Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №50 за 1998 рік

Слово Просвіти, №50 за 1998 рік

и ниаииниьньньнн о ДАН р о щі п У пен нії а со ід аг о у о вн ово ПРОСВІТИ ЗАБИЛО «ДЖЕРЕЛО» В ТАТАРБУНАРАХ Добрий день, шановні друзі! Мені б хотілося скористатися з до- Орої нагоди надіслати Вам газету «Лиман» зі статтею про проведення Свята Трійці й коротко розповісти про нашгу організацію. Татарбунарська міська організація «Джерело» Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка має статус юридичної особи, свій Статут, банківський рахунок, печатку. Організація була зареєстрована 8 грудня 1992 р. Одеським крайовим правлінням, а І березня 1993 р. рішенням виконкому Татарбунарської міської ради народних депутатів. Організація має представництво в міській раді. Депутати -- члени організації Агафія Сивокінь, Валерій Мазур. Наші активісти проводять просвітницьку та культурну діяльність не тільки в місті, але й у районі, брали активну участь у виборчій кампанії в березні 1998 р., готуємося до нашого загального свята -- ювілею «Просвіти». ЛП. РУДЕНКО, голова організаці ГОТУВАЛИ СВЯТО ДІТИ Четвертий рік на розі вулиць Київської та Димитрова м. Татарбунари силами ентузіастів громадської організації «Просвіта» проводиться Свято Трійці, з метою відродження народних традицій. У неділю, 7 червня, під вечір після рясного літнього дощу на місце проведення свята почали сходитися сусіди. Готувати свято почали діти. Вони перші рознесли звістку, що свято таки відбудеться. Організатори вигадували конкурси, пекли плачинди, готували подарунки дітям. Учасники принесли ослони, накриті домотканими килимами, гирі для змагань і свій добрий настрій. Свято почалося з того, що заграв баян Олександра Семеновича Павлова. Горазу все більше татарбунарців бере участь у цьому святі. Ось і тепер зібралося близько ста двадцяти чоловік. Людей прийшло не тільки більше, ніж у попередні роки, але й були вони активніші ії розкутіші, не соромилися брати активну участь у спортивних змаганнях, веселитися від душі. Веселий настрій свята задавали діти. Граф Кречун виявив себе найкращим танцюристом і найсильнішим серед однолітків, Ілля Ботезат із вродженим хистом розповідав смішинки, у свої 11 років, як справжній актор, завзято виступав перед сусідами. Оля Коваленко 1 Оля Сіда примусили всіх присутніх на святі підтримати виконувані ними українські народні пісні, а б-річна Діана Мукієнко отримала приз як наймолодша солістка свята. Бандуристки, сестри-близнята Ірина та Світлана Рибіни розчулили жінок старшого віку українськими піснями «Очі синії, сині», «Мамина коса». Рекордсменом серед сусідів з підняття гирі став Олександр Юлинецький -- добрий приклад для своїх синів-пПІДЛІТКІВ. До пізнього вечора лунали сміх, пісні на вулиці, 1, що характерно, після свята люди розходилися з просвітлілими обличчями, на підпитку не було жодного. Відроджуються традиції, відроджується душа народу. На жаль, місцева влада до цього байдужа. Їй більше до серця комунопартійні «посиделки» 1 ностальгійний плач «о уме, чести и совести». ЛП, КОБУШКІНА Куліша і Шевченка-державника, твердого самостійника, Схрестилися погляди на постатях Івана Мазепи та Семена Палія, причетних г до Межигір'я... Святині Межипір'я Тарас Шевченко згадував часто в листах, у творах і навіть у снах.. «Бачив у сні Межигорського Спаса, Дзвонкову криницю...» ( Цоденник, 30.06 1857 р.) Один із ініціаторів установлення пам'ятного каменя директор Державного музею визволення Києва Іван Вікован розповідає краянам про козацьке завзяття петрівчан Анатолія Обозного, Миколи Старенького, Петра Сенька, Андрія Сутулова, Віктора Різанова.. Два десятки людей своїми руками дотягли й установили цей камінчик -- вагою до півтонни, зробили місток через потічок, обшили деревом Дзвонковий струмок, навели лад довкола. Микола Миколаєнко, член «Просвіти», один із рушіїв цього доброго почину, до своїх фізичних зусиль приклав.. кілька 86-річний Григорій Самійленко розповідав про роки навчання у Межипрському керамічному технікумі, про останній напад на Межипр'я 1934 р, коли руинували церкви динамітом. Тим часом священики УГІЦ КП освятили меморіальний камінь, Дзвонкове джерело, окропили присутніх. Отець Богдан виголосив патріотичну проповідь До нашого гурту підходить іще один чоловік -- Володимир Яцина. Оперативно, заденьчи ніч, він викарбував рельєфне зображення Поета й слова: «Встановлено на честь 155-річчя перебування Тараса Шевченка у Межигір'ї». До нас ще підходять люди, працівники музею, просвітяни.. Чується: «Добре було б спорудити неподалік затишну капличку із образом Божої Матері. Відвідувачі могли б поставити свічку. Розжевріти Вогник Пам'яті про видатних людей України, доля яких пов'язана із Межипірським Спасом». А й справді: скількох славетних українців ПОЧУЙМО ТОМІН ЗОЛОТИЙ ІЗ МЕЖИПРЯ || Півтора століття тому над частиною Європи грянула хвиля національно-визвольних революцій, Австрійська імперія затріщала.. Трохи раніше, ніби відчуваючи цей дух оновлення, і наче за Божественним Промислом, явився Тарас Шевченко до уярмленої Вітчизни. Кріпацтво, сирітство, 14 років чужини підсилили його поривання і помисли. Туди, туди! До Дніпра, до степів широких, до прадідів великих -- він з ними не одинокий! Отримав відпустку з Академії, 31 травня 1843 р. вже мчався.. Додому!.. «Ці думки вихором пронеслися в моєму єстві на велелюдді перед Межипрським Спасом червня 1998 р. Кілька слів кажу про це на подвійному святі: Трійці та освяченні Дзвонкового джерела | пам'ятного каменя-знака про відвідання Тарасом Шевченком Межигір'я пам'ятного 1843 року.. «А. 5--6 червня Шевченко | разомз ним поет Гребінка та його сестра Людмила-- уже в Чернігові. Грохи побув у відомих аристократів-патріотів Тарновських, Галаганів. Подався до Києва. Десь 21--22 червня з'явився -- громом із ясного неба -- до Панька Куліша Познайомились. Оглянули Києво-Печерську лавру, Софію. Поспілкувалися. Одвели душі... Тарасові -- 29, Пантелеймону -- 24 Молодший, та пробує удавати «метра». Таки спробував тримати себе зверхньо, але Тарас тактов- но відкинув ці намагання амбітного земляка. Прихопивши із собою знайомого китвськогОо художника Олексія Сенчила- Стефановського, 25 червня були вже у Межигір'ї. «Кому не перехоплювало подих Від споглядання однієї з найвизначніших українських святинь! Наші мандрівники це відчули -- у цьому куточку ідеально поєднуються чари мальовничої природи | СВІДОМІСТЬ про ВІКОВИЙ життєстверджувальний вплив праведників монастиря на українську духовність. (Тим часом тут фаянсова фабрика, а монастир -- у черговому занепаді...) Добірне товариство багато про що ГОМОНІЛО тоді вночі на плоті навпроти Межигір'я. Біля вогнища, ПІД Неймовірно зоряним небом. За віншуваннями лунали історичні ПІСНІ, поставала епопея вікових визвольних змагань Відбулося зіткнення досить невиразних автономістських поглядів власних віршів про Межигірський Спас і про нашого Поета. Справа з меморіальним знаком затяглася б на місяці без допомоги сільського голови Катерини Борисенко. -- Зроблено добрий починок для нового відродження Межигір'я, -- наголосив псть зі столиці, голова Київського крайового об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Юрій Гнаткевич. І закликав присутніх активніше залучати скарби нашої культури для консолідації української нації. Бачу, як на тлі розкішного зеленояр'я І промов раз-по-раз пильно і просвітлено вдивляються краяни в обриси Поета.. Тарас евченко -- згусток національної енергії, кульова духовна Олискавка для імперської ночі насилля і гніту... Напередодні його творчого подвигу. Тих 24 поезії геніального циклу «Три літа» -- 1843--44--45. Перший твір -- «Розрита могила», 21. 10. 1843, м. Березань. Поет причастився землею батьків. У всій ясноті збагнув стан Вітчизни: Україна -- розрита могила! Від таких контрастів У иого душі постала головна проблема українства тогодення: «Мусить бути у свои хаті своя правда, і сила, і воля» Після «Трьох літ» українська державницька ідея розвивається по висхідній. Душителі української свободи це розуміли, тож вірші були опубліковані в імперії лише через 50 із лишком років ця земля пригорнула на козацькому цвинтарі? Ось поруч за високий паркан урядових дач, куди немає ходу 99,99 відсотка громадян України, частенько проскакують до святого місця авто з московськими номерами... Богдан Хмельницький і Петро Могила, Іван Мазепа і Семен Палій, Остап Гоголь і Самійло Самусь, Максим Залізняк і Петро Калнишевський, Микола Гоголь і Михайло Максимович, Михайло Бойчук, Олександр Довженко, Павло Тичина -- ось праведники Межипгірського Спаса, які століттями несли моральне світло Україні. Можна згадати ще десятки видатних людей, подій, які тільки вряди-годи «працюють» на відродження України. Ставимо проблему: хто зацікавлений у тому, щоб Україна не мала доступу до однієї із найвизначніших своїх святинь?. Та камінь-знак уже є Як відлуння великого повернення Тараса Шевченка. Можливо, він перший в Україні, і не випадково, що саме в Межипр'ї. Оживає Михайлівський Золотоверхий. На черзі -- Успенський собор... Чуємо й нарешті золотий гомін святинь Межигірського Спаса. Олександр ДРОБАХА Вишгород-Межигір я На світлині; Активісти Вишгородської «Просвіти» біля Дзвонкового джерела й й т ч - я Р о їі - Ді о дю ) ОНЕУ - - а

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин