Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Час і простір · с. 7сторінка оригіналу ↗

ПАМ’ЯТНИК ГАЛУШЦІ ЧИ ПРИМІТИВІЗМУ І БЕЗДУХОВНОСТІ «БАТЬКІВ МІСТА»?

Слово Просвіти, №50 за 2005 рік

ГОСТРИМ ПЕРОМ Лоханкою з каменюками встигли охрестити полтавці пам’ятник галушці, який будь-що заповзялися спорудити “батьки міста”. Для непосвячених уточнюємо, що вислів “батьки міста” — це евфемізм, який заміняє слова “мерствуючий нардеп або Анатолій Тихонович Кукоба, колишній мер”. Тепер, коли ми уточнили головні терміни, поговоримо і про кам’яний плід “народної творчості” під проводом мерствуючого нардепа. Відразу після того, як у пресу просочилося повідомлення про очікувану прикрасу міста, громада сприйняла його з поблажливістю: мовляв, чим би батько не тішилися... Невдовзі стало відомо, що депутати міської ради під час внесення змін до бюджету на цей рік відмовилися виділити кошти на галущані забаганки. Однак “батько міста” не здався, заявив, що 170 тисяч гривень буде знайдено. Тут уже завмерли з ляку підприємці: невже знову почнуться добровільно-примусові побори? І невже та лоханка з каменюками і великою ложкою може стільки коштувати? Та невдовзі ми почули, що галущаний проект обійдеться не в 170, а в 300 тисяч гривень! Цю цифру на мій запит підтвердили і в прес-службі міськвиконкому, зауваживши, що точна вартість пам’ятника залежатиме від того, буде він із мармуру чи граніту. Все це були квіточки. Посправжньому трусонуло місто тоді, коли “під галушку” почали “рити” на Івановій горі, біля садиби Івана Котляревського і Свято-Успенського кафедрального собору, щойно відродженого після семи десятиліть небуття. Орли гнізда Кукобиного, виправдовуючись перед громадою, пояснюють вибір місця тим, що миска зі скам’янілим національним продуктом буде підписана цитатами з твору Котляревського. Тим часом полтавська інтелігенція своє ставлення до скоєного висловила у заяві “Не нав’язуйте громаді своїх примітивних смаків”, витяги з якої варто процитувати: “Більшого глуму над почуттями полтавців, і особливо віруючих, годі й уявити. Адже Іванова гора — це священне місце, сюди приходять люди, щоб відчути ауру віків, вклонитися в глибокій шані нашим пращурам, які саме тут заснували наше місто і багато з яких кістьми лягло в цю святу землю. Це місце відмолене багатьма поколіннями наших дідів і прадідів. Тут Полтава говорить із Богом. Тут Полтава ПО>СУСІДСЬКИ Про Білорусь сьогодні знають небагато. Надто мало інформаційного приводу. Важкий шлейф історичного спадку завершився совдепівською скрижанілістю на чолі з Лукашенком. Звичайний самодур на початку правління, він дуже швидко вбився у тираноподібне пір’я. Майбутнє покаже, наскільки щільно притулилася до його божевільних злочинів “рука Москви”... Наразі, як співали Гадюкіни, на білоруській землі “лад і спокій”. От хіба що недавно зробили чергову спробу розколоти Спілку письменників. Сценарій мало відрізняється від сумнозвісного українського заколоту. Орендувавши в столиці доволі величенький палац культури, було проведено установчі збори та обрано нове громадське об’єднання “Спілку письменників Білорусі”. У виступах на згаданих зборах міністра інформації В. Русакевича, міністра культури Л. Гуляко йшлося про те, що “попередня організація “Спілка білоруських ПРОВОКАЦІЯ Як акт вандалізму, виклик козацькому рухові Криму розцінює громадськість знищення пам’ятного знака, нещодавно встановленого у Козацькій бухті Севастополя на честь Українського реєстрового козацтва, що проводить на півострові значну патріотичну роботу з відродження культури, історії українського народу, рідної мови, виховання молоді в кращих козацьких традиціях. Для створення козацького Центру в Севастополі міська влада обіцяє виділити міській організації УРК, що об’єднує понад тисячу козаків, чимало молоді, 4 га землі. Слід зазначити, що діяльність Центру буде поширюватися й на інші осередки УРК: у Криму підрозділи реєстрового козацтва створеній активно діють у Сімферополі, Джанкої, Керчі, Алушті, Судаку і мають у своїх лавах понад 6 тисяч козаків і Берегинь. Усього ж Українське реєстрове козацтво, очолюване відомим ученим і громадським діячем Анатолієм Шевченком, нараховує понад 50 тисяч патріотів. На початку листопада в Козацькій бухті, де під час російсько-турецької війни вклоняється Слову, яке само є Бог і яке вивело український народ із пітьми неволі й бездержавності. Тут не місце глитати галушки та обпиватися сивухою. І тому пропонована споруда тут зайва, чужорідна і недоречна. Вона стане символом провінційності, бездуховності й примітивізму мислення “батьків міста”, але тінь того “хохляцького” примітивізму падатиме на всю громаду, яка цього аж ніяк не заслуговує, бо давно переросла своїх керманичів. Цікаво знати, якими аргументами керувалися чиновники, визначаючи саме це місце? Невже в Управлінні культури міськвиконкому немає розумніших ідей, аніж сліпе мавпування проектів інших міст, приміром Одеси? Чому так ухопився за цю ідею мерствуючий нардеп? Місце садово-парковій скульптурі “Полтавська галушка” — у дворику якогось ресторану чи в колишньому міському саду (нині парк “Перемога”), де зазвичай влаштовують гурманські свята на кшталт свята пива. Усе має бути доречним і на своєму місці. Щоб потім не переробляти і не переносити”. Цим, здається, усе сказано. Залишається риторичне запитання: допоки? На виборах довірений “побратим” Януковича ґвалтував місто біґмордами, тепер зі святого місця хоче зробити вертеп. Ісус, який виганяв торгівців із храму, показує нам приклад того, як треба діяти в цьому випадку: брати бича і гнати “батьків міста” з Іванової гори разом з їхніми кам’яними галушками. z Ганна ДЕНИСКО, журналіст ЮВІЛЕЙ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин