Арт-калейдоскоп · “Ми обираємо національну ідентичність і європейські цінності”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
У пошуках дому та стендап
Слово Просвіти, №50 за 2021 рік
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра активно співпрацюють із молоди' ми режисерами не лише з України, а й з'за кордону. Не' щодавно білоруський режисер Євген Корняг поставив тут виставу “Одіссею, повертайся додому” за мотивами пое' ми Гомера. Адаптацію тексту здійснив український дра' матург Павло Ар’є. Художниця вистави – Тетяна Нерсісян (Білорусь), композитор – Микита Золотар (Бельгія).
Історія Пенелопи та Одіссея – заперечення думки, що немає незамінних. Адже всім хочеться знати, що для когось ти є цією незамінною людиною, як Одіс' сей для Пенелопи. У новій поста' новці глядач не побачить істо' ричної реконструкції, переказу чи адаптації відомого більшості твору. На сцені фізичний театр, пластика тіла і художньо виписа' ні монологи. Лише фантазії, ма' рення та уривки з пам’яті. – Що нас розділяє? – запитує Павло Ар’є. – Знання та незнан' ня мов. Але існує дві універсальні мови. Це музика і мова рухів. Вистава “Одіссею, повертайся додому” не просто пластична, а й надзвичайно музична. Вся музи' ка спеціально створювалася для цієї вистави. Вона накладається на рухи та жести акторів. Так з’являється відчуття магії на сце' ні. – Фізичний театр – це театр, в якому я бачу реальність, – про' довжує Євген Корняг. – Він осно' ваний на рухах тіла, у ньому мало слів. Слова більш точні, а в рухах може бути багато трактувань. Фі' квартиру, яку винаймаю в Києві? Теж ні. Намагаюся зрозуміти, що таке дім. Це друзі, будинок чи щось іще. І де людина по'справ' жньому відчуває себе вдома. Однак повністю зв’язків зі своєю Батьківщиною не пори' ваю. Одну виставу на рік ставлю в Мінську, решту – за кордоном, далеко від дому. Репетиції вистави тривали три місяці. Маємо два акторських склади. І другий не менш ціка' вий, ніж перший. Можна навіть сказати, що вийшло дві повно' цінні прем’єри. Дуже подобаєть' ся працювати з українськими ак' торами. Вони просто шаленіють на сцені, у хорошому розумінні цього слова. Дають багато енергії, приносять цікаві ідеї. Деякі сцени, приміром, коли героїня проштрикує себе списом, з’явилися випадково. І потрібно було два місяці, аби її розшифру' вати. З самого початку знав, що бу' де багато Одіссеїв. Одна людина не може умістити в себе так бага'-то почуттів. В уяві кожного, хто читає Гомера, виникає інший Одіссей. Він може бути атлетом або хлопчиком. Тому на сцені їх шість. А Пенелопа – одна. А всі інші акторки – це її почуття. Намагаємося показати, що в кожного чоловіка, скільки б йому не було років, присутня частка дитинства. Навіть якщо він уже відповідає за цілу родину. На по' чатку вистави бачимо п’ятиліт' нього хлопчика, який грає у ко' раблики. А в кінці – зрілу люди' ну, що повертається додому. Пе' нелопа чекала його 20 років і пе' ред глядачем за дві години пролі' тає все її життя. Не випадково басейн у центрі сцени складений з поліетилено' вих пакетів. Адже ними устелене все одно океанів. Таким чином підіймаємо проблему екології. Давня Греція – це культ люд' ського тіла. Разом із художником одразу вирішили, що тут будуть змагання з плавання. Відповідно до сценографії робили й костю' ми. Після прем’єрного показу по' бачив деякі недоліки, вніс певні зміни. Але в цілому залишився задоволеним результатами нашої спільної роботи. Дуже хотів би ще попрацювати з цим театром. А поки що тимчасово поверта' юся до Мінська. Звернуся до твор' чості рідного народу, це буде ви' става за білоруськими народними піснями, що стане другою части' ною задуманої мною трилогії.
*** А на малій сцені театру відбу' лася прем’єра нового проєкту “Несмішний стендап”. Про те, як створювався цей проєкт розпові'
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
