“Трагічний феномен Великого Голодомору в Україні... не має аналогів в історії світової цивілізації”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
КАЛИНОВИМ ЦВІТОМ
Слово Просвіти, №50 за 2007 рік
Про страшні тридцяті роки минулого століття знають сьогодні всі українці. На думку багатьох істориків, події того часу — чи не найжахливіші сторінки історії нашої країни. Дослідники доводять, що Голодомор 1932— 1933 років — геноцид проти українського народу. Варто тільки вчитатися у постанову Ради народних комісарів УСРР “Про заходи до підсилення хлібозаготівель”, спрямовану на те, щоб забрати у селян все до зернини, до крихти. Село — колиска нації, тут її матеріальні й духовні витоки. Задум організаторів геноциду був жорстоким, цинічним і добре розрахованим намаганням зламати націю біля самих джерел, змінити русло її свідомості, нав’язати їй совкову ідеологію, викоренивши все національне. Сьогодні молодь менше, ніж хотілося б, переймається трагічними подіями тих років, часто через недостатню поінформованість. Можливо, тому що цій темі приділяють мало уваги в середніх та вищих навчальних закладах. Її актуальність недостатньо висвітлена й у засобах масової інформації та кінематографії, де події національної історії залишаються на другому плані. А саме ЗМІ як засіб пропаганди повинні через свої друковані матеріали й аудіовізуальні канали спонукати молодих людей не забувати про важливі історичні події. Щоправда, більше уваги цьому питанню приділяють студенти та викладачі історичних факультетів. Для дослідників Голодомору важливе довідкове джерело — очевидці. Для сучасників важливо знати якомога більше незаперечних фактів. Саме над пошуком їх і працююють студенти Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сьогодні ми подаємо добірки матеріалів, які відображають ставлення студентської молоді до тих трагічних подій.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
