Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Передають поетам поети з душі у душу, із мови в мову свободу духу і правду слова”. Ліна Костенко · с. 13сторінка оригіналу ↗

ВІЧНІ ЗОРІ «КАНЦОНЬЄРЕ»

Слово Просвіти, №50 за 2007 рік

паді “Франческо Петрарка “Канцоньєре”, які щойно вийшли у видавництві “Фоліо”. Тож іще раз збулося передбачення увінчаного лаврами італійця: “Зворушений такий, мій голос залунає поміж вами” — тепер уже для українських шанувальників його слова. Ідея цього видання належить співвітчизникам геніального поета. Директор Італійського інституту культури в Україні Нікола Франко Баллоні, який вражає киян своєю невтомною діяльністю з пропаганди італійської культури в Україні, ще три роки тому розшукував перекладача, який би взявся за цю непросту роботу. І “знайшов” Анатоля Перепадю на… помаранчевому Майдані. Їхня телефонна розмова була, здавалося б, поза контекстом тих подій, “революційний” Анатоль Перепадя втішено повідомив італійського професора, що сам узявся за переклад сонетів, не передбачаючи ніякого замовлення. І ось уже на презентації книжки в Київському будинку вчителя виявилося, що ім’я Петрарки було покликане засвітитися в Україні неспроста, і магнетична енергія Майдану має до цього стосунок. Як охарактеризував творче подвижництво Франческо Петрарки академік Микола Жулинський, італійський автор Середньовіччя, який написав “Життя славетних”, “Африку”, епічну поему про подвиги Сципиона Африканського, був великим громадянином, поетичним ідеологом єдиної великої Італії. Його канцони “Моя Італія” і “Шляхетний дух” на всі наступні віки стали гаслом італійських патріотів, борців за об’єднану Італію. “Для чого це робив Петрарка? Щоб піднести дух, велич кожного італійця, підняти енергію держави для творення. А це ж було чудернацьке століття, в якому він жив, — з чумою і війнами, які ослаблювали Італію. А ми сьогодні стоїмо майже перед такою ж проблемою: як запалити вірою в майбутнє, об’єднати українців?” Спільне видання Італійського інституту культури в Україні та Національної академії наук України, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка представляє поезію, яка сформувала всю італійську ліричну традицію, а Петрарчина мова, як пише в передмові до книги професор Марко Сантаганата, найпослідовніший італійський дослідник “Канцоньєре”, “заклала на віки найміцніше ядро італійського поетичного словника”. Тому завдання перекладача, навіть такого досвідченого як Анатоль Перепадя, було не з простих. Адже Петрарка своїми сонетами відійшов і від високого стилю, і від розмовних форм тодішньої італійської мови. Професор Нікола Франко Баллоні у власній передмові до сонетів охарактеризував це найточніше: “Відштовхуючись від темної манери “дольче стиль ново”, Петрарка створив канцони, що вражають гожістю і ясністю форми. Він ретельно обробляв свої вірші, дбаючи про їхню мелодійність і художню прозорість. Водночас його канцонам властиві елементи преціозності”. Художнє чуття Анатоля Перепаді, яке дає змогу йому в перекладах з італійської і французької розкривати приховані глибини і таємні смисли Слова (а не просто тексту), відтворюючи їх багатством української мови, дає привід довіритися перекладачеві й у цій мандрівці до Авіньйона за сім століть. Хоча й сам автор зазначив, що бачить цю працю як один із варіантів відтворення світового шедевра українською мовою, і кожен з українських поетів може перейти цей шлях посвоєму, за мірою таланту і відчуття поезії Петрарки. Він навіть готовий допомогти з підрядним перекладом. Цікавим новаторством, на яке вже не здобудеться інший перекладач, є поетичні ремарки Перепаді до сонетів, як, наприклад, до канцони LXX: “Якщо поет, переконавшись у марності своїх благань, не перестає нарікати, то винен він сам, а не зірка чи доля”. Тож розгорніть цей ошатний томик, і з непривітності (якщо ви так відчуваєте) нашого часу помандруйте до чудернацького століття, де на італійських prati — луках цвіли тюльпани, але людських страждань було не менше. Та до храму св. Клари в Авіньйоні зайшла юна донна…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин