“Був же якийсь божественний вітер, що кидав покоління за поколінням на боротьбу саме за цей народ”. Ліна Костенко · с. 8сторінка оригіналу ↗
«ПРОСВІТА»
Слово Просвіти, №50 за 2008 рік
Ювілей — це не лише вітання, подарунки, відзнаки, премії й інші приємні речі. Це передусім привід замислитися, проаналізувати пройдений шлях, визначити стратегію на майбутнє. Саме це й було завданням Міжнародної науково-практичної конференції “До витоків задля оновлення”, присвяченої 140-річчю товариства “Просвіта”.
Надія КИР’ЯН Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ
У лекції “Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала” Ліна Костенко писала: “Був же якийсь божественний вітер, що кидав покоління за поколінням на боротьбу саме за цей народ, за цей шматок землі, який Бог на планеті подарував саме українцям”. Напевно, цей “божественний вітер” підняв 8 грудня 1868 року 65 галицьких інтелігентів, які у Львові зібралися на установчу конференцію, створили Товариство “Просвіта” і запалили “досвітній огонь”. Відродження нації починається з відродження духовності, а сила духу — найефективніша зброя самоствердження. Це зрозуміли перші просвітяни, створюючи широку мережу первинних осередків, торуючи стежку від хати до хати. Це зрозуміли й вороги української державності, тому “Просвіту”, яка своїм завданням ставила поширення освіти й культури серед народу, всі імперські держави вважали небезпечною. Вітаючи учасників конференції, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан сказав, що нині Товариство опинилося в ситуації, подібній до тієї, яка була сто років тому. Нині й усередині країни, й зовні вистачає недоброзичливців, які не можуть змиритися з незалежністю України, прагнуть перетворити українців на своїй землі на національну меншину. Ми повинні діяти ефективно, а ефективне не те, що заперечує чуже, а те, що утверджує своє. На конференції виступило двадцять п’ять доповідачів з різних областей України і з-за кордону. Вони проаналізували ситуацію в різних реґіонах і окреслили нагальні завдання організації. Наша ситуація не унікальна. Так, ще у ХVІІІ столітті відомий філософ Гельвецій писав про летаргічний стан народів, які звільнилися від деспотичних режимів, і навіть зауважував, що у таких країнах “летаргію сприймають за спокій”. У нас це яскраво виявляється в кризі самоідентифікації національно дезорієнтованої частини суспільства. Відомо, що будь-яке лікування починається зі встановлення діагнозу. Якщо його правильно встановлено й організм має сили боротися за життя, то оздоровлення і зміцнення — лише справа часу, якого насправді в нас бракує, оскільки ми повинні наздоганяти інші держави, щоб не залишитися на узбіччі цивілізації. Володимир Яворівський зауважив, що в найтемніші для української нації часи наш народ для свого порятунку вигадує щось особливе, притаманне лише українцям. Так було створено “Просвіту”. Це наш винахід, в інших народів такого немає. Тому ця громадська організація існує так довго, як не вдалося жодній партії. (Хоч голова Комітету ВР з питань культури й духовності й очільник НСПУ помилився: і понині існують в Європі споріднені з “Просвітою” громадські організації “Полонія”, “Матиця сербська”, “Матиця хорватська”, рівні, а то й старші за віком). Мова, історія, духовність. Це три кити, на яких тримається нація. Про це говорили майже всі промовці.
Доктор філологічних наук, заступник голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Олександр Пономарів зауважив, що, крім відомих указів про заборону української мови в імперії за царських часів, ми ще мали у 1933 році заборону Українського правопису, що можна вважати лінгвоцидом. У Радянському Союзі вчителям російської мови доплачували 15 % за зросійщення дітей. Наша ситуація не унікальна. Але в інших країнах, які звільнялися від імперського панування, вживали відповідних заходів для відродження мови, а Україна ніяк не спроможеться прийняти новий Закон про мови та Закон про державну мову. Професор Київського міжнародного університету Іван Ющук акцентував на законодавстві про мовні права громадян. За його словами, вимога, щоб усі володіли державною мовою — це не порушення прав громадян, як дехто хоче це подати, а лише умова ефективного функціонування держави, забезпечення її стабільного розвитку.
Петро Кононенко
Директор Інституту українознавства НАН України академік Петро Кононенко наголосив, що на сучасному етапі повинно відбутися об’єднання освітян, просвітян, науковців і державних діячів. Цю ідею розвинув Іван Драч. “Не тільки нас заганяють в гетто, а й ми самі себе заганяємо туди”, — сказав він, пояснивши своє бачення проблеми. Це відбувається тому, що ми роз’єднані. Покоління старших і молодших між собою не контактують, навіть у невеликих містах інтелігенція не може згуртуватися, щоб спільно проводити заходи. Тридця-
Олександр Пономарів і Василь Фольварочний титисячна українська громада в Естонії може послужити зразком. Якби ми, маючи величезний потенціал, були ще й такі згуртовані, давно позбулися б багатьох проблем. Доктор богословських наук, доктор мистецтвознавства, професор Дмитро Степовик відзначив
Дмитро Степовик роль особистості в утвердженні національної ідеї, здорового способу життя. Сильна особистість може пробудити багатьох, переломити обставини. Так у ХІХ — на початку ХХ століття лише кілька родин з української інтелігенції постійно розмовляли українською мовою. Вони стали зразком для багатьох. Митрополит Йосип Сембратович у кінці ХІХ століття почав боротьбу за впровадження освіти через церкву. За 12 років змінив українське селянство — привчив паству до здорового способу життя, відучив пиячити, розбудив потяг до освіти, духовності. А хіба не про це говорив свого часу Василь Стус? Якщо в суспільстві знижуються моральні критерії, хтось повинен піднятися надзвичайно високо, щоб урятувати всіх. Дмитро Степовик запропонував просвітянам тісніше співпрацювати з українською церквою — ширше впроваджувати цей перспективний напрям. Виступаючи від Спілки офіцерів України, В’ячеслав Білоус підтримав науковця. Нам потрібно піднімати духовність у суспільстві. Потрібно утримувати свою армію, щоб не годувати чужу, поновити традиції співпраці “Просвіти” і Збройних сил. В’ячеслав Білоус виконав ще й приємне доручення: від своєї організації нагородив Павла Мовчана за багаторічну просвітянську ді-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
