Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №50 за 1998 рік

Слово Просвіти, №50 за 1998 рік

5. Закрито шлях Додому на землі я повернуся небесами у золотих акордах співу були "ДВладні співакові | Фауст, Ромео ( «Фауст» | "Ромео і Дж) тьєтта» Гуно) и де Гож Манону Пуччіні). | "ому "дДКкОорилися Летючий олландець» Багнера (Ерік) й «34 Урожець за Дунаєм» упака-Артемі ЬКОГО (Андрій) -адко» Римського Корсаков ПИСЬКІЙ ГІСТЬ) Борис Годунов» у нього зазвучали по-новомі Зерді 'ерцог з Рголетто Альфред з Травіати». 'альваро з «Сили полі», Ісмаєл гіабуко » | орізе (Надір із (|Зукачів перлів » ). Маскань! (Турріду : -ІЛЬСЬКОЇ честі » ) неповторності у мого зикоОнанні наб) ПМ дчегеї опер «Сказання про невидимий град Кпеж» Римського Корсакова «всеволод) і «ТГоска» (Каварадоссі) «Богема» |РУдОЛЬФ) | «Чіо-ЧІО-Ссан (| пнкертон ) Й МЧІНІ Можна було б мист 281 спочити на паврах і, зДУТетевнтй ус! шись у теплому ФОТелі рУЧчНОГО Паризького помешкання, з замилуванням згадувати г вою «у країтну убогу » й без- турботне дитинство у ній Та Мирослав Скала- Старицький був не із ТИХ пюдей Для которих Вітчизна м звук пустий. Україна бол ла мом/ ПОСТІМНО. І ВІН наділеним ОД Господа талантом усюди 1! славив, де лише міг Вист паючи на найпрестижніших сценах Світу, СКРІЗЬ І завжди підкреслював, що є українцем У КОЖНІЙ КОН цертній програмі репрезе! ітУВав тв ори українських КОМПОЗИТОРІВ, зарекомендувавши себе ОДНИМ (|З найактивніших пропагандистів української музики за кордоном Серед його записав збере ГЛИСЯ твори Миколи Писеї! Іка, Станіслава Людкевича, Якова С епового. У ного репертуарі значилися твори Стеценка Очинського, Н Нижанківського, Барвінського. Вва кавВ, що «основою зем Геї ко методу є передуам мова, якою хто говорить, співає "Правильна мова і ВИМОВА Є пайкращою школою співу, яку можна і треба вдосконалювати розвивати технічно Але без особливого співацького таланту, співацького обдаровання навіть найкраще технічно розвинений ГОЛОС не є мистецтвом співу. Мистецтво співу є все разом -- голос, серце, розум. чуття темперамент, вроджена и набута культура, музикальність Почуття ритму, фрази, розуміння МУЗИКИ, СТИЛІВ, тексту, к ультури мови і вимови. Співаємо "Є ТІЛЬКИ нашим голосом, а цілим нашим «я» | Міро Скаля, як засвідчило його яскраве мистецьке ЛИТТЯ, володів цим мистецтвом досконало. Тож цілком ЛОГІЧНОЮ для людини такого складу У СВІДОМОСТІ була організація в Парижі приватної вокальної музично-драматичної студі для обдарованих дітей із української діаспори, в якій він вик падав до самої смерті Як СвіІДОМИЙ уКраїнець, щорічно Орав участь у Шевченківських ювілейних вечорах у Парижіта Лондоні Одного тасу навіть очолював у столиці Франції Українське Товариство їм 1 Шевченка. 1961 р. взяв участь у відкритті пам'ятника Кобзареві У ВінніПезі, виступав на Шевченківському концерті в Лос-Анджелесі, в опері «Ка- Терина» в Детройті й Чикаго, дав концерт у Нью-Йорку, ЗДІЙСНИВ "анцертне турне по Канаді. 1962 рік ознаменований для СПіВвака поїздкою дО АНГЛІЇ З програмою творів иколи Лисенка Двома роками пізніше брав участь у Овілейних з нагоди 150-річчя від дня народження Кобзаря -- Шевченківських концертах у Відні, Берліні, Мюнхені Він був ВІДСУТНІМ в Україні майже тридцять РОКІВ Та Україна була присутня у ньому щомиті, вона жила в иого "Єзрадливому серці и живила цілющими соками свого ЧНІЯ, ЙОГО талан і талант поспино Обличчям, думкою, Душею завжди був націлений на Схід, де сонце так по материнському ласкаве Щомиті Щоудару серця Землею чне ЗУМІВ вернути я сюди -- живим Вернувся небесами 6. «Ми помрем не в Парижі, тепер я напевне це знаю» 5 зторить геніальному перуанцеві відома Р с поетка Чаталка Білоцерківець. Що ж, РЕВЕ МК; ОУдьмо "Орді и щасливі з нагоди знайти вічний поки У РІДНому "раї. ї ці сумовиті рядки не про нього, на зов че про пашого видатного земляка з екзотичним для б італійським найменням Міро Скаля, який волів би знайти, як і кожнии із нас, свій ОСТанніЙ земним притулок У ЛОні рідної землі Не дали Не пустили Та йчи «ледвався зак рано, у 60 літ Він-таки помер у Парижі Але Що "ВОМ, не так, як помирають прості смертні щаЛУМН Слави СВІТОВОЇ, небесно-чистим ГОЛОСОМ І невмирущим "Країнським духом Мирослав Скала- Старицький "Овертається у Вітчизну, яку любив понад А з . Під мостом Мірабо не розійдуться кола па й На "цастя, ці кола пітьми, що гніздились у засо у "ОЧ ПОВІЛЬНО, а спалює сонце свободи Неле! де ї Перші "роки уже неземного блукальця на Рез д. ДУ ще хист ще непевні, після довгих розлук роса Га вже скресла весна, та вже літо в розповні, он "ВОДЯТЬ з ума сопов'"ї над Збручем, крізь печалі ри іх, ВІн Вертає Він вертає додому, до небес синьозорих заніс о ема з "Лючеюм «уравлиним, він втає тебе, батьківщи ; Люблячиюм серцем незрадливого сина Привітай жейиниого, свята Україно Володимир ГЕРМАНІ А Р р не ни оон ПРА як Написав заголовок -- І відразу ж зупинив перо. Коли читаєщ Юрія Шереха (Шевельова), не віриться, ЩО писала людина поважного віку -- таке свіже Оачення, просто'скрометне мислення, неочікуваний погляд на явища. Може він побачити і героя, і твір якраз із того боку, з якого ніхто б не подумав. І тому слова в одному з інтерв'ю: «Я вже релікт» -- звучать самогронічно, бо письмо дев 'яностолітнього вигідно виграє проти «притомлених» писань авторів, молодших від нього років на п'ятдесят-шістдесят. Узяти хоча б його статтю про Юрія Андруховича та «Бу-Ба- Бу» або ж передмову до книжки віршів Оксани Забужко «Автостоп». До речі, якби Ю. Шерех першим написав про її роман «Польові дослідження з українського сексу», то і не Оуло б отої пінистої полеміки. Але все по порядку. Професор Колумбійського університету (С ЩА), академік НАН України Ю, Шерех (Шевельов) написав понад 700 статей. Коли в 1993 році в Києві вийшла його книга «Третя сторожа» (| мтература. Мистецтво. Ідеологія. (підкреслення моє. -- А, ШІ), стало зрозумілим, що цей учений усе життя стояв на сторожі справжньої української літератури, глибинно зондував як її Підводну, часто невидиму течію, так і оцінював, і пояснював причини і наслідки могутніх духовних тектонічних вибухів. Саме в цій книжці подано статтю про ЄВОЛЮЦІЮ літературного процесу, взаємодію традицій і новаторства, хід самої історії літератури як безперервність хвиль нового, що, набігаючи на старе, змивають його, вбираючи в себе 1 творячи цілком несхоже, Його теза: «Не або -- або, аї-- і, Традиція і новаторство... З цього погляду можна сказати, що історію мтератури можна сформулювати як прекрасну повторність неповторного». Але і сам автор справді неповторний. У світі славістичному він просто унікум. І тут варто розшифрувати його подвійне прізвище. Свої мовознавчі статті він друкує під прізвищем Шевельов, а дослідження з літератури "ЧаАписує як Шерех. Ще в довоєнні часи він писав наукові роботи з мовознавства, Під час ВІЙНИ ДОЛЯ закинула його спочатку в Європу, потім -- у США. Коли 195| року вийшов двотомник «Курс сучасної української літературної мови», розділ про просте речення належав Шевельову, який уже викладав на Заході як Шерех. На «ринку рабів» (конференції Асоціації новітніх МОВ), де МОЛОДІ вчені читали доповіді, а керівники вибирали собі викладачів, він оприлюднив дослідження про українські впливи на польську мову у Х--ХГМ ст. (чи можливе таке було в СРСР?) і став професором Колумбійського університету. А в доробку уже була праця «Проблеми походження Оілоруської мови». написана у Швеції, Не маючи за мету говорити про Юрія Шереха як мовознавця, учня Леоніда Булаховського. зазначимо лише дві його книги: «Передісторія слов'янських мов» (1964) про праслов'янську Мову 1 дослідження, що склало б честь чауково-дослідному закладу, -- «Історична фонологія української мови» (1979) у ЦІЙ КНИЖЦІ «показано єдність | ТЯГЛІСТЬ мовно-історичного процесу на терені України ВІД сьОМОГО Століття до наших днів, охоплено всі видані тексти, показано походження діалектів, забезпечено солідну фактичну базу» (Ю. Шевельов), Але унікальна за своєю неологічністю співпраця видатного славіста США р Якобсона і нашого русифікатора І. Білодіда з дискредитації | праць, і самої постаті вченого зуміла применшити, але повністю не знецінити ефект цих книг у світовій науці. Про це -- спогад-детектив ІЮ. Шевельова «Зус гріч з Романом Якобсоном» («Сучасність», 1994, Мо 12) Якщо ж говорити про Ю Шереха-літературознавця, то тут викликає спочатку здивування, а потім зачарування тим огромом матеріалу, яким оперує про «Слово о полку Ігоревім» е Р. Якобсон зауважив, що Ю. Шерех «вчений з глибоким розумінням зв'язків між мовою 1 мтературою і є компетентним дослідником також літератури. Усі філологічиі | мтературні питання він ро зглядає на широкому культурно-історичному | "оцально-політичному тлі» Цикл «Навколо Шевченка» в останній книзі -- то розвідка про М, Петренка і В. Мову-Лиманського, сучасників Кобзаря, глибоке дослідження «Кулішеві листи ії Куліш у листах», що починається з аналізу дослідження листування в Україні, Адже перше, щоє з нас з епістолярії українською мовою, -- це чудом | збережені листи Мазепи до Мотрі... З листів «першого європейця» П. Куліша Ю. Шерех чітко визначив | основне: «Вони унікальні своїм темпераментом, своєю | філософією і своїм стилем», У них чітко проступала | росіян і супроти поляків, виховання української науковій у москалів не було». Власне, це аксіома, що доведення не потребує... Серед «украдених» художників, крім Боровиковсь- КОГО Іі Левицького, ОДНІЄЮ з центральних постатей українського малярства є Микола Ге. Про нього дві статті в збірнику. А статті про Івана Франка та Василя Стуса -- то своєрідне прочитання двох наступ - них заповітів українству -- поеми «Мойсей» і В'язничної поезії останнього, Дослідження «Грунок : трутизна» було написано як передмову до книги «Палімпсести» ще за життя В. Стуса. Як пише Ю. Шерех, стилем і змістом життя передчасно загиблого поета було перебування в духовному кліматі Шевченківського душевного і розумового життя. Багато писав раніше автор про 20--30-ті роки в Україні. «Літ кара» -- дослідження про публіцистику Миколи ХВИЛЬОВОГО, що була в радянські часи найстрашнішою для системи. «Європачи «просвіта», ми самостійна», з усіх культур орієнтація, в усякому разі, не на російську», «Москва СЬОГОДНІ Є центр всесоюзного міщанства» -- гасла М. Хвильового, що і досі невтратили сили. Гри періоди памфлетописання Оунтівного автора розібрані Ю. Шерехом через -ВОЛЮЦІО самого автора. Як особа М, Хвильовий «посідав надзвичайний ча р, здатність передавати еі:Те/з горіння своїм с-піврозмовникам». Важливо, що сам ІО. Шерех він герв ю Володимиру Мельнику зауважив, що з роками все Оїльше схиляється до «західництва» і зболем дивиться на нашу непотопельну ні в яких огнях і водах провінційність, з якою зоював усе свідоме життя Дослідження «Г Торогиї Запоріжжя», написане | 977 року, стало пророчим. Уже тоді Ю. Шерех написав, що ставлення О Солженіцина до національного питання і до культур інших народів його насторожує. І потім вилилось це в «облаштування Росії»... Стиль самого Ю. Шереха має якусь притягальну силу. Про гранично складне він може сказати просто ! Гранично зрозуміло, в простому ж знаходити парадокси. Його спостереження часом вражають, ачіткість вислову просто заздрісна: «Татари панували над Росією два з половиною століття, Росія панує над татарами чотириста років», «Будувати визвольну концепцію України на тріаді історія -- мова -- мтература означає будувати хату з трьома стінами. Четвертою має Оути економіка», «Якби Всі були творцями культури, то не було б культури». Як мовознавець, він не цурається і словесного гумору: «Я народився Це вже неправда. Боя не народив себе, мене народили | притому не питавши моєї на те ЗГОДИ...» Ми вже знаємо, Що в світі існує наукова мовознав- ча школа Ю Шевельова, його учні працюють в | десятках престижних університетів світу, його робоавтор. Ї це не лише протяжність у часі -- нині | ти спеціалісти з поезії 60-х років ХХ ст пишуть книги | літе «зЗбуджутпоть думку для історичного вивчення ратурної антлійської мови» (проф. Курат Мпчитан, поч. 50-х років), що тоді не було роароблено. А як історик літератури, як критик Ю. Шерех просто нами мало відкритий, мало знайомий, лише по чодводнІЙй частині (те, що Вийшло в нас) можемо судити про велич цього айсберга. Катиги «Ріе для дітей» 11964), «Арута черга» (1964) | РН РР оо Ж оо п кн нн о В Аматолій ШЛИТ аль, камдидат філологічних ма ук

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин