“Вони досі в передчутті перемін”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
МАЛІ МІСТА УКРАЇНИ
Слово Просвіти, №50 за 2007 рік
Уляна ГЛІБЧУК Фото автора
З ІПАТІЇВСЬКОГО ЛІТОПИСУ “В літо 1100-те тридцятого серпня в Уветичах зібралися в одне коло всі брати — Святополк Київський, Володимир Мономах, Олег Чернігівський. І, задумавшись, послали до Давида своїх мужів — Путяту, Ратибора і Торчина. І прийшов до них Давид із Волині, той, що осліпив Василька… А ті сказали Давидові: “Ось що говорять тобі брати: не хочемо дати тобі столу Володимирського на Волині. Бо ти кинув ніж поміж нами, чого не було ще на Руській землі… Іди і сідай у Бузьку і Острозі. А Святополк дає тобі Дубно і Чорторийськ. А Володимир Мономах дає тобі двісті і Олег з братом двісті гривень…” Ніхто не сумнівається, що Дубно — прадавнє. Огорнуте колись рукавами ріки Ікви та густою стіною дикого лісу, нині воно має інші ландшафти. Лісів поменшало, а чисті й цілющі води споганили в часи “ковбасного благополуччя”. То була епоха економічного волюнтаризму, коли прагнули змінити не лише плин мислення дисидентів, а й течію річок. Звивисту красиву Ікву так “підсушили”, що тепер від неї залишилося пряме, як Невський проспект, загиджене смердюче русло. Ще до осушення довколишніх боліт там плавали прогулянкові човни і водилося стільки риби і раків, що місцевий рибний базар не поступався одеському Привозу. Про Дубенську фортецю писали багато. Її мур досі вражає неприступною суворістю. Років сім тому архітектурну пам’ятку було занедбано. Тепер помалу йдуть реставраційні роботи. Частий гість — почесний громадянин міста пан Борис Возницький. Він опікується не тільки Олеським, Золочівським та Підгорецьким замками, а й палацом Любомирських у Дубенській фортеці. Робить усе, аби найближчим часом розмістити там бодай частину знаменитих запасників Олеська… Дубно має стільки історії, що їй важко дати гідний прихисток у кількох словах. Луцькі ворота початку XVI ст., Георгіївська церква XVIII ст. з чудовим старовинним іконостасом, костел бернардинів із монастирськими келіями. За словами Бориса Возницького, у створенні вівтарів храму брали участь учні відомого в світі майстра різьби Іоана Пінзеля. Під час повоєнної сталінської окупації у монастирських підвалах НКВС влаштувало катівню. Жертвами були прості селяни, мало причетні до УПА. Літні люди, жінки, діти… Кати не обтяжували себе по-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
