Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
СЛУХАЛИ, А ЧИ ПОЧУЛИ?..
Слово Просвіти, №50 за 2010 рік
День 8 грудня був переповнений слуханнями: у першій половині — комітетські “Сучасний стан та шляхи врегулювання проблем у сфері захисту прав трудових мігрантів — громадян України”, у другій — пар! ламентські “Українці в світі”. У слуханнях узяли участь представники дипломатичних установ, центральних органів виконавчої влади, все! українських та міжнародних організацій, громадських об’єднань гро! мадян України за кордоном, наукових установ. Про мету тих слухань і про суспільні очікування від них ділиться своїми роздумами один з іні! ціаторів і учасників проведення слухань із проблем української трудо! вої міграції Олександер ШОКАЛО, голова ВГО “Українська Взаємодо! помога” та МГОУ “Четверта Хвиля”.
Олександер ШОКАЛО, м. Київ
В один день у цих слуханнях зійшлися минуле, нинішнє й майбутнє українства. Ще на минулорічних парламентських слуханнях “Закордонне українство: су! часний стан та перспективи співпраці” представники четвертої хвилі міграції розвалили стіну владної байдужості до сьогоденних проблем українського люду щодо загрозливих масштабів української трудової міграції. Але нині відбулася під! міна животрепетних прагнень україн! ського люду псевдоліричним слоганом “Нашого цвіту по всьому світу…”. Цвіт ні! би й наш, а плоди стають не нашими. Іні! ціатори парламентських слухань “Україн! ці в світі” марно намагаються знайти на! ціональну ідею в доктрині світового до! норства України: “Місія України — бути джерелом духовної наснаги людства. У цьому її велич і її національна ідея”. Про! ект “Українці в світі” з однойменною га! лереєю можна назвати хіба що пантео! ном української пропащої сили. Бо змар! новані для України таланти, які змушені були творити у вигнанні, — це не націо! нальна слава, а національна трагедія. І коли недалекі ентузіасти вихваляють, що дали українці світові, постає природне за! питання: “А що створили ті “українці в світі” в Україні?”. Більше того, змішуючи в понятті “українці в світі” всіх “народже! них Україною”, ентузіасти закладають динаміт під неподільну субстанцію Укра! їнського світу. Там, де змішано грішне з праведним — “сім пар нечистих і сім пар чистих”, як сказав у своєму відвертому виступі Іван Драч, не вийде нічого пут! нього. Якщо “Іван Грозний — великий українець”, то, за логікою ентузіастів, оп! ричники Грозного — українські козаки. Не всі ті, коріння чийого роду “сягає ук! раїнської землі”, українці за душею й ду! хом. На українській землі проростає й бур’ян. А ось ще репліки компетентних людей: “Якщо Кирило проповідує “Рус! ский мир”, то чому цим не проповідувати Український світ”; “Але ж вони заклада!
ють під Український світ гримучу суміш поліетнічності українства”; “Це або через безтямність, або ними керують ворожі Україні сили”. Проповідування світового донорства України підриває українцям життєву силу, традицію рідної культури, духовний тип і національну гідність. Якби цей наш людський ресурс реалізовував себе не на чужині, а в Україні, ми мали б першорядну державу в світі. А поки що шукаємо свою долю між вигнанцями та останцями. Так було, так досі є, але далі так не буде! “Українці — для України!” — в цій ідеологемі передбачено право, обов’язок і відповідальність кожного ук! раїнського громадянина й закордонного українця брати дієву участь у творенні Ук! раїнської держави. Українська ідея не в донорстві й не в безславному минулому. Українська національна ідея — безвічна, це програма життя української душі, програма самоздійснення нації власною волею з ресурсу самостійної сили. Який же ресурс самостійної сили ук! раїнці мають сьогодні? Привертаю увагу до такої тривожної статистики: українські трудові мігранти становлять понад 10 % від загальної чи! сельності (близько 80 млн) мігрантів у сві! ті. Згідно з даними, оприлюдненими в ООН, число українських трудових мігран! тів, які постійно перебувають за межами країни, становить 8 мільйонів осіб, а в се! зонний пік їхня чисельність значно збіль! шується. Частка українських емігрантів і трудових мігрантів, відносно до загальної чисельності українців (близько 65 млн), най! вища у світі — понад 45 % українського ет! нічного соціуму живе за межами України. Отже, українське соціальне єство роздвоє! не на материкову й закордонну частини. Спорожнілу соціальну нішу на материку заповнюють іммігранти з ще менш розви! нутих країн, які деформують соціокуль! турне середовище України. Цей показник особливо тривожний на тлі депопуляції українського народу — низької народжу! ваності й високої смертності. А фінансо! вий показник заробітчанства, яким праг! матики намагаються виправдати це нега! тивне соціальне явище, знецінюється на тлі неокупних моральних втрат: зруйнова! ні сім’ї й покинуті напризволяще діти, від! рив від рідної культури й свого народу. Найстрашніше, що міграція руйнує соціокультурне середовище будь!якої країни: втративши власну культуру, міг! рант не творить і чужої. Мігрант подіб! ний до блукаючого атома: він залишає свій етнічний світ і віддає свою енергію чужому світові. Нібито шукаючи можли! вості реалізувати себе, людина спалює свою енергію в чужому світі намарно. Бо тільки в процесі питомого етнічного жит! тя спалахи творчої енергії людини утво! рюють безперервний світловий потік са! морозвитку національної культури. За суттю своєю мігрант — споживач: він споживає ресурс чужого світу, а чужий світ споживає ресурс його особистої сили.
Закінчення на стор. 2
ЗЕМНА МІСІЯ МИКОЛИ РУДЕНКА
НОВІ ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИРА БАЗИЛЕВСЬКОГО
ІРИНА КАЛИНЕЦЬ — ПОРТРЕТ НА ТЛІ ЕПОХИ
10–11
с. 2 · сторінка оригіналу ↗
альної політики видало ліцензії 824 суб’єктам господарської діяльності на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном. Апологети глобальної міграції вважають її позитивним явищем і наполягають на ефективнішому використанні Україною міграційних процесів у рамках міжнародного ринку праці. Абсолютизуючи потреби міжнародного ринку праці, вони лишають поза увагою безпеку українського внутрішнього ринку, де ціна праці нижча в 3–10 разів, де відбулась депрофесіоналізація й виник дефіцит кваліфікованих фахівців. Коли українські фахівці змушені виконувати будь-яку роботу в закордонних наймах, то в Україні їхню нішу займають низькопрофесійні найманці з країн третього світу, де ціна праці ще нижча. Надзвичайно поглиблює проблеми українських трудових мігрантів, надто нелегалів, які становлять понад 80 %, їхня правова незахищеність як із боку України, так і збоку країн їхнього перебування. Претензії громадян звернені передусім до своєї держави: держава зобов’язана тримати своїх громадян у національному правовому полі, забезпечуючи їхні громадянські права на батьківщині, а також забезпечуючи можливість їхнього повернення додому. Звідси життєва вимога — невідкладно створити належну правову базу з питань міграції, що убезпечить Україну від неконтрольованих потоків нелегальних іммігрантів, а українських громадян від транснаціональних кримінальних мереж, які займаються нелегальним працевлаштуванням і работоргівлею, та гарантуватиме своїм трудовим мігрантам легалізацію на основі двосторонніх угод про тимчасове працевлаштування й соціальний захист за кордоном, а головне — забезпечить їм можливість повернення на батьківщину. Дуже ускладнює становище наших мігрантів їхня відірваність від українського інформаційного простору — від поля зору суспільної уваги. Україна не веде системної роботи з інформаційного забезпечення українців за кордоном. Незрівнянно потужною в цій сфері є інформаційна політика наших сусідів — Росії та Польщі. Тому українські мігранти й закордонні українці перебувають під постійним впливом російських і польських джерел інформації та їх дезінформації. Єдиним системним, але малопотужним, українським джерелом інформації про Україну та українські осередки у світі є Українська світова інформаційна мережа (УСІМ) при МГОУ “Четверта Хвиля”. Наша організація розробила також проект офіційної всеукраїнської газети для України й українського зарубіжжя з розгалуженою дилерською мережею. Для здійснення системної інформаційної політики необхідно запровадити Державну програму “Інформаційне забезпечення світового українства” та створити в Києві Інформаційно-культурний центр світового українства з Українським всесвітнім суспільним медіа-холдингом, Єдиним депозитарієм цифрових колекцій історико-культурної спадщини України, Галереєю сучасного українського мистецтва у світі. Утвердженням непроминущої національної культурної значущості в швидкоплинному часі й мінливому цивілізаційному просторі ми зміцнимо стабільне осердя Українського світу. Нині енергія творчої праці 8 мільйонів потенційного середнього класу марнується на чужині, а Україна втрачає своє чергове покоління. Коли 2004 року близько 80 % українських мігрантів мали надію повернутися додому, то тепер таких лишилось менше 15 %. Більше того, близько 40 % українців працездатного віку готові виїхати з України хоч сьогодні. А сьогоднішні українські мігранти — це завтрашні емігранти, назавжди втрачена частка дорогоцінного людського ресурсу України. Але у зв’язку з цивілізаційною кризою в країнах Заходу з наступного року почнеться повернення українських мігрантів додому. Отут і постануть найгостріше проблеми ціни праці й соціальної справедливості. Розв’язання проблем, породжених трудовою міграцією за останні 20 років, необхідно почати з правового визначення цього негативного соціального явища. Правовий статус закордонних українців, або емігрантів, які є громадянами інших держав, визначено відповідним законом; а правовий статус громадян України за кордоном, або українських мігрантів досі законодавчо не визначено.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
