Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 50 (687), 13—19 грудня 2012 «Пишаюся тим, що просвітянин» ЧИ ВІРИТИ ОБІЦЯНКАМ В. ЯНУКОВИЧА?

Слово Просвіти, №50 за 2012 рік

Саме в 144-й день народження “Просвіти” — 8 грудня близько десятої ранку біля Головпоштамту на Майдані Незалежності вдало завершив акцію “Січовий шлях “Просвіти” голова Запорізької “Просвіти” Олег Ткаченко. Він пішки, за 29 днів, пройшов майже 600 км від Запоріжжя до Києва! Його шлях проліг через Запорізьку, Дніпропетровську, Полтавську, Кіровоградську, Черкаську та Київську області. Дорогою Олег Ткаченко відвідав близько 100 населених пунктів, де виступав у студентських і учнівських колективах, проводив просвітницькі зустрічі з людьми, збирав підписи на підтримку “Вимог”. Раніше наша газета вже інформувала про те, як проходить ця акція. Тепер Олег Валентинович зголосився особисто розповісти про свою мандрівну дорогу читачам “СП”. — Пане Олеже, що спонукало Вас на цю неординарну акцію? — На мою думку, якби кожен із нас зробив хоча б один неординарний вчинок заради України, то, можливо, не поставало б питання про порятунок державності, яка зараз у небезпеці. Це добре видно на периферії. Я щодня на власні очі бачив розорені села, похилені хати, людей, яким дуже важко жити на своїй Богом даній землі. Я збирав підписи для новообраної Верховної Ради про відміну ганебного “мовного закону”, але вважаю, що також конче необхідно затвердити законодавчо, назавжди, заборону на торгівлю українською землею. Зібрав кілька тисяч підписів під “Вимогами” до нової Верховної Ради. Ось і подивимося, яка вона. Чи здатна працювати на благо України. — Як люди, яких зустрічали, постави" лися до Вас, до акції? — В орбіту акції потрапили тисячі людей. Адже щодня безліч транспорту проїжджало повз мене. І люди в машинах думали: “…От іде чоловік пішки за мову, у Київ”. Тобто ця акція, по-перше, дала привід людям замислитися. По-друге, ті, хто міг, збиралися поспілкуватися один з одним, зі мною, поговорити про наше життя-буття. На своєму шляху я зустрів багато цікавих і розумних людей, були знакові постаті, наприклад Володимир Сергієнко з Дніпродзержинська. З багатьма я заприятелював, тепер вони телефонують мені й розпитують, чи вдало я дістався до Києва, про самопочуття тощо. Так співпало, вірю, не випадково, що саме 3 грудня, у день народження Григорія Сковороди, я — мандрівний просвітянин, прийшов у Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Г. Сковороди. Там якраз відбувалася святкова наукова конференція. Зібралися громадськість міста, студенти, викладачі. Зала вітала мене стоячи бурхливими оплесками, неначе правонаступника великого українського філософа. Зрозуміло, що я такий же філософ, як і всі, але сам момент — поява мандрівника — викликав у залі шквал позитивних емоцій. Ця і біль- Фото Олександра Литвиненка шість інших зустрічей з людьми стали знаковими і незабутніми для мене, вірю, для всіх теж. — Які враження справили на Вас відві" дані визначні місця? — Ще вдома я ретельно складав свій маршрут. Адже він — найважливіший для будь-якої мандрівки. Побував у святих для українців місцях: Хортиці і Суботові… У Дніпродзержинську мені запам’ятався величний пам’ятник Прометею — мало не над усім містом височіє. На кордоні з Кіровоградською областю я бачив козацький хрест, датований серединою XVII століття. Неподалік того місця видно Пагорб Мазепи. Існує легенда, що коли шведсько-українське військо відступало, то гетьман Мазепа стояв на тому пагорбі, споглядаючи місцеві краєвиди. За радянських часів ці землі були затоплені дніпровою водою, але пагорб був таким високим, що його верхівка залишилася на поверхні, як острівок. Біля дуба Залізняка “зарядився” неповторною енергетикою Холодного Яру. Побував у Чигирині, дуже велике враження справили на мене ті місця, після відвідин Черкас вклонився могилі нашого батька Тараса… — Наскільки фізично й психологічно важко було здолати такий маршрут? Чи не позначилося це на Вашому здоров’ї? — Отримав у кілька разів більше вражень, аніж очікував! Не відчуваю втоми, тільки піднесення. Спочатку всі мене відмовляли: “Не ходи, захворієш, замерзнеш, бандити вб’ють…” і таке інше. Я й сам трохи хвилювався, адже маю 47 років, спортом ніколи не займався, у перші дні подорожі дуже боліли ноги. За тиждень — минуло. Тепер 15 км пройду й не відчую. Адже щодня долав від 15 до 20 км. Ішов удень, з 7-ї і до 15—16-ї години. На підступах до столиці виникла думка навесні помандрувати на Донбас із лозунгом “Донбас — це Україна!”, помити ноги у козацькій річці Кальміус. Але у холодній воді ноги мити не хочеться, тож для подорожі оберу теплу пору року, починаючи з квітня. — А попутників із собою візьмете? — Запрошу. Якщо на заклик вирушати Закінчення на стор. 6 МИ — ТОВАРИСТВО ДІЯЛЬНЕ! ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ “СТРІЛА” ІСТОРІЯ ВІД РУСОФІЛІВ 11–12 ПЕРЕМОГЛИ НАТХНЕННО!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин