Сторінка · с. 9сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №50 за 1998 рік
Слово Просвіти, №50 за 1998 рік
Мново ПРОСВІТИ
. ні - у -і. б пло З г - Р й я зла зафійь ГО -
се
СЕПАРАТИЗМ І РЕФОРМИ
Все ще складна ситуація в Україні, зумовлена об'єктивними обставинами перехідного періоду в економіці й політиці, ускладнюється м суб'єктивним фактором.
Крім соціальних, виробничих чинників, зумовлених розпадом Союзу і пов'язаним з ним скороченням промислового виробництва (! товарів споживання), скороченням | робочих місць, виникають ! починають протидіяти фактори соціально-історичні. Добре відомо, що труднощі, дестабілізація виливаються у визначені раніше форми протидії "боротьби з новим, у даному випадку з ринковими відносинами. У Росії двічі розстрілюють опозицію, але й після цього вона не зникла. Ї зарубежем побачили, що марно сподіватися на повну 1 певну перемогу демократії. Піти по лінії демократизованих Німеччини й Японії у Росії, здається, немає одностайного бажання, хоч не можна й залишати все по-старому.
імперські сили соціалістичного реваншизму діють у державах-республіках, що відділилися. Виявляють себе по-різному, але тенденції загальні и очевидні. Активність
державності колишніх республік, економічним станом, наявним чи відсутнім почуттям національної гідності у багатьох громадах і здатністю протистояти сепаратистським тенденціям, підсилюваним іноземними впливами, Адже не секрет, що в Закарпатті сепаратизм угорський, на Буковині до певної міри може бути румунський, мабуть, винятком буде Галичина, де аж ніяк не видно польського чи колишнього австро-угорського сепаратизму. Зрозуміло, що за часом історичного співжиття найвідчутніша дія російського сепаратизму у східному, помітно у південному, аособливо південно-східному куті України, що межує з Росією. І тут мова заходить нестільки про власне росіян, а, нажаль, про русифікованих українців.
Природу цього так званого російськомовного населення, про яке бідкаються у Росії, його призначення й характер, виявляється, розкрив український соціолог М. Славінський. У своїй роботі «Национально-государственная проблема в СССР» він доводить, що вРосійській імперії основним рушієм русифікації була дер-
російська громадськість, представлена нині російськомовним населенням. Напередодні свого розпаду, послабляючись, Російська імперія підхопила москвофільські гасла самодержавства, православ я І народності, бо, виявляється, російська еліта, будучи з самого початку не найвищою щодо культурного розвитку, постійно збагачуючись за рахунок інших націй і народів, опиралася не лише на самодержавство та православ'я, але й народність. Цим 1 пояснюється, що сама еліта в Росії готувала розпад імперії. Та, розпавшись у 191/ році на засадах царської державності, вона вже на ідеологічних принципах інтернаціонального вчення марксизмуленінізму по-новому об'єднала численні народи у новітню імперію -- Радянський Союз, якому требабуло пройти сімдесятирічний період, щоб по-новому розпастись і дати можливість виникнути багатьом демократичним державам. Рецидиви цього діють і будуть діяти після їх утворення. Ось та ідеологічна база виникнення і формування так званого російськомовного населення.
т стимулюється різною мірою слабкості | жавна машина,
другим --
А. ЗЕЛЕНЬКО
так звана
Й -
Добрий день, мій друже!
Коли, бува, проїжджаю вночі мимо твого (а колись 1 мого) міста, бачу, як у далині миготять його вогні. Горить місто сяйвом різнобарвних плям. Одні зних палахкотять у золотистій, осяйній смузі і ніби віддзеркалюють касту людей, що сяйвом своїх душ освітлюють темінь життя. А ті, що ледь-ледь тліють, то темна каста людей життєвого мороку, яка, мов велетенський вампір, п'є, поглинає світло касти людей яскравої смути Я знаю, що ти десь самевтій золотавій смузі-стрічці, бо твердо | вірю, яка б темнота не зустрілась на твоєму шляху, вона не в змозі згасити полум'я твоєї души
Як ти живеш? Хоч би краєчком ока зазирнути зараз у твоє життя. Думається, й тобі не зовсім байдуже до мого життя. Та, мабуть, на першому ж рядку мого листа в тебе спалахнула думка, що зі мною, напевне, щось сталося, бо тобі, звичайно, ніколи ні від кого не чулось, щоб я навіть говорив поукраїнськи, а тут одразу лист -- та ще й після багаторічного мовчання -- українською мовою. Так, міти друже, так Зі мною сталося Якраз саме те, що сталося з нашою Вітчизною. Та ні,
не думай, що я приєднався до отих ура-патріотів, які після 90- го, а особливо після 91-го на всіх перехрестях б'ють себе в груди і волають про свою належність до українства від сьомого коліна, і тому, мовляв, раптом заговорив українською Безумовно, 90-й 1 91-й мали на мене, як і на всіх нас, великий вплив Але в мене це почалось трохи раніше, ще за 80-х Якось літньої ночі мені не спалося. Підвівся та й пішов до річки, єдиної великої краси, яка несе свої води через наше місто. І от.. стою на березі, милуюся верболоза МИ, РОДОМ лись над тихою водою. Щось зажевріло в душі моти, заориніло на струнах серця, 1 я сам собі промовив зненацька: є Ведьесть шевченковскоє что-то в склоненной вербе у реки..» Промовив 1. раптом сяйнула думка: «Українець, а про Шевченка згадав не українською мовою! Чого ж це так?» Тай задумався.. Воно и раніше іноді бродили в мене думки різні щодо цього, а тут чаче крига якась розтанула в душт Аж ось спочатї КУ почалися розмови про незалежність, потім прийшли 90-ті роки аз ними ий настало проголошення незалежності Та я внутрішньо вже був готовий до цього, бо. заговорив українською мовою ще за горбачовської пори. Чому заговорив" Тому що серце моє постало проти отого га небного прізвиська «хохол» Але ж хто
я, думалось мені, коли розмовлято не своєю мовою!" справді
хохол. І вирішив я хоч би вмерти українцем, коли за життя
ним не був Оті заговорив українською Заговорив І. ВПевнився, як важко бути українцем навіть на своїи рідній українській землі.
У родині своїй знайшов я не підтримку, бо в неї, як і в мене, одна матір -- Україна. Щодо сусідів, то хоча й спостерігав ії спостерігаю 1нОДІ «КОСЯКИ» здивування, але ж це можна доволі легко стерпіти сказав «Добридень! ь та й пройшов швиденько мимо. А от на роботі, де щоденно з ранку до вечора треба спілкуватися з ПОДЬМОУ там із цією справою вийшло значно складниче Як це лави ЛЮДИНа з гаваріла, гаваріла» ' раптом почала розмовляти :
гільки розуміння, але и
Ж
жавною мовою. То державне керівництво робило вигляд, що в нас широко впроваджується в життя «Закон про мови». Побачило б воно, як це впровадження сприймається на місцях. Бере, скажімо, директор чи головний інженер такий папір 1, кривляючись, починає читати, Читає, читає, а наприкінець не втримається та й мовить: «Ну й язик! Зуби паламать можна! Слава какієта жосткіє, тапорниє», -- і кине спересердя той папір на стіл. У менеза таких ситуацій прямо кипіло все всередині
Це ж треба вигадати таке, наша мова солов'їна за мелодійністю співзвучна італійській, а цьому керівному бовдурові вона «жосткая». І, що цікаво, на роботі дехто з людей українського походження також підтримував (чи робив вигляд?) такі висловлювання Я не втримувався. Говорив, наприклад, що колись, ще задовго перед Другою світовою, у Франції був конкурс мов, тобто яка мова наймелодійніша за своїм звучанням. Так українська мова зайняла там третє чи навіть друте місце після французької. Можливо, не піднялась вище через те, що не мала ніякої офіційної підтримки з боку своєї господарки України, яка стогнала в більшовицьких лабетах...
Словом, на роботі в начальницькій сфері я став почувати себе ніби у ворожому середовищі, тобто персоною нон грата. Серед рядових працівників ворожнечі з приводу моєї мови не почувалось, дехто з них інколи й сам у розмові зі мною переходив на мову наших батьків, А от начальству моєму ця мова стала поперек горла. І охрестило воно мене «бандеровцем». Бандерівцю ж, як відомо, не місце хоч у яких наших начальницьких колах, тому почали чекати слушіної нагоди, щоб від мене збавитися. І коли така нагода настала у вигляді чергового скорочення штату, нею негайно скористалися. Так опинився я за ворітьми заводської прохідної
Що вдієш проти диявола, коли на його боці сила і влада?" Шшов працювати до іншої організації, вжене за своїм фахом Почав заробляти собі на хліб нетінженерною працею, а. пером. Так, так, душа моя змушує перо працювати на па пері. Повір мені, це так-то просто ий легко, щоб твоїм пером водила саме твоя душа, а не чиясь інша, бо коли буває навпаки, тоді на папір ллються не слова з твоєї власної душі, а наче крапотить щось слизьке 1 невловиме з нутра хамелеона. І що ж, спитаєш мене, маю від такого ставлення до своєї нової праці?! О, багато дечого! Наприклад, іноді такі ж «косяки», тобто косі погляди з боку деяких моїх нових співробітників, так би мовити, друзів по перу, письмаків, образно кажучи. Один з них якось так прямо ий сказав мені, правда, дякую, що у вічі «Ти ж дивак.» «Я це добре знаю», -- відповів йому. А я й справді знаю про це Коли б говорив отим суржиком, то все було б гаразд, і янебув би диваком., Але ж я намагаюсь говорити українською мовою,
г саме через оце моє намагання мене й вважають диваком.
Може, колись будеш проїжджати вночі повз моє місто, як я повз твоє, і також побачиш здаля сяйво вогнів, то знай, що серед них палає і мли вогник -- моя душа
Напиши, чи є у твоєму місті така ж проблема, якої я торкнувся в цьому листі, у всякому разі, чи зустрічаються у вас диваки, схожі на мене?
Щасти тобі, друже! До побачення (сподіваюся, ще на цьому світі)!
Гвін друг Юрко ОШ
Спочатку стиха насміхалися, дехто підшШштрикував «Язик зламаєці!» А потім з'явилась якась напруженість у стгосун ках Особливо на різних зборах та пачальницьких засіданнях "Гаварі на общепонятном!» -- чув за спиною Та я продовжу-
и й / 4 Гі і 7 вав говорити мовою своєї землі. До речі, присукьни ую СОри, ТИ деякі службові папери почали надходити в організації дер-
ч рок З а РИ з і-й - Ре п. іщем т р
ДО ПРОБЛЕМИ КУЛЬ- ТУРНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
(ьогодні навіть дитина, яка чекає, що на день нородження безробітний батько подарує їй гроно бананів, знає, що Українська держава перебуває у стані глибокої кризи. Чи є ця криза суто економічною і чи не має вона морального підгрунтя?
| що чекає на Україну завтра, коли нас стане на чотири мільйони менше, а життя, можливо, буде заможнішим?
Пам'ятаю, як наприкінці 70-х рр. я, тоді молодий науковець зі столиці, під час експедиції на Закарпаття вирішив проявити свої знання в галузі землеробства і звернув увагу селяннате, що виноград побито філоксерою, а на житньому полі багато суріпки. Одна мудра пюдина, посміхаючись, сказала: яка платня, така і праця. Так, вільна і творча пюдина не може творчо працювати в межах колективної кібуци.
Але чи за всіма параметрами громадського життя в совдепії спостерігався такий занепод, як у колгоспі «Червона пика», що на Заспинніє?
Як співав Володимир Висоцький, «в галузі балету ми попереду всієї планети». | хоча на керівництво культурою соцреалізму комуністична партія кидала функціонерів з прізвищами типу Безклубенко, але з клубною роботою справи були непогані: працювали бібліотеки, гуртки художньої самодіяльності, невеликі осередки народних промислів тощо. Кияни залюбки їздили на Сорочинський ярмарок чи но етнографічні ярмарки до музею просто неба, що в Пирогові, і жодний відвідувач не повертався додому без сувеніру.
Торік мені довелося відвідати ярмарок у Пирогові, де я нарахував на десять народних майстрів п'ятнадцять відвідувачів.
У 1990 р. Товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка затвердило робочу програму і положення про Центр україністики, який протягом наступних п'яти років активно і плідно працював над створенням історикоетнографічних музеїв у Фастові, Березані, Макарові, меморіального музею Гимоненка в Малютянці, долучався до роботи щодо проекту реконструкції Трахтемирова, брав участь у створенні першої укроїнської гімназії ім. Т. Шевченка у Києві, де замість виснажливих уроків праці за токарними верстатами учням пропонували оволодіти технікою традиційних промислів і ремесел - писанкарством, гончорством, соломоплетінням, вишивкою. Оргоанізовувадлися виставки, ярмарки, виступи фольклорних колективів.
Податковий тягар, несприятливі умови для розвитку творчої думки, закріплені в українському законодавстві, вже 1995 р. паралізували роботу Центру.
То чи повністю припинилося культурне життя в Україні і, зокрема, в її столиці? Безперечно, що ні. В нічних клубах для бажаючих показують стриптиз, одурманюють молодь пропагандою наркоти «Грінгреї», чарують прихильників бабуся радянської естради Алла Пугачова і блакитний «красень» Моісеєв. А в центрі Києва встоновлено пам'ятник Михаїлу Самуїловичу Г Їаніковському...
ідеологи тоталітарного режиму чітко обрахували, що нормальний громадянин СРСР, який не закінчував ВПШ чи школи КДБ, живе боготим внутрішнім світом, у якому знаходить відпочинок і забуття від свинячих пик «ленінського політбюро» та їх пароноїдальних вказівок, і це їх влаштовувало.
Яку ж концепцію культурного будівництва мають сучасні укроїнські культуртрегери? Нещодавно один із них у прямому ефірі пожартував: коли я перебував у Канаді, то дуже скучив за нашим салом.
Пам'ятаю, як у студентські роки ми за столом співали про кришталеву чору. То, може, заллємо очі горілкою, щоби нічого не бачити, наїмося сала і заволаємо: пити чи не пити - все помремі А питання культурного
будівництва в державі віддамо спритним
ділкам, які працюють за принципом: вам нужно девочек -- их есть у нос.
Амдрій ЧОРНУХА,
голова Цемтру україмістики при Товаристві «Просвіта»
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
