Слава героям! · “Цей чоловік загинув за те, щоб українці нарешті перестали БОЯТИСЬ своєї мови”. 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗
«Ця кров волає до неба»
Слово Просвіти, №50 за 2019 рік
Оксана ЗАБУЖКО, письменниця, громадська діячка
От і настав “момент істини” — історичний. Переломовий.
Коли за українську мову вбивали в
ОРДЛО (і, ймовірно, продовжують убивати й далі), — ці жертви ще не мали для нас ні імен, ні облич. Можна було вмістити їх у загальну рубрику “проукраїнські” — і тим затулитись від очевидного факту (якого наш противник, до речі, й не приховує): так, в остаточному підсумку це “війна за мову” — за картину світу.
Москва воює за те, щоб не стало української. А найнадійніший для цього спосіб — убити носіїв.
(Саме так вони зробили в 1933-му —
і число носіїв української мови одразу ж зменшилось на мільйони).
І після 1933-го ця війна ніколи — НІКО
ЛИ! — не припинялась. І кожен українськомовний бодай раз на віку стикався з цією професійною, “видовою” агресією вбивць — до НЕДОБИТОЇ жертви.
Це міг бути несподіваний вибух люті від незнайомця, що з ненавистю тебе перекривляє, або (якщо посуватися на схід од Вінниці) цькування в дитячому колективі, “підзарядженому” від дорослих, чи таврування “селюцькістю” (що родом із того-таки Голодомору: коли втеклих у місто від розкуркулення можна було і в НКВД здати, — і кожен нащадок вижилих, навіть і в третьому коліні, рефлекторно лякається: ні-ні, я нє з сєла, што ви!..), могли бути — і є! — десятки видів щоденної “непомітної” дискримінації,
Закінчення. Початок на стор. 1
За дві години його, непритомного, знайшла місцева продавчиня. Повідомила рідних. У місцевій травматології зробили важку операцію на наскрізь проламаному черепі. Шість днів коми. 5 грудня Артемова війна закінчилася смертю… Бахмутська поліція затримала нападників наступного дня, 30 листопада. Виконувач обов’язків начальника Бахмутської поліції Ярослав Межений на терміновому брифінгу заявив: “Два мешканці міста Бахмута: одному 16, іншому 17, який раніше був засуджений за грабіж. Вони наздогнали його, один зних почав бити рукою і ногою по голові та тулубу, вже коли він лежав на землі. Потім він спробував його протягнути й кинути на узбіччя. Вже непритомного його ще раз кинули головою на тротуарну плитку. По другій людині ще йде слідство, а нападнику інкримінували статтю “Умисне тяжке тілесне ушкодження”, але попри наше прохання про продовження арешту, можливий і інший варіант, бо він неповнолітній і раніше не притягався до кримінальної відповідальності”. Як уже відомо сьогодні, “умисне тяжке тілесне ушкодження” перекваліфіковане в таке, “що спричинило смерть”, себто покарання від 7 до 10 років.
Яким був цей невідомий досі всій Україні Воїн і Лицар українського тилу в прифронтовій смузі нашої землі АРТЕМ МІ РОШНИЧЕНКО?
З початку війни вся родина Артема перейшла на українську мову спілкування і влилася до волонтерського руху: Артем плів маскувальні сітки, будував укріплення, допомагав військовикам у шпиталі (кажуть, перечистив тонни картоплі…), опікувався покинутими тваринками, був активним учасником усіх патріотичних заходів, зокрема нашого націоналістичного Маршу УПА (див. ФБ від 13 жовтня: Марія Чашка разом з Андрієм Старухом та 46 іншими особами.14 жовтня о 13-й годині Марш УПА “Захистимо українську землю!” Я буду! Зустрінемось, як завжди! м. Київ, біля пам’ятника Тарасові Шевченку — https://www.facebook.com/ events/380259106255977/
#Марш_УПА #Захистимо_українську_землю #Ні_капітуляції #НашіГерої #УПА #Бандера #Шухевич #Покрова #ВОСвобода).
Як згадує його брат Сергій, “ми з Артемом від самого початку війни допомагали українській армії. Коли місто було окуповавід адміністративної до культурної, що її ми вже й за агресію не сприймаємо, звикли…
Кожен із нас може сказати про себе: “Артем Мірошниченко — це я”.
Кожного українськомовного хоч трошки в житті “били за мову” — в різних формах, з різною мірою дошкульности, хоч і мало кого вже фізично (спасибі Незалежності!)… І ніколи, ЖОДНОГО РАЗУ нікого за те не було покарано. (Навіть того мента з Одеської траси, що кричав на відео водієві: “Ты мне тут на своей телячьей мове не говори!” — адже ж не звільнили без дальшого права на проходження державної служби?..)
Артем Мірошниченко дивиться в очі нам усім. Від цього погляду вже не затулишся, не сховаєшся. І не відмахнешся (хоча спроби, не сумніваюсь, будуть!) — мовляв, “ах, та то просто гопота”, і де ваші свідки, що то “за мову”?
Ми всі свідки — всі, скільки нас є, мільйони українськомовних. (Спробуйте пере
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
