Таланти і поклонники · с. 15сторінка оригіналу ↗
НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН ДУХОВНОСТІ
Слово Просвіти, №50 за 2004 рік
роки набув не лише анекдотичного, а й загрозливого впливу на репертуар. “Форматними”, як правило, були російські виконавці та їх не завжди російські, а як у Москві кажуть, “малоросійські” пісні. Тиск “формату” витримали не всі з українських виконавців. Російською заспівала Ірина Білик, спробувала Марія Бурмака (але погано вийшло, і добрий глузд підказав, що не варто), заголосив із відчаю Віктор Павлік, його відголоски підхопив Олександр Пономарьов, та найчесніше це вийшло в Таїсії Повалій, яка в результаті дуетів з Басковим та Кобзоном ще й стала антиопозиціонеркою.
Думаю, що цього б і не сталося, якби свого часу влада не замахнулася косою своїх підпільних, прямих та підлих розпоряджень на українську сучасну пісню. Повстанські, стрілецькі та козацькі пісенні твори прорвалися крізь роки та віки. Їх нині співає армія, знає міліція, козацтво. Інші силові структури іноді реагують на голос тих, кого я згадала вище. Тож ні коні, ні митці не винні... Не кожен хоче стати пропащою силою у розквіті сил. Ідеалізованих Володимира Івасюка та Назарія Яремчука — серед нас немає, а прикриваючись їхніми іменами, пішли за тимчасовою владою кучмістів Павло Двор-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
