Політика · с. 2сторінка оригіналу ↗
КОМУ ВИГІДНА СПРАВА «ГЕНПРОКУРОРІВ»?
Слово Просвіти, №50 за 2005 рік
вами праці, оплати праці і відпочинку, питаннями пільг та іншими, які регулюються трудовим законодавством. Він мав право звертатися до звичайного суду в усіх справах аж до вимоги повернути якусь недораховану до платні копійку, але не мав права вимагати скасування рішення про власне звільнення. Адже процедура й умови призначення Генпрокурора чітко визначені Конституцією України, норми якої вище будь-якого закону. У випадку протиріччя статті Конституції і статті закону завжди діє стаття Конституції, інакше нівелюється авторитет Конституції як Основного закону, за яким живе народ, на якому будується держава. Згідно зі 122- ою статтею Конституції Генерального прокурора звільняє з посади Президент без жодних узгоджень, передумов і пояснень. Додаткова причина звільнення — недовіра парламенту, але через відставку, тобто має бути заява прокурора або рішення Президента, але завжди остаточне рішення за Президентом. Верховна Рада погоджує кандидатуру Генпрокурора, але захистити його від звільнення не може, швидше може “допомогти”. На відміну від звичайної трудової угоди громадянина, процедура призначення Генпрокурора передбачає згоду парламенту та обов’язкову згоду кандидата на умови призначення і звільнення, визначені Конституцією. Таким чином кандидат зобов’язується дотримуватися Конституції, втому числі погоджується з можливістю бути звільненим без пояснень і передумов. Це право Президента як Гаранта Конституції, яке дає йому змогу збалансувати величезні права Генпрокурора конкретною можливістю заміни його іншою не менш достойною кандидатурою. Тому питання звільнення Генпрокурора не тільки не повинно розглядатися жодним судом, а й не може піддаватися сумніву як здійснена норма Конституції. Ось чому екс-генпрокурор може скаржитись у суд із будь-яких питань, але не з питання власного звільнення, не має права публічно критикувати рішення Президента. Тому публічні пояснення пана Піскуна того, що Президент не може його звільнити, вже могли бути для Президента переконливим мотивом таки його звільнити. З іншого боку, як людина, вільна приймати будь-які рішення, пан Піскун мав право і подавати скаргу про своє звільнення в суд, і критикувати конституційне рішення Президента. Але суд не мав права приймати рішення з цього питання, давши відповідь, що дотримана стаття прямої дії Конституції України. Йдеться про повагу до інституту Президента і Конституції. Це зрозуміло не тільки фаховим правникам, а й простим громадянам. Усвідомлюючи це, мені було якось моторошно слухати деякі виступи у тій програмі “Свобода слова” й подумалося, що на таке даремно відважилися зацікавлені політики. Вибори виборами, але ж Конституцією бавитися не дозволено нікому. Конституція побудована так, щоб народ її читав і сам розумів без допомоги юристів. У випадку з призначенням і звільненням Генпрокурора Конституція говорить однозначно і зрозуміло для кожного громадянина: звільняє Президент за абсолютним конституційним правом, яке не піддається сумніву, як і сама Конституція. Якщо вже піддають сумніву конституційне рішення Президента, думаючи, що народ не знає Конституції, то це комусь дуже вигідно. Голова президентського Секретаріату радить почекати, щоб дізнатися, у чиєму виборчому списку буде пан Піскун. На мою думку, політиків, які роздмухують справу “двох генпрокурорів”, дуже мало цікавить політична кар’єра пана Піскуна. Швидше за все про дуже зацікавлену силу можна дізнатися по тому, в яких списках будуть захисники права його поновлення на посаді. Адже так званий “правовий колапс” не сприяє авторитетові Президента і шкодить виборчій кампанії його політичної сили. Те, що це підриває основи української державності, яка ще не зміцніла як слід, зрозуміло всім, але спокуса владою бере верх — йдуть вибори. Вони думають, що електорат не вміє читати Конституцію і не зрозуміє, про що йдеться, проголосує за обіцянки і клятви іменем Майдану.
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
