Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Такі книги пробуджують любов до своєї “малої батьківщини”, а разом з цим і до “великої Батьківщини-України”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Зразкове краєзнавче дослідження

Слово Просвіти, №50 за 2021 рік

печера, де жила жінка-змія, від шлюбу якої з Гераклом народилося три сини-прародителі скіфів) привертали увагу істориків та етнографів (А. Скальковський, В. Біднов, Д. Яворницький, В. Бабенко, О. Афанасьєв-Чужбинський...). Але останні з цих розвідок вийшли друком у 1920-х роках, зі зрозумілих причин не охоплювали історію села пореволюційних часів та й не були розраховані на широке читацьке коло і до того ж почали передруковуватися (А. Скальковський, О. Афанасьєв-Чужбинський, Д. Яворницький) тільки в самостійній Україні... До 250-річчя села Волоського вийшов солідний, розкішно оформлений том “Волоський часопис” (К., 2019, 447 стор.), авторами якого є найкращий дніпровський краєзнавець, журналіст Микола Чабан, ветеран археології, доктор історичних наук, професор Ірина Ковальова та журналіст Олександр Попов. Книга складається з 22-х розділів (крім вступу та додатків), в яких розкривається історія Волоського від заснування по сьогодення, в т. ч. років НЕПу, часів Першої та Другої світових війн (наводиться і список прізвищ тих, хто загинув чи пропав безвісти у роки Другої світової війни, який нараховує понад 220 прізвищ), Голодоморугеноциду 1932-1933 рр., повоєнного періоду. У розділі 3 (“Історія в особах”) подаються відомості про волоських отаманів, волосних старшині старосту 1776–1911 рр., земських лікарів, господарів села, національні меншини (!), тобто болгар, жертв комуністичного терору тощо. Великий розділ 12 “Волоський храм. Релігійна історія” (с. 254- 292) присвячено маловивченому питанню життя православної громади села. Тут і історія будівництва Свято-Преображенського храму (нині неіснуючого), і біографії священиків, і перелік церковних старост за 1872–1917 рр., і сюжет про боротьбу з сектантством (“штундизм”), яке проникало з сусіднього села-німецької колонії Ямбург (нині не існуючої). До цього розділу прилягає інший – “Церковні метрики”. Окремі розділи присвячені особливостям місцевого діалекту молдавської мови, які вивчалися молдавськими мовознавцями у 1960 р., поширених у селі прізвищ (Алб, Бабура, Бурмага, Дамаскин, Мунтян, Сирбул та ін.), волоським традиційному вбранню та вишивкам на сорочках, місцевій топоніміці. Цікаво, що волохи не сиділи в одному селі, а охоче переселялися і в інші, не тільки сусідні (Майорка), але й віддаленіші на захід від берегів Дніпра (Василівка, Новоалександрівка тощо, всього з десяток). Єй розділ “Волоська діаспора”, де уважно простежується волоське коріння олімпійської чемпіонки Оксани Баюл (це прізвище поширене в селі), Степана Морара з Франції і звичайно тих, що осіли в Києві і Дніпрі, наприклад, театрального актора Миколи Постолаки, художника Петра Магра. Велика увага приділяється археологічним пам’яткам, особливо курганам, історії їх дослідження Катериною Мельник-Антонович, Миколою Макаренком, Дмитром Яворницьким та ін., Автори “Волоського часопису” під час польових досліджень. 2017 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин