Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Люди крадуть час один в одного, а влада краде час у цілої країни”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

МАСКИ ТАКИ ОПАДАЮТЬ

Слово Просвіти, №50 за 2011 рік

ні тисяч життів українців”, — почав викладати мені свої ментальні програмки один чоловік. Я ж писав про Винниченка-письменника і Винниченка-людину, а не політика. Роман — це моя суб’єктивна версія його внутрішнього світу”. Процюк, здається, переконав присутніх у тому, що Винниченко пройшов шлях від ексцентричного невротика до видатного мислителя, якого, можливо, й досі ще належно не оцінено (“Винниченко був місіонером. Він творив українську людину, звільнену від сентиментальної яловості і комплексів. Він був національним будівничим. Цій меті було підпорядковано все”). Що ж до масок, то вони були: “Маски невротика і Мефісто, політичного лідера й успішного письменника, художника і публіциста, любителя жінок й експериментатора над душами…” Однак “із-за них прозирає спокійне, навіть стоїчне, обличчя місіонера…” Так, воно стоїчне, але не в другій половині життя, в Мужені (Франція), де письменнику довелося доживати віку. Найболючішим для нього було усвідомлення: “я не є “своїм” — ні серед бандерівців, ні серед петлюрівців, ні серед сталіністів, ні серед православних чи католиків”. “Кажуть, у них неоднакові погляди на розвиток держави, — розмірковує С. Процюк разом із В. Винниченком. — Хіба це має значення? Адже вони — великі українці. В ім’я тризуба можна порозумітися з будь-яких питань і способів, коли вони на благо Матері-України”. Роман С. Процюка “Маски опадають повільно” — це філософський дискурс: тут і борсання свідо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин