Арт-калейдоскоп · “Життя митця можна зробити нестерпним, знищити його фізично, але він все одно буде жити у своїх творах”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Національна опера готується до свят
Слово Просвіти, №50 за 2021 рік
Упродовж останніх місяців значно активізувалося творче життя Національного академіч' ного театру опери та балету Укра' їни імені Тараса Шевченка. А по' переду на шанувальників опер' ного мистецтва чекає багато но' вих творчих проєктів. Саме про це наша розмова з головним ре' жисером театру, народним артис' том України Анатолієм Со6 лов’яненком. – Рік, що завершується, був такий же непростий, як і попе' редній, – зазначив Анатолій Ана' толійович. – Весняний локдаун суттєво вплинув на наші можли' вості й робочий процес. Але зав'
Сюжет побудовано навколо Антоніо Сальєрі – віденського композитора, який на той час вже був відомим, успішним та щасливим. Але все змінюється, коли у місто приїздить молодий хуліган Вольфганг Амадей Мо' царт. Сальєрі, який колись дав Богові обітницю, розуміє, що ні' коли не зможе написати таку ге' ніальну музику, яке праведне життя він би не вів. І попри осо' бисте захоплення творіннями Моцарта, придворний компози' тор намагається усіма можливи' ми способами принизити Амадея і знищити його. Втім навіть хво' рий і покинутий усіма, Моцарт пише геніальну музику, і Сальєрі розуміє, що програв, і в нього ли' шається єдиний шанс на славу після смерті – змусити всіх пові' рити, що це він убив Моцарта. – “Амадеус” – інноваційний творчий продукт, який залучати' ме до театру молоду авдиторію та познайомить глядачів зі світовою культурною спадщиною геніаль' ного композитора, – зазначив ге' неральний директор'художній керівник театру Богдан Струтин' ський. – В основі вистави – роз' повідь про життя, творчість та ба' гатогранність таланту легендар' ного Амадея Моцарта. Постанов' ка торкається вічних істин: життя митця можна зробити нестерп' ним, знищити його фізично, за' бути його могилу, але він все одно буде жити у своїх творах. Театр не може замикатися в якихось рамках. Звісно ж, нас найбільше цікавить музичний напрямок – оперета, мюзикл, опера. Але, як відомо, класичних оперет не так багато. А що стосу' ється мюзиклів, то тут виникає питання отримання ліцензії, а це дороге задоволення. Отож, шука' ємо нові форми. Так виникла ця постановка. У нас є музика на будь'який смак, також режисери можуть реалізувати себе у драма' тичних постановках. Для цього у нас є кілька малих сценічних майданчиків. (Також Богдан Дмитрович розповів про співпра' цю з Київським національним університетом культури і мис' дяки тому, що почалася вак' цинація, працювати стало трохи легше. В останні місяці спостерігаємо повернення глядача до театру. На низку вистав маємо аншлаги. Теат' ральне життя, зокрема, опер' но'балетне, відновлюється. Наприкінці жовтня поба' чила світло рампи опера Оф' фенбаха “Казки Гофмана”, яка анонсувалася ще рік тому. Правда, поки що лише у кон' цертному виконанні. У грудневій програмі “Га' ла'Чайковський” буде пре' зентована опера композитора “Ундіна”, яка ніколи не зву' чала на київській сцені. Го' ловні партії виконають наші провідні солісти Оксана Кра' марєва та Валентин Дитюк. Ав' торський текст читатиме Євген Нищук. Це має бути доволі ціка' вий проєкт. У другому відділенні будуть фрагменти з найвідоміших опер Чайковського, які сьогодні не йдуть на сцені Національної опери України, – “Орлеанська діва” і “Пікова дама” та його сю' їта “Ромео і Джульєтта”, яку го' тує наш оркестр під орудою Ми' коли Дядюри. Загалом у реперту' арі театру на сьогодні представле' ні опери композитора “Євгеній Онєгін” та “Іоланта”, а також три його балети. На новорічні свята традицій'-но показуватимемо “Лускунчи' ка”. Заплановано 20 вистав. Пер' ша вже відбулася з аншлагом. Та' кож пройдуть гала'концерти, де можна буде протягом одного ве' чора побачити весь калейдоскоп відомої оперно'балетної класики у виконанні наших провідних со' лістів. Такі вечори – це не той випадок, коли глядача можна примусити серйозно над чимось замислитися, співпереживати, поринути у самоаналіз. Ми ста' вимо зовсім інші завдання, адже різдвяно'новорічні концерти – це завжди свято. Тому я намагав' ся сформувати програму таким чином, щоб вона була розважаль' на, святкова, яскрава. Щоб гля' дачі виходили з наших концертів з гарним настроєм, життєрадіс' ними, а хто завітає вперше – за' хотіли приходити до театру знову й знову. Будуть виконані твори Россіні, Верді, Пуччіні, Чайков' ського, фрагменти з оперет Штрауса та Кальмана. Прозву' чить і кілька прем’єрних номерів, але поки не розкриватиму всіх секретів. Ведемо перемовини щодо гаст' рольних поїздок з кількома відо' мими театрами. Є розуміння того, що це цікаво і потрібно. Але озву' чити якусь конкретику поки що важко через ті непрості процеси, що відбуваються сьогодні у світі. Зізнаюсь: доходи нашого те' атру через карантинні обмеження значно зменшилися. Тому ми не змогли повернутися до проєкту “Світові оперні зірки на сцені те' атру”. Такий концерт відбувся цього року лише на Софійській площі у Києві. Але наступного року ми обов’язково це зробимо. Вже 17 квітня в опері “Любовний напій”, сподіваюся, візьме участь чудова солістка, учениця Марії Стеф’юк Ольга Кульчинська, яка з успіхом виступає у Metropolitan Opera, La Scala та в інших визна' них у світі театрах. І далі продов' жуватимемо традицію, коли у на' ших виставах працюватимуть со' лісти, які здобули світове визнан' ня. Триває робота над оперними творами, які збираємося презен' тувати наступного року. По'пер' ше, це нова постановка “Травіа' ти”. Вже давно працюємо над цим проєктом. Я режисер'поста' новник цієї вистави. Над хорео' графією працюватиме Віктор Іщук – провідний соліст балету нашого театру, який вже має влас' ні постановки, а тепер вперше здійснює постановку у театраль' ному репертуарі. Диригент'по' становник Микола Дядюра, сце' нографія Андрія Злобіна, хормей' стер Богдан Пліш, художниця по костюмах Анна Іпатьєва. Дещо оновимо склад виконавців. У партії Жермона, зокрема, дебюту' ватиме Геннадій Ващенко. Споді' ваюся, що до середини весни змо' жемо представити цю оперу. Наступна наша робота – “Казки Гофмана” – має постати у сценічному вигляді у постановці всесвітньо відомого англійського режисера Тоні Палмера. Заплану' вали проєкт ще наприкінці 2019 року. А нещодавно Палмер при' їздив до Києва, тиждень досить активно працював з трупою. Працюємо також над оперою сучасного українського компози' тора Юрія Шевченка “Кіт у чобо' тях”. Цю оперу ставитиму також я. З диригентом'постановником поки визначаємося. Дитяча опе' ра нашого композитора за загаль' новідомим твором Шарля Перро дуже потрібна в репертуарі Наці' ональної опери України. Розра' ховую, що зможемо її представи' ти на зимових канікулах наступ' ного року. Отож, якщо все складеться добре, у 2022 році афіша театру поповниться трьома новими опе' рами. Маю запрошення від Одесь' кої національної опери щодо постановки опери “Дон Карлос”. Мені цей твір добре відомий, у Києві йде за моєю постановкою. До речі, в січні у виконанні цієї опери візьме участь відома далеко за межами України оперна спі' вачка Людмила Монастирська.
ко. Кожна сюжетна лінія довер' шена своїм кольором. У Моцарта це білий колір, символ Божого дару. У Сальєрі – чорний, що уособлює заздрість, морок. Колір бронзи показує двір віденського імператора Йосифа ІІ, а його придворна свита – це воскові фі' гури, що символізують лицемір' ство та інертність. Окреме кольо' рове забарвлення і в кожної з представлених опер композитора. Диригент'постановник Сер' гій Голубничий зазначив, що у виставі дотримувалися п’єси Шеффера, в якій чітко сказано, які партитури мають звучати, які фрагменти з опер. В основу п’єси лягли чотири опери Моцарта “Викрадення з Сералю”, “Весіл' ля Фігаро”, “Дон Жуан” та “Ча' рівна флейта”. Використано його фортепіанні концерти та іншу музику. Хормейстер'постановник Максим Ковальчук зізнався, що це був новий досвід роботи для хору театру. Адже в репертуарі пе' реважно класична оперета та мю' зикли. А віденська музика Мо' царта не могла не надихнути. За словами балетмейстера' постановника, заслуженого ар' тиста України Максима Булгако' ва, пластика у виставі підкреслює характери персонажів. І, насам' перед, характер самого Моцарта, який був для оточення дивним та ексцентричним. А сценограф Володимир Кара' шевський згадав, що ставив ви' ставу про Моцарта і Сальєрі ра' зом з Валерієм Пацуновим відра' зу після аварії на Чорнобильській АЕС. Було це в одному з київ' ських костьолів. На сцені горіла справжня свічка, а на столах сто' яли канделябри з електричними свічками. Так само і в новій вис' таві все починається з “живої” свічки і завершується нею. Тут поєдналися “золотий” глядаць' кий зал і чорна театральна сцена. На сцені має бути 700 свічок, ба' гато свічок і в залі...
Сторінку підготував Едуард ОВЧАРЕНКО Фото надано прес'службами театрів
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
