Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
У світі перекладів · “Ірина Калинець є уособленням не просто львів’янки чи галичанки, а уособленням українки”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ШОТЛАНДІЯ-УКРАЇНА У СЛОВІ РОБЕРТА БЕРНЗА

Слово Просвіти, №50 за 2010 рік

— Над лінгвістичними архе! типами Біблії. Намагаюся довес! ти, що тексти Книги Буття не мі! фи, а універсальні архетипні схе! ми — справді Слово Боже. — Ви працювали (і працюєте) з минулим не тільки теоретично, ай, так би мовити, практично: разом із чоловіком “відкрили” Богдана-Ігоря Антонича, організовували акції відзначення важливих історичних дат і вшанування пам’яті видатних українців, а також жертв тоталітарних режимів; а нині Ви є головою наглядової ради Національного науково-дослідного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького“. В одному з інтерв’ю Ви зазначили, що тільки відновлення історичної пам’яті може зупинити деградацію суспільства. Чому минуле є таким важливим? — Йдеться не просто про іс! торичну пам’ять, її хаотичне наг! ромадження, а про історичний досвід, із якого можна і треба ро! бити висновки. Фактично, після розвалу СРСР у нас мало що змі! нилося. Нині реанімується дво! речіє: владоможці одне обіця! ють, говорять (“как у нас хоро! шо!”), а інше роблять. Тривожить і те, що відбувається в нашій мі! ліції: незаконні затримання, по! биття, вбивства затриманих чи ув’язнених. Усе це нагадує такти! ку НКВС і практику наглядачів у виправних колоніях СРСР… У другій половині ХХ століт! тя видатний філософ і психолог К. Г. Юнг писав: “Не думаю, що хтось піддасться маячні назвати те, що відбувалося і нині подеколи відбувається в концтаборах дик! таторських режимів, “випадко! вою відсутністю досконалості” — це прозвучало б як знущання”. У ХХІ столітті ця маячня!знущан! ня в Україні звучить на повен го! лос. “Є речі, які з визначеної точ! ки зору становлять собою крайнє зло, тобто є вкрай небезпечні. Є також речі в людській природі, які вкрай небезпечні і відповідно до цього виявляються злом для кож! ного, хто стоїть на лінії вогню. Замовчувати таке зло не можна, бо нічого, крім оманного відчуття безпеки, таке самозаспокоєння не дасть” (К. Г. Юнг). Ми довго ко! рилися самозаспокоєнню, зак! риваючи очі на начебто дрібну фальш, начебто якісь там неми! нучі дрібні помилки, а гнійна пухлина тим часом наповнюва! лася, росла — і нарешті відкрила! ся. І саме тепер у всій повноті ви! явилися огидні обличчя амо! ральних владолюбців, чия “міра беззаконня уже виповнилась”. Михайло Голубець, професор, академік НАН України, почесний директор Інституту екології Карпат НАН України: “Для мене Ірина Калинець (яку знаю чи не все жит8 тя, і з якою, як народні депутати, ми працювали впродовж 1990—948 го) є уособленням не просто львів’янки чи галичанки, а уособ8 ленням українки. І вона не тільки берегиня сімейного вогнища (як звично трактуємо жінку), а зразок жінки8борця: завжди присутня на вістрі найгостріших політичних, соціальних проблем; вона там, де є гаряча точка. Як світлий, сильний, гострий розум уміє дуже точно ін8 терпретувати події і знає, як вар8 то чинити в тій чи іншій ситуації. Енергійна, завзята, рішуча, від8 важна, завжди прямо в очі казала й каже те, що думає. Проблема тільки в тому, що ті (насамперед представники влади), до кого вона звертається, не чують, просто нездатні сприйняти сказане…” Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ Епізод про звернення до Бер! нза в передмові Шевченка озвучив у Музеї книги та друкарства на те! риторії Лаври під час презентації вибраних перекладів Роберта Бер! нза українською мовою модератор зустрічі Віталій Радчук, відомий мовознавець і теоретик перекла! дацької справи. Нещодавно в ки! ївському видавництві “Богдана” накладом у тисячу примірників побачило світ дивовижне видання Роберта Бернза, на яке українська література вже давно чекала. Не можна сказати, що Бернза в нас не знають. Навпаки, в радянські часи для багатьох це був один із най! улюбленіших європейських пое! тів, якого, правда, більшою мірою знали в перекладах Маршака. Цього року мене приємно подиву! вало, коли презентацію книжки “Наш Лукаш” у Львівському уні! верситеті ім. І. Франка було розпо! чато саме з Бернзового “Джон!Яч! мінь” у перекладі Миколи Лука! ша. Все це засвідчує повагу й укра! їнських перекладачів до шотланд! ського Барда, поетика, образність, мислення якого не були чужими для української культури. Співупорядниками пропоно! ваного видання стали Петро Кор! мило (колишній голова, а тепер почесний член Товариства Бер! нза, шотландець!націоналіст із українським корінням, перший перекладач поеми “Кавказ” Тара! са Шевченка шотландською мо! вою) та київська вчителька анг! лійської мови Ганна Дика. Пев! ною мірою до цього тандему долу! чився і Віталій Радчук, чим і зу! мовлене те, що в результаті вий! шов не Бернс, а таки Бернз. Мож! ливо, таке написання поки що ви! дається не зовсім звичним для ук! раїнського читача, проте воно від! биває полум’яну силу поетового слова своїм дзвінким звучанням. До видання “Вибраного” увійшли різноманітні переклади Бернза, які існують в українській перекладацькій історії — ті, які робили ще Іван Франко й Павло Грабовський, також чимало пе! рекладів Василя Мисика й Ми! коли Лукаша. Є в пропонованій книжці й зовсім нові переклади, які запропонувала на розсуд чи! тача Ганна Дика. Звичайно, до видання увійшли далеко не всі твори Бернза, перекладені укра! їнською. Також чимало творів шотландського класика ще чека! ють на свого перекладача, як за! уважив Віталій Радчук. Дещо, природно, потребує ревізії та до! опрацювання. Це видання нав! ряд чи можна поставити в один ряд із повнокровним виданням Бернза 1959 року (тоді в СРСР відзначали 200!річчя з дня на! родження поета). Проте й пропо! нована книжка доволі цікава, зокрема і в плані художнього оформлення. Також до кожного вірша подано невеличкий опис, що допомагає зрозуміти історич! ний контекст, у якому було напи! сано вірш, специфіку посвяти тощо. Головне, книжка розбиває кілька наявних і досі міфів, які оповивають ім’я шотландського Барда. Можливо, тепер уже не пишуть у літературознавчих дос! лідженнях про те, що Роберт Бернз — яскравий виразник мар! ксистської ідеології, проте не всі знають, що Бернз — не англій! ський поет, а шотландський, що писав він свої твори не англій! ською мовою, а переважно таки шотландською, що Бернз був до! волі шляхетною, інтелігентною людиною, яка в поезії явила прекрасні зразки чи не францис! канської любові. Звірятко, чом ти скачеш так? Тебе пройняв безумний ляк! Гей, стій же, не біжи в байрак Мерщій ховатись! Ти думаєш, оцей держак Я взяв, щоб гнатись? Як жаль, що людське панування Розбило світове єднання! І ти тікаєш без вагання, Хоч і мене Приречено на існування Таке ж сумне. Ти злодій на лану моїм. Що ж, якось треба жити всім. Я зерна дам тобі, ходім! Я знов посію, А зараз колоском одним Не забіднію. Не випадково поезію Бернза зараховують до сентименталіст! ського напряму. Але разом із тим у Бернза є прекрасні вірші, в яких відображено філософію чи! ну. Це вірші!дії, які наповнюють шотландські серця відвагою й хоробрістю. Саме тому Шотлан! дія й змогла вистояти попри всі Мало хто знає, що рецепція світової літератури в українській літературі, що бере свій старт від Тараса Шевченка, розпочинається саме з імені Роберта Бер! нза (Robert Burns). Саме Бернза згадує Тарас у своїй передмові до “Кобзаря” й називає його “поетом на! родним і великим”. І. Франко проводив паралель між Шевченком і Бернзом, Леся Українка радила братові Михайлові включити твори до антології кращих зраз! ків світової поезії українською мовою, П. Грабовський у листах до І. Франка із заслання писав, що пісні Бер! нза “щиро народолюбні”. Шотландський Бард був для Тараса Шевченка вті! ленням того полум’яного поетичного духу, якого так бракує в українській літературі. Саме цей дух і дає змо! гу врятувати свою мову та зберегти націю. Шевченко мав особливу програму творення України, але шот! ландський досвід, зокрема ж творчість Роберта Бернза, були для нього вкрай важливі. Шот! ландія, попри столітні змагання з англійцями, попри криваві битви, встояла, не позбулася свого незалежного й гордовитого духу. А Роберт Бернз — один із тих велетів, який у слові ви! творив образ своєї нації, втілив основні константи національного психотипу, ментальності, ідентичності. Сьогодні шотландська культура вкрай важлива для нас: вона може бути тим по! зитивним досвідом, що має бути створений задля порятунку України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин