Арт-калейдоскоп · “Життя митця можна зробити нестерпним, знищити його фізично, але він все одно буде жити у своїх творах”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Новий погляд на Моцарта і Сальєрі
Слово Просвіти, №50 за 2021 рік
Київський національний академічний театр оперети продовжує позиціонувати себе як театр широкого профілю, шукає нові форми роботи з глядачем. Ще одним творчим експериментом стала драматична опера “Амадеус”, що днями поповнила репертуар театру (музика Вольфганга Амадея Моцарта, лібрето Пітера Шеффера, переклад з анг' лійської Олександра Степанова).
тецтв, студенти якого зробили афіші до цієї вистави, що були видані окремим буклетом). – Співпраця з Національною оперетою України розпочалася з постановки рок'опери “Біла во' рона” три роки тому, – пригадав режисер'постановник Максим Голенко. – Потім я запропонував Богдану Струтинському декілька вистав з мого “режисерського портфеля”, в якому роками збе' рігаються ідеї та думки, і завдяки чому я завжди готовий до пропо' зицій щодо нових постановок. Вистава “Амадеус” – драматич' на. Але в музичному театрі її можна посилити та оновити, зба' гативши живою музикою – фраг' ментами з різних опер Моцарта, вокалом і хоровим співом. Нам здалося, що ці можливості збага' тять постановку, зробивши її та' кою, якою вона до нас ще ніде не ставилася. Одна з основних ліній, яка проходить через усю виставу, – про “систему”, що ламає долі, перемелює кістки, знищує талан' ти та особистості. На роль Сальє' рі ми запросили актора Київсько' го національного академічного Молодого театру Марка Дробота, на якому тримається колосаль' ний сенсовий пласт вистави, а ось Дмитро Вівчарюк – соліст Національної оперети України, здається, був народжений для ро' лі Моцарта – самобутній, із диво' вижною авторською пластикою та своєрідною ритмікою. Вважаю дуже вдалим для вистави стало те, що запрошення прийняв худож' ник'постановник Володимир Карашевський, з яким мені по' щастило зробити кілька успіш' них проєктів. Чому саме Театр оперети? Тут нам вдалося поєднати оперну і драматичну частини. В жодному драматичному театрі на такому високому професійному рівні це б не вийшло. Вважаю, що ми змогли пов’язати залу та сцену, вийшло красиво і цікаво. – Моцарт – космічний, ім' пульсивний, дитиноподібний, з відкритим розумінням реальності чи нереальності, чесний, наїв' ний, – стверджує соліст Націо' нальної оперети України Дмитро Вівчарюк. – Усі неприємні життє' ві ситуації, в які він потрапляв, ставалися тому, що Моцарт не мав чорних, злих замислів, був дуже щирим, легким, “пурхав”, наче метелик. Маестро постає пе' ред нами різним: розчарованим, але тут'таки, піднесеним, сяю' чим, замріяним і настільки не' уважним, ніби не з цієї планети. Його ніколи не цікавило, що по' думають про нього люди. У дечо' му він дійсно мав вигляд дурни' ка. Та, зрештою, геніїв і дурників часто плутають. Мені дуже шкода Моцарта: він створював боже' ственну музику, а його постійно використовували інші задля власної вигоди. Геніальний ком' позитор зовсім не розумів, як на' хабно його обдурювали деякі пройдисвіти. Аура Моцарта зачаровувала людей, як тільки він виходив на сцену. Всі завмирали в очікуванні чогось незбагненного, неземно' го. Генієм треба народитися, бо стати ним не можливо. У генія немає меж! Звісно, що були ті, хто дуже заздрив шаленій попу' лярності Моцарта. І це при тому, що заздрісники були заможними, впливовими і дуже респектабель' ними, а сам Моцарт ніколи не за' мислювався над статками і помер у злиднях… Художниця з костюмів Ольга Левченко розповіла, що у виставі зробили стилізацію історичних костюмів часів Моцарта і зали' шили силуети з елементами баро'
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
