Музеї · “Найціннішим скарбом музею є колектив, бо це його майбутнє…” · с. 14сторінка оригіналу ↗
ЗБИРАЄМО ДРУЗІВ
Слово Просвіти, №50 за 2011 рік
В Україні нині понад 5 000 різноманітних музеїв (за роки незалежності їхня кількість подвоїлася). Серед них — державні, комунальні, відомчі та приватні. За даними Міністерства культури і туризму, державних і комунальних 470, вони мають близько 12 мільйонів експонатів, з яких виставляється лише десята частина. Музеї мають багато проблем: то приміщення потребують ремонту, то роками їх не можуть добитися (експонати тримають у підсобних приміщеннях чи у приватних помешканнях тощо). Почастішали рейдерські атаки, підміни експонатів, пограбування, а відповідного орга-
Світлана Панькова ім’ям Михайла Грушевського, першого президента України, видатного історика, у Києві пов’язано багато місць, серед них — будинок на вулиці Паньківській, 9, де свого часу мешкав не лише він, а й його донька Катерина — іс-
Національному музеї українського народного декоративного мистецтва є кімната Катерини Білокур. Працівники музею започаткували кілька проектів, присвячених творчості самобутньої художниці. Галина Безкоровайна, заступник директора, повідомила, що з 2005 року вони проводять студентський міський конкурс на найкращу афішу за творчістю Катерини Василівни. Відтоді ж розпочали Всеукраїнський конкурс на найкращий лист про життєвий і творчий шлях художниці, проводять його раз на два роки. За умовами — це лист-есе, розповідь. Не списаний із джерел, скомпільований, у листі має бути живе враження кожного учасника. “Коли починали конкурс, був острах: адже епістолярний жанр нині непопулярний. Але на диво й на наше щастя ми отримали дуже багато листів з усієї України: Центральна, Північна й Південна, Захід і Схід злилися воєдино. Катерина Білокур з’єднала наших дописувачів. Її знають, її мистецтвом цікавляться. Листи отримали від представників різних вікових категорій: від школяра до пенсіонера. Першими призерами конкурсу були діти зі шкіл Харківщини, Київщини і Луганщини. Минулого року, коли святкували 110- ту річницю з дня народження художниці, ми зібрали всіх переможців конкурсу і їздили з ними в Яготин, Богданівку, — розповіла пані Галина. — А 2007 року народилася думка, що Катерину Білокур треба пропагувати вже як і письменницю. Прекрасний епістолярний спадок Катерини Василівни, який нам відкрив Микола Кагарлицький, на жаль, мало знаний. Із 2007 року проводимо Білокурівські читання. Наші програми спрямовані переважно на молодіжну аудиторію. Першими учасниками цих читань були студенти Київського обласного училища мистецтв”. Крім читання листів, на цих заходах демонстрували документальні фільми про Білокур. А цього року молодший науковий співробітник музею Юля Червінська запропонувала новий формат — розповіді сучасних українських письменників про роль творчості Катерини Білокур у їхньоторик, етнограф, соціолог; брат Олександр — літературознавець та історик; небіж та учень науковця — історик Сергій Шамрай. Щойно виповнилося 5 років, як там відкрили Державний меморіальний музей Михайла Грушевського. Історія його створення непроста. У вересні 1991 року Музей історії Києва влаштував виставку “Михайло Грушевський. Повернення”. Невдовзі Київрада підтримала клопотання цього музею і 3 лютого 1992 року прийняла рішення про створення меморіального музею в Домі Грушевських. Невеликий гурт науковців-ентузіастів на чолі зі Світланою Паньковою 15 років розшукував нащадків роду Грушевських, досліджував архівні фонди, збирав меморіальні речі, зберігав від вандалів занедбаний будинок із позабиваними вікнами. Нарешті 2003—2004 р. розпочалася його реставрація. Реставратори працювали сумлінно, завдяки віднайденим фотоматеріалам зберегли й відновили первісний вигляд будівлі, максимально достовірно відродили кабінет Михайла Грушевського, а також кімнати, де мешкали дружина та донька вченого.
ну, який би опікувався цими питаннями, захищав музеї, займався розшуком і поверненням культурних цінностей з-за кордону, немає. Для порівняння, у європейських країнах музеї перебувають під державною опікою. Але попри всі негаразди, переважна більшість музейників працюють творчо, креативно, з вогником в очах. Окрім наукової роботи, екскурсій організовують різноманітні заходи, мистецькі конкурси тощо. Вони — просвітяни за своєю суттю і належно виконують цю місію. Намагатимемося по змозі розповідати про нинішнє життя музеїв.
На другому поверсі у чотирьох залах нині розгорнуто історичну експозицію, що розповідає про життя й діяльність видатного історика, його родину й учнів. У п’ятій експозиційній залі — бібліотека грушевськознавчої літератури й україніки, де можна ознайомитися з працями істориків та літературознавців, переглянути документальні фільми про Великого Українця. Родина Грушевських “повернулася” до своєї оселі, а їхній Дім почав відроджувати статус національно-культурного осередку, яким був за життя господарів, 9 листопада 2006 року, коли музей нарешті відкрили для відвідувачів. Нині колекція музею налічує близько 7 тисяч предметів: меблі, побутові речі, документи, рукописи, листи, найповніше в Україні зібрання творів Михайла Грушевського і видань за його редакцією тощо. 5-річний ювілей відзначили в теплій родинній атмосфері. Директор музею Світлана Панькова подякувала всім, хто допомагав відродженню Дому, представила авторів святкової експозиції. “Коли ми зустрілися через рік після відкриття музею, — розповіла пані Світлана, — започаткува-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
