Сторінка · с. 7сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №50 за 1998 рік
Слово Просвіти, №50 за 1998 рік
ишу цей відгук на щойно видану книжку, перебуваючи в полоні приємних вражень Від Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята «В СІМ'Ї вольній, новій», що 21--25 травня відбулося на Лутанщині. Як ВІДОМО, ОБбласть належить до особливо з російщених регіонів України. Нічого гріха таїти: я теж думав, що ця його особливість, та ще в умовах загострених економічних негараздів, коли місцеві шахтарі, мисяцями не одержуючи законної зарплатні, змушені страйкувати, -- сериозно затьмарить прихід Великого Кобзаря на цю степову землю.
Але свято успішно здійснилося. Нас, представників усіх областей України, а також гостей із Росії, Білорусі, Вірменії, країн Прибалтики, з Канади, Австралії, Словаччини, Болгарії та інших держав (загалом понад 80 осіб -- письменників, художників) вразила сердечна щирість численних зустрічей з незнищенним українським словом, народною піснею, традиційним для нашої гостинності хлібом-сіллю... І так було не тільки в самому Лутанську, але й у 16-ти районах області, куди роз'їхалися учасники форуму.
Земля Лутанська вже назвою своєю засвідчує причетність до Великого Луту Запорозької Січі. Вона зберігає сліди
героїчної історії України, починаючи Від подій, виповіданих вікопомним «Словом о полку Ігоревім». Тут проходив стежками Григорій Сковорода. На цій землі народився творець «Толкового словаря живого великорусского язька» Володимир Іванович Даль, прозваний «Козаком Лутанським», що підтримував дружні стосунки з Т. Шевченкомі М. Гоголем, шанував українську словесність, Сюди прийшов працювати народним учителем приватної недільної школи для Сільських дітей, заснованої видатним українським педагогом христиною АЛчевською, письменник, громадський діяч, публіцист, мовознавець Борис Грінченко, котрий подарував своєму народові чудовий «Словарь української мови». авесьсвіт прославили цей край
видатні «лутарі»-письменники, лауреати Державної премії
їм. Т. Шевченка Володимир Со-
сюра, Микола Руденко, Іван та Надія Світличні, Григір Тютюнник, Василь Голобородько, Іван Дзюба, російський прозаїк-шахтар героїчної долі Владислав Гитов. Творчість шести з них стала предметом дослідження письменника, кандидата педагогічних наук, доцента, виконуючого обов'язки завідувача кафедри української літератури Лутанського державного педагогічного інституту їм Т. Шевченка Олексія Неживого, що и склало перший розділ рецензованої книжки -- «Освячені Шевченковим ІМ'ЯМ», | і Автор цікавих аналітичних статей-есеїв передусім звертає увагу читача на твори, позначені безкомпромісною правдою. Так, при характеристиці творчого шляху В. Сосюри дослідник п Акреслоє глибокий ліризм його поезії, за яку митець потерпав від офіційної літературної й | т звинувачувала критики, що в 30-ті рр. ання ніжного українського лірика в несеноя: щині», а в 1951 р. зазнав глобальі у ударів від критиків-сталіністів за СВІЙ вира кдоєіть 2 З Вкорла газвав Григо-
«Живописцем правди» на це з незабутній Олесь Гончар, ра Тютюнника неза п ан Добре, що в Сара літературний му- Антрацита ств гр там збираються люди, зей письменник здо кар ра які його знали. Ще «Тіотонниківські можна давати учням і ивати молодому поко уроки», розкр
|
лінню «лутарів» самобутні особливості | Світличного, Івана Дзюби, Василя Сту-
правдомовного «живопису» майстра. Скільки нового, досі незнаного відкрили б лутанчанам і «Сосюринські читання» чи, скажімо, «уроки» Миколи Руденка, Івана Світличного -- наших перших правозахисників, людей трагічної долі, мужніх борців за незалежність України. один із днів Шевченківського свята мені випало бути присутнім на відкритті меморіальної дошки, встановленої на стіні будинку села Половинкине Старобільського району, в якому народився 1 зростав Іван Світличний, як, до речі, і його рідна сестра, ідейна Сподвижниця Надія.
В есеї Олексія Неживого читаємо: «Ім'я Надії Олексіївни Світличної ще із середини 60-х назавжди поєдналося з когортою славних постатей України. Ї, щонайперше, з братом -- Іваном Світличним... Болісно переживала Н. Світлична перший арешт брата в 1965 році. Відтоді життя її проходило під «недремним» оком прислужників влади.
Про силу духу, чисту душу, стійкість і мужність Надії Світличної згадують усі, хто з нею спілкувався у мордовському таборі й на волі (11, власне, й не було у неї). Потрапивши по звільненню під «ковпак» кадебістських «душепастирів», у нестерпні умови життя, коли її примушували жити тільки на Лутанщині, ав Києві не давали ні прописки, ні роботи, Надія Олексіївна відмовляється від радянського громадянства і виїжджає за кордон. Багато років вона працювала літературним оглядачем радіостанції «Свобода», булачленом редколегії журналу «Сучасність», на сторінках якого видрукувала ряд статей, де вперше сказала про мужніх правозахисників
України. Від неї світ довідався про репресип тоталітраних катів, страдницьку смерть Василя Стуса, Олекси
Гихого, Юрія Литвина, Валерія Мар-
Чадія Світлична підготувала до друку Стусову збірку віршів «Палімпсести», написаних у неволі, була головним рупором творчості свого брата.
Лише 1983 р тяжкохворий Іван Світличний повернувся в Україну. Иому судилося побачити свою вистраждану збірку «Серце для культ для рим» (1990), котра вийшла у видавництві «Радянський письменник» з переднім словом Ївана Дзюби. За неї 1994 р, автор був удостоєний Державної премії ім, Т. Шевченка (посмертно), Одночасно була з 'дзначена й подвижницька творчість Надії Світличної,
У духовну орбіту Світличних органіччо «вписується» трагічна постать нескореного невільника шевченківсь-
кого гарту Василя Стуса. «Не можу я без ченому побратимові, коли той віДОУВав
ІНСЬКОЇ поезії яскраво ВИДІ-дня свого народження вже понад го району на Луганщині, До речі, в випадково Василь у п ятнадцятирічному
посмішки Івана оціо сльотаву зиму пережить», -- пише він у вірші, присвяперше ув'язнення еред видатних майстрів укра- ( ляється самобутня постать Василя Голобородька, який Від пятдесят літ постійно проживає в рідному селі Адріанопіль ГПеревальськоцьому районі, в селі Олексіївка вчитемовав Борис Грінченко, і, мабуть, не віщі записував перлини усної творчості народу, вдумувався в лад його худож-
нього мислення, бо тодішні ШКІЛЬНІ програми були насичені вульгарно- СоОЦцІОЛОГІЧНИМИ ерзацами словесного
мистецтва. Цілком природно, він горптувся душего до «шістдесятників» -- Івана
са. Життя нещадно екзаменувало поета на зрілість. Тоталітарний режим відчув у його особі внутрішній спротив своїм ідеологічним постулатам, тож зарахував його в «неблагонадійні елементи», позбавив можливості навчатися в Київському, а після відчислення -- в Донецькому університеті, Поет працював на шахтах, служив у будівельних частинах радянської армії. Спершу друкував свої вірші в республіканських газетах, часописах та збірках. Іван Дзюба -- перший із критиків, хто грунтовно «відкрив» Голобородька-митця, Він писав, що в Голобородьковій поезії оживає світ наших далеких предків-язичників. А потім поетові шлях у літературу було перекрито. Майже двадцять років В. Голобородько перебував у «зоні» замовчування та повного безправ'я,
1970 р. в Балтиморі (СЩА) у видавництві «Смолоскип» вийшла перша збірка «Летюче віконце» (ане у Франції, як стверджує автор статті про поета -- Олексій Неживий -- В. К.).
Хіба це не абсурд: 1984 р. в Югославії виходить антологія світової поезії під назвою «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька», ав цей час відомий у світі поет працює фуражиром на радгоспній фермі. Тільки 1988 р. вийшла в Україні його перша книжка поезій «Зелен день». За неї автора було відзначено літературною премією імені Василя Симоненка, а незабаром прийнято до Спілки письменників. Потім з'являються книги «кар на металевих крилах» (1990) та «Калина об різдві» (1992), що принесли авторові звання лауреата Шевченківської премії.
Розділ «Освячені Шевченковим ім'ям» закінчується розповіддю Геннадія Довнара про безприкладний подвиг шахтаря Владислава Титова, що став письменником, автором своєї головної книги -- повісті «Всем смертям назло...».
азву другого розділу книжки -7 «Всі стежини ведуть до Тараса», напевне, підказав девіз конкурсу луганських школярів на кращий твір на тему «Шевченко в моєму житті» -- «Іду з дитинства до Тараса», переможці якого натхненно виступали перед учасниками Шевченківсь- | кого свята. Дай, Боже, щоб цей благородний почин місцевих педагогів-україністів, просвітян став дійовою традицією глибшого осягнення життя |
он ня точок А Р НН З З - о ню ою 7 - Ж ни чати он п ть 0
ик ки» в ил нь
-оїовомо б | Ли
кю Вр Р п мк п Р чу У Зо ж "У кю с Ко 5 і чи
" Рона |||
- чан я
о В А и М ки та І Та са, ЯДРА о 7 алу о а
лк о ЗЧЦАуА "Но ой, чи ч п РРО АН А М чип Б, п ота А о А В С око РО
- м б'ю ТА
ш я "и "обо Ли
ни А лм
бок
пану ав й і
й -о "
а чн ;
С У о Р ОВ р А С У ЛОСОММКо: «ОЦО С УОЧТ чо ой нь ть оц бач БИ, НЕ о Р З н
У АН ОН Кр о У АННА» у с А МИХ нор о У МІ ВОНО НА С ОН У АКАНЬ у А, зо р Ор МИ м
чи во і вою
на стомин
Вадіса: куточок Шевчен ківської про літо, що минає.
«Лугарі». Публіцистика. Вірші.-- Луганськ, Світлиця.-- 1998
творчості Великого Кобзаря, їх прилудення до невичерпних скарбів укра- ІНСЬКОЇ мови та літератури.
Я далекий від рожевої ейфорії: натиск зросійщення в Луганській області ще високий. Як засвідчив заступник голови обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Т. Шевченка, кандидат економічних наук Володимир Литвин: «За шість років незалежності України питома вага українських шкіл зростала надзвичайно повільно і на початок 1998 р. досягла аж 12 відсотків. Серед міст області це виглядає так: в Сіверодонецьку -- 30 відсотків українських шкіл, у Красному Лучі -- 1, Лутанську -- 2,4, Антрациті -- 2 відсотки» (газета «Кам'яний Брід», Мо 2, травень ц. р.).
никІів-Ллутанчан, головним чином на шевченківські моти-
прозаїка Геннадія Довнара, їхніх колег -- Івана Низового і Миколи Ночовного, Ганни Г айворонської (|до речі, вона -- відповідальний секретар обласної організації Спілки письменників України,
мені давно відомі як активних і своєрідних творчих особистостей, знаних в Україні. А от інші автори, особливо Григорій Половинко і Ярослав Кремінський, уперше зазвучали для мене тільки з «Лугарів».
Перший із них за фахом -- історик.Тож не випадково йому вдалися твори про нашу героїчну і трагічну минувщину: «Полтавський відступ» (идеться про гетьмана Мазепу), «Дике поле», «Повз Трахтемирів». Друтий -- кандидат медичних наук, в активі якого сім поетичних книжок... Це, на мій погляд, талановиті поети.
Наприкінці хочеться підкреслити: ця своєрідна антологія творів письменників-луганчан, що побачила світ завдяки
тецтва обласної державної адміністрації (завідувач -- народний артист України Михайло Голубович), разом із відкриттям чудового пам'ятника Великому Кобзареві в мальовничому центрі міста стала значною подією Міжнародного Шевченківського свята на Лутанщині.
Віктор КОЧЕВСЬКИЙ м. Київ
и жо М з р ко б я щ ем ч я и чи ч. щи щ - ач чо я - б б М ня АЛ Ж аю « ч й Ю чи жо - ож - У - - - УМ сю а
ч ш ей Ім - й че б б ч 1 "" - чі чч ч У - ч с - ж, Ми є ж м уч б п очи З в - . сну - - 1 п Рі б чн
ЗО А а ооро занос й и он с м кр а а о ще ЗО з о о Ро З п У кх СТА СА У ооо А о ан
ч уч | - З - ча поч кі Мч
-- ' , че - о З У «Роль 1 п
п б
ж чи и а аличі и ч'М ни ли У Ки ня ее
чч- - ч
чи о кв ть КК СЛР,
чу ц'чятюь
А Чі чо
чн
з Ра
і зв
ПЕР
ч Ж нн Раб - й - Н , я М "Пи б мі 4 'ї п " Ді і 1 4 оди я 4 1 р У - Ду З зд р - Б ри й Лю ч 1 я? і- І еВ г Ру Ре й У її 'яь б Хі | -мії - ой - гонці Ї. рр гот ре - сао - зем і . - ат и | | ПЛ Рг ЛІ м "|: - - М У. ці ри - Ю ую» ь - ря ; ко -. чо г. з ; і - МІ | 3, Мода 1 ' б я 1 - де Вчен і яв . - ГО ей Е «кл 5 і Р ь - ре їі - С. -в і я Р нн 4 - о щі - З М й; й " фо - Й Н чч- ЗА і '| оч КА - бу --У крок Й ьо ! - Же - і --ПУ З 1 5 ж ти і іе- "Чі тіні -чі
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
