЯКОГО СТОЇТЬ чудовий замок, Є папський костьол, побудований з каменя, та руська черква з дерева, а ратуша також дерев'яна».
Після переходу Галичини 1/72 р. до ВОЛОДІНЬ Австрії Немирів став повітовим центром у Жовківській окрузі, однак Усередині ХІХ ст. був понижений до статусу позаштатного містечка Рава-Руського ПОВІТУ. |, можливо, довелося б йому ПОДІЛИТИ долю інших невеликих провінційних містечок, якби не відкриття на околицях Немирова 1815 р. шістьох
лишньою долиною, пам'ятають і давніші часи -- Ті часи, коли над тутешнім озером височіли мури замку, а можливо, ще й ті, коли воїни-русичі тут, у безіменному тоді урочищі, відмовили в мирі хитрому й підступному татарському нападникові..
містечку було засновано сірчані лазні, а передмістя, де було знайдено джерела, дістало назву «Немирівські Лазеньки». Немирів став одним із найвідоміших курортних осередків Галичини.
Мінеральні джерела Немирова славні й
нині. В містечку й тепер діє санаторій, де лікуються найрізноманітніші хвороби. Але СОСНОВІ ліси, що оточують Немирів, та невелика річка Любачівка, що тече навко-
Володимир ПАНЧЕНКО,
аспірант кафедри архівознавства Хиївсь-
кого уміверситету /м. Т. Г. Шевченка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
