Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Інформаційний простір · с. 7сторінка оригіналу ↗

СТОРІНКАМИ РЕВОЛЮЦІЙНОГО САМВИДАВУ

Слово Просвіти, №50 за 2004 рік

Третій тиждень помаранчевої революції. Окрім наметового містечка в центрі Києва, надзвичайної моди на помаранчеві речі, фольклорного вибуху, вона народила ще й силу-силенну усілякого друкованого продукту, який безкоштовно розповсюджувався серед учасників страйку. А почалося все, пам’ятаю, зі спецвипуску газети “Експрес”, яка величезними літерами повідомляла з першої сторінки про початок Всеукраїнського страйку. Вже за кілька днів до неї долучилися “Сільські вісті”, “Слово Просвіти”, “Хрещатик”, “Високий замок”, “Україна молода”, бюлетень “Так!” та інші, засвітився помаранчевим кольором і знайомий багатьом поколінням киян “Вечірній Київ”. Але найбільшої уваги, на мою думку, заслуговують ті видання, що ніколи не потраплять до архівних підшивок — самвидави, створені нат- ВІДПОВІДЬ ОПОНЕНТОВІ 9 листопада, у День української писемності та мови, одне з російських Інтернет-видань укотре порушило болюче для себе питання “Как защитить русский язык на Украине?” (див. http://www.prav- da.ru). Замість того, щоб спрямувати енергію на вивчення норм отієї самої мови, Роман Мельников заповзявся відповідати, арґументуючи це так: “Ведь если я родился и большую часть жизни прожил на Украине, то, очевидно, я принадлежу к народу Украины. И именно потому, что я — представитель этого народа, для меня родным является русский язык”. Тим часом кожна добре освічена людина і в Україні, і в Росії добре знає, що правильно слід говорити й писати російською “в Украине”. До речі, саме згідно з рекомендаціями мовознавців, вживає це в офіційних виступах і Президент Російської Федерації, як-от: “2003 год примечателен тем, что он стал годом России в Украине”; “... Реальные успехи в культурном сотрудничестве двух государств. Самое же главное в том, что результаты этих контактов востребованы. Отдача от них есть, и они нужны людям в России и в Украине” (Усі цитати взято з сайту http://presi- dent.kremlin.ru — Т. М. ). “Зачастую аргументы содержат подмену понятий, — пише далі землячок, — обнаружить которую не всегда под силу даже искушённому в таких вещах человеку (це, мабуть, автор таким себе скромно вважає. — Т. М.). И народ “проглатывает”. Отакий “искушённый”, а простих речей не розуміє: ніхто ні в кого в Україні права на рідну мову не відбирає, оскільки йдеться тільки про державну мову. Офіційне тлумачення поняття “державна мова” вперше було подане в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року, винесеного в справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови), відповідно до якого, “під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою хненними революцією людьми — здебільшого членами журналістських і громадських об’єднань. Усю “майданівську” друковану продукцію можна розділити на чотири розділи: агітаційні листівки, “революційні” додатки до друкованих ЗМІ та новітні, оперативно зареєстровані видання, такі як, наприклад, газета “Майдан”. Про розмаїття цієї продукції можу стверджувати, гортаючи власну колекцію, яку назбирав, блукаючи центром столиці за ці два тижні. Перший розділ моєї колекції відкриває листівка під назвою “Віктор Ющенко переміг!” із результатами екзит-полів, за ним йдуть звернення Віктора Андрійовича до української інтелігенції та батьків військовослужбовців, “Цитатник свідомого українця”, звернення “Українцю!”, а також інформація про створення “Молодіжного комітету порозуміння” та кольорова листівка церкви “Посольство Боже” під назвою “Так! Відродженню України”. Наймініатюрнішим самвидавом Майдану, напевне, є інформаційна стрічка під назвою “Такою буде наша Україна”, розміром 10х210 мм, надано правовий статус обов’язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя”. Важливо також зауважити, що в згаданому Рішенні наголошується, що “Конституцією України статус державної мови надано українській мові” (частина перша статті 10). Це повністю відповідає державотворчій ролі української нації, про що зазначено в преамбулі Конституції України, нації, яка історично проживає на території України, складає абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі. Положення про українську мову як державну міститься у розділі I “Загальні засади” Конституції України, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Поняття державної мови є складовою що видається розробником інтернет-сайту www.happy.in.ua. Заслуговують на увагу самвидав “Їжак” Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, дайджест “Галактичний коледж” сайту www.galac- tic.org.ua та бюлетень “Життя Майдану”, створений групою випускників НаУКМА. Цікаво було прочитати листівку з віршами Марійки Морозенко з “Пори” під назвою “Ющенко — народний Президент”, свої самвидави розповсюдили на Майдані громадянські кампанії “Знаю!” та “Чиста Україна”. Великою популярністю у читачів користувалися добірки гарячих новин “Революція”, “Правда переможе”, “Твоя Свобода” та “Гарячий вісник” УНІАН, який щопівгодини повідомляв людям на Майдані про те, що відбувається в країні, та багато-багато інших. Львівська газета “Поступ” уже 27 листопада розповсюдила спецвипуск для львів’ян у Києві, а київський молодіжний журнал “Торба” з таннього всеукраїнського перепису населення 2001 року (див. www.ukrstat.gov.ua), українську мову вважали рідною 67,5 % населення України, що на 2,8 відсоткового пункту більше, ніж за даними перепису 1989 року. Українську мову рідною назвали 71 відсоток поляків, понад 22 відсотки німців і понад 21% циган, які проживають в Україні. Частка інших мов, які були вказані як рідні, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткового пункту і становила 2,9 %. Російську мову визначили як рідну 29,6 % населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,2 відсоткового пункту. Звичайно, аби згаданий автор знав історію власного народу та того ж дня почав випуск таборового листка “Помаранчик” за підтримки ВМГО “Молода Просвіта”, який за кілька днів став найпопулярнішим виданням у наметовому містечку. Про загальне визнання свідчить хоча б те, що на конкурс “Вбрання помаранчевої революції”, який проводився у містечку “Молодою Просвітою” та журналістами Київського міжнародного університету (ініціаторами створення “Помаранчика”), завітав соліст гурту “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук. Загалом про світ революційного самвидаву можна розповідати безкінечно, тим більше, що щодня він поповнюється все новими зразками: бюлетенями страйкових комітетів, спецвипусками газет та журналів, збірками найсвіжіших повідомлень і просто віршованими творами про тепер уже всесвітньо відомих політиків. Отже, — революція триває... z Євген БУКЕТ ному оточенні 12 шкільних років, а потім 5 років у зросійщеному вищому навчальному закладі, усього на все це йде десь 22 роки, а плюс до цього — щоденно російські телебачення, радіо, кіно, преса, художня література, то в зрілому віці такій особі, навіть українцеві, українська мова та культура будуть чужими, а чужа російська мова — рідною. Хіба ж це не страхітлива міна підриву не тільки під українську мову, а й під саму Українську державу?”. “На многих людей производит воздействие такой аргумент: украинизация общества лично никому не мешает. Мол, чего вам стоит в общественных местах говорить на “мове”? А дома можете общаться на том языке, на котором вам удобно. Да, действительно, на Украине можно найти немало русскоязычных граждан, которым пока не мешает политика “поддержки украинского языка”, — пише російськомовний дописувач. — Но на это можно возразить, что и государственный статус русского языка в советское время тоже особенных проблем у людей не вызывал. А в быту на русском даже фашисты во время войны не запрещали говорить”. Вкотре змушена повторити загальновідоме: російська мова в Радянському Союзі мала не державний статус, а статус офіційної мови, і навіть цей статус було надано тільки 24 квітня 1990 року, коли було прийнято Закон СРСР “Про мови народів СРСР” (частина друга статті 4): “З урахуванням умов, що склалися історично, і з метою забезпечення загальносоюзних завдань російська мова визнається на території СРСР офіційною мовою СРСР і використовується як засіб міжнаціонального спілкування”. В Україні ж статус російської мови як мови міжнаціонального спілкування було визначено, до речі, навіть раніше — Законом “Про мови в Українській РСР” 1989 року: “Стаття 4. Мови міжнаціонального спілкування. Мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови”. Цього Закону ніхто не скасовував, а отже, й нині російська мова має статус мови міжнаціонального спілкування. От і виходить, що голосніше за всіх про шкоду державної мови галасує той, хто неспроможний опанувати навіть рідної. z Тетяна МЕЛЬНИК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин