Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Просвіта” — основа для створення культурних, політичних, економічних, спортивних українських осередків”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

БЕЗДУХОВНІСТЬ

Слово Просвіти, №50 за 2011 рік

Наталя БАКЛАЙ, письменниця, член Лубенського медіа-клубу Цього року Україна вшановувала пам’ять видатної письменниці та громадської діячки, справжньої патріотки-сподвижниці на теренах просвітянської роботи Любові Яновської, яка з 1881 до 1905 рр. проживала і займалася літературною діяльністю вс. Тарнавщина на Лубенщині. Саме 2011 року виповнилося 150 років із дня її народження та 130 років, як письменниця майже на чверть століття оселилася в наших благословенних краях. Зважаючи на таку поважну дату, мала б і Лубенщина відзначити цей ювілей, провести певну роботу зі вшанування пам’яті авторки майже сотні оповідань, бувальщин, романів і повістей, кращі з яких написані в мальовничому селі Тарнавщина, твори, що стали класикою української літератури. І що ж очільники Лубенського району зробили для увіковічнення пам’яті письменниці та просвітянки? А нічого… Думаєте, не знали? Ще б пак! Про наближення ювілейних дат районне керівництво знало чи не найпершим, бо саме до них на “чолобитну” був мій візит на початку 2011 р. А до цього одне з місцевих видань протягом тривалого часу друкувало матеріали про наближення ювілею письменниці, її біографію і навіть твори авторки. Це було варте уваги. Адже Любов Яновська була прогресивною жінкою. Відкрила в селі недільну школу для селян-бідняків і там вчителювала. Знову-таки, саме вона створила перший у повіті драматичний театр у своєму панському маєтку. На сцені селяни-артисти ставили п’єси, які написала Л. Яновська на основі реальних сюжетів із життя села. Авторка п’єс писала музику, прекрасно співала. Активно листувалася з Лесею Українкою, подружжям Антоновичів та Старицьких. Дружила з редактором першої української газети в царській Росії “Хлібороб” М. Шеметом. Надзвичайно обдарована, написала лібрето до опери В. Лисенка “Відьма” та до “Купальської іскри” Підгорецького. Була делегатом Першого всеросійського жіночого з’їзду, де виступила з доповіддю “Доля української селянки”. 1906 року очолила Київську “Просвіту”. До цього нею опікувався Борис Грінченко. Про все це я розповіла в кабінетах районного керівництва: Василю Куксаню (заступнику голови райдержадміністрації), Вікторії Мартиневській (заступнику голови райдержадміністрації) та Юлії Білокінь (начальнику відділу освіти райдержадміністрації), які, вислухавши мої наміри хоч якось пошанувати відому письменницю, реагували по-різному. Та як виявилося, про саму письменницю ніхто з них не чув, не знав, не читав, і знати не хотів. Мою пропозицію відкрити меморіальну дошку на школі не підтримали: немає коштів, та й школу скоро закриють, немає учнів, ніхто не доглядатиме ту “дошку”… Щоправда, пан Куксань невпевнено пообіцяв “посприяти” через п. Алєксєєнка (голову РДА та голову місцевих регіоналів) щодо вирішення цього питання і поговорити зп. Дядечком (головою райради, теж запеклим регіоналом). Але обіцяної допомоги такі не дочекались. Хочу подякувати місцевому фермеру ТОВ “Діброва” Олексію Коваленку (знаний у цих краях добродійник і господарник), який вирішив встановити за свої кошти не просто меморіальну дошку, а величну пам’ятну стелу в парковій зоні у центрі села. Узгодивши текст, який мав бути на стелі, зробили замовлення. Єдина світлина, яку ми мали, досить давня і неякісна, її реставрував фотограф О. Козачков. Саме вона на кам’яній стелі. Стелу виготовили в травні: гарна, якісна, текст чіткий, портрет виразний. О. Коваленко знайшов транспорт, вантажників, і перевіз її на Тарнавщину, аби поставити в… сільськогосподарському ангарі, оскільки грошей на встановлення стели та облаштування майданчика навколо неї вже не вистачило… Тож ювілей минув непомітно. Для влади письменники завжди були зайвими: навіть якщо їх небагато, якщо їх читають у світах, і якщо, врешті, вони примножують гордість і славу рідного краю. Це нічого не змінює… Тетяна МОСІЙЧУК, відповідальний секретар Хмельницької міської “Просвіти”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин