Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Просвіта” — основа для створення культурних, політичних, економічних, спортивних українських осередків”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ У МОЄМУ ЖИТТІ

Слово Просвіти, №50 за 2011 рік

Петро ГНИДА, м. Львів Мої родинні корені пов’язані з місцями, де перебував Маркіян Шашкевич. Мати родом із с. Гумниська Буського району. Тож багато років під час літніх вакацій я відпочивав саме в Гумниськах у бабусі. Наша сільська церква архістратига Михаїла пофарбована у темночервоний колір, висока і простора, поруч плебанія (місце проживання пароха), а по інший бік розлогого саду — старе приміщення місцевої школи. Можливо, саме це і було колись старою резиденці- Андрій ЗИЛЬ, журналіст, краєзнавець, м. Бориспіль Київської обл. У квітні 1865 року, виступаючи на мітингу з нагоди 100-літнього ювілею пам’яті знаменитого селянина Архангельської губернії, батька російської науки і літератури М. В. Ломоносова, українець П. П. Чубинський (тоді секретар Архангельського статистичного комітету) говорив про встановлення пам’ятника на батьківщині науковця як данину честі його рідній землі, його матері й селянину Івану Шубному, який навчив його грамоти. Можливо, саме Іван Шубний навчав майбутнього генія читати й писати. Але ворота вченості перед Ломоносовим відчинив не куростровський селянин, а українець Василь Волостковський. Тоді П. Чубинський не знав цього подвижника науки, чи не першого просвітителя в Холмогорському повіті. А сьогодні в Росії, відзначаючи 300-ліття від дня народження М. Ломоносова, чи хто й згадає роль українців і української культури у становленні цієї неординарної особистості. Відомо, що Ломоносов у студентські роки приїздив до Києва і нетривалий період навчався в Києво- Могилянській академії. А про Василя Волостковського (чернече ім’я Варнава) мало хто знає. Він походив зі шляхетної української родини, яка володією гумниських парохів. Будівля одноповерхова, давня, чимось нагадує музей-садибу. За радянської влади офіційно церква була лише одна — Православна. Коли ж за перебудови почала виходити з підпілля Греко-Католицька Церква, то чи не в кожному галицькому селі громада визначалася, до якої конфесії пристати. На жаль, у Гумниськах половина села вирішила повернутися до УГКЦ, а інша — залишитись у православ’ї. Відтоді село розділилося на дві церковні громади з одним храмом, у якому Богослужіння відбувалося почергово. Новоприбулий греко-католицький парох на згадку про те, що колись священиком тут був отець Маркіян Шашкевич, повісив при вході у храм його портрет, який православні, коли правили, завішували покривалом. Інший населений пункт, пов’язаний із Маркіяном Шашкевичем, — село Полоничі (того ж Буського району), звідки родом мій батько. Полоничі розташовані за кілька сіл од Новосілок, де востаннє був парохом Шашкевич. Тому, коли 1895 року в Полоничах згорів храм, саме громада Новосілок (там на той час збудували новий) віддала будівлю старої церкви, де правив о. Маркіян, до Полонич. Це невеличкий, однокупольний храм. 20 листопада 2011 року в Полоничах у рамках відзначення 200-річчя з дня народження Маркіяна Шашкевича у церкві св. Архістратига Михаїла Архієрейську Святу Літургію відслужив преосвященніший владика, правлячий архієрей Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ Кир Михаїл Колтун. Після Літургії відбулося освячення меморіальної дошки на фасаді церкви, у якій служив Маркіян Шашкевич.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин