Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Вірмо, творімо, борімося всім українським миром, щоби не дозволити нікому й ніколи кривдити Україну”. · 3 Суспільство · с. 3сторінка оригіналу ↗

У Полтаві презентували книгу з нагоди 100-річчя Другого Зимового походу Армії УНР

Слово Просвіти, №50 за 2021 рік

Отож, при такій “втікачці” мізків та рук, високій смертності та вдвічі меншій народжуваності, радіти з того, що це є проявом демократії (вільніше пересування людей), а надходження закордонних заробітчан становить рекордну суму в 16 млрд доларів (понад 11% ВВП), є безглуздям. Як і те, що ситуацію можна “успішно” поправляти за рахунок міграції з азійських країн, змінюючи радикально в гірший бік етноструктуру населення. Проте так можуть думати і думають тільки олігархи, нувориші, глитаї, здирники, для яких Україна лише “територія наживи”, а також їхня, на жаль чисельна, політична обслуга в образі депутатів, урядовців. Не хочеться грішити, проте складається враження, що привид етноциду українства так і не покинув Україну та її народ, а недоумкуваті колоністи продовжують “хазяйнувати” в нашій хаті. Який вже десяток років спостерігається тенденція на вихолощування українства з будь-яких важливих сфер життєдіяльності. Якщо сталося так, що тобі не пощастило здобути професію “офіціантаприслужника”, то мусиш визнати свою неповноформатність, непотрібність. Бо в нашій Україні особливою індульгенцією наділені москвофільські елементи, якими переповнена владна, політична, бізнесова, фінансова, наукова, інформаційна, а той військова ніші. Усі, хто належить до “національно стурбованих”, “свідомих”, “нациків” (так називаються українці їхнім блатняком), які хотять “нєзалєжної”, мають вдовольнятися у кращому випадку вторинно-третинними ролями. Решта “плебсу” (їх жаргон) має вміти дякувати, дякувати, що ти... живеш. Не перестаючи. І це не простий сарказм чи невдалий жарт. Бо такою є вже не закулісна, а відкрита політика, якою “інфіковані” численні фаланги новоспечених “еліт”, для яких не стали ціннісним орієнтиром Конституція України, Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн України, а фешенебельний офіс олігарха, незалежно від того, де він бовваніє – Києві, Донецьку, Дніпрі, Відні чи Московії. Скрізь, де це можливо, відбувається перенасичення (ментально, духовно, політично, професійно) неукраїнським елементом, які ж до того ігнорують все українське – мову, культуру, традицію, історію, національні інтереси. Як сильно влучно колись було сказано Пантелеймоном Кулішем, що повністю суголосне нашим дегра­ Ведуча презентації, завідувачка відділу краєзнавства обласної бібліотеки Марина Федорова наголосила, що в листопаді-грудні цього року виповнюється 100 років Другого Зимового походу (Листопадового рейду) Армії Української Народної Республіки – останньої спроби збройним шляхом повернути втрачену державність, та зачитала імена і прізвища всіх учасників рейду із Полтавщини. На основі досліджень відомого історика Ярослава Тинченка дані про цих звитяжців з’ясував Полтавський офіс УІНП. Учасники просвітницького заходу вшанували пам’ять своїх земляків-борців за волю України хвилиною мовчання та переглянули просвітницькі відеоматеріали до 100-річчя Другого Зимового походу. Спікером презентації книги “Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар” був голова Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, депутат обласної ради, голова комісії Полтавської обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, інформаційної сфери, зв’язків з громадськістю та дотримання прав учасників АТО Микола Кульчинський. Він розповів, що книга є черговим видавничим проєктом з серії “Просвітницька книгозбірня”. “Другий Зимовий похід Армії УНР/Листопадовий рейд – партизансько-повстанська операція Армії УНР у жовтні-грудні 1921 року, організована, щоб підняти збройне повстання проти російсько-більшовицької влади та відновити українську державність. Видання “Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар” є збірником спогадів учасників походу”, – сказав очільник просвітян Полтавщини. дованим реаліям: “…Страшенний розплодився на Вкраїні тиск чужомовного, нам ворожого панства, яке зрадливе сидить у нас на апостольських сідалищах”. Послухавши блатний сленг заступника міністра МВС, відчуваєш як злісно порушуються закони України, зокрема і в тому, що ця неосвічена “істота”, перебуваючи при виконанні службових обов’язків, балагурить “валуєвським язиком”, ігноруючи українську державну мову. Не знаючи її! Аза яким правом він перебуває на державній службі!? Невже “попросили” з кремлівського улусу?! Переконаний, що таке створіння безкарно формує навколо себе подібне ж москвороте середовище, яке дуже комфортно почувається в країні, де продовжують убивати людей лише за те, що вони розмовляють українською. Державною мовою України! Запитую в “бужанських” та інших, що ініціюють нові чорносотенні поправки до мовного закону, а чи були в сучасній історії України випадки чи натяки, щоби українці позбавляли когось людського життя за право використовувати рідну мову тієї чи іншої національності. Не ґвалтуйте себе оманою. Не було й не буде такого. Чого ж це тоді чиниться у ставленні до українців як титульної, державотворчої нації? Допоки терпітиме ця Нація таку вселенську наругу над національною і державною Гідністю? Чому влада, маючи в своїх рядах таких кремлівських прихвоснів, продовжує вдавати, що нічого не сталося. Мабуть, так комусь і треба, але тільки не Українському народу. Очевидно, Кремль поводить себе дедалі більш агресивно й зухвало. Йому замало поведінки слона в посудолавці, оскільки він уже розвалює будівлю міжнародного устрою при стидливому спогляданні цього дикунства частиною європейських урядників. Від цього в Україні заметушилась саранча з руськомірськими тарганами на кшталт монархічно-кадетсько-есдеківського (поки недобитого) бандугрупування у Верховній Раді, мерського охвістя від Одеси до Полтави й Чернігова, які підхопили чужинські гасла про “братовбивчу війну”, а не московську агресію проти України, проти вступу України до НАТО, хоча це посягання на конституційні засади. Але при таких кволих реакціях, які проявлялися при всіх владних режимах, таким “політикам” і “море по коліна”. Їх ніщо не бентежить, адже рідкісним явищем було Цього дня до літературної вітальні обласної книгозбірні завітали старшокласники шкіл обласного центру, викладачі та студенти вишів. Також студенти 2-го курсу Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва й курсанти Військового коледжу сержантського складу Військового інститупокарання за антидержавницьку, антиконституційну, антинародну діяльність. Після “сєвєродонецького путчу”, антиукраїнських мовних парадів в 15-ти областях, голосувань за харківські угоди та “диктаторські” закони, публічне приниження національної гідності українців та державної мови ініціатори, найбільш активні учасники цих замовлених Кремлем акцій та політичних кампаній, не лише не притягувалися до відповідальності, а піднімалися все “вгору”, обсипані нагородами та кар’єрним зростом. Усе як у Василя Симоненка: “…Ідоли обслинені, обціловані / Ішли величаві в своїй ході”. Досвід засвідчує, що ця лавина проявів публічно-політичної, законодавчої, побутової, навчально-виховної, спортивної, мистецької українофобії розпочинає метушливо копошитися в своїх нетрях тоді, коли заворушився вожак зграї, а на порубіжжі видніються “брати-визволителі”. І, мабуть, не лише персонально урядовий Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь є причиною чергової істерії москвофілів, а передусім вона криється в нетерпимості до українськості доморощених холуїв-запроданців, принизливо вислужуючись перед ляльководами україноненависництва. Цим з’яничареним служкам варто було б сказати правду своїм виборцям – чому Кремль стягнув до кордонів України 175 тисяч військових ординців? Хто кому загрожує? Хто солідаризується з істерією “скабєєво-соловйовських” каналів московщини? Тоді стане зрозумілим, а хто є хто, на чий млин ллється вода. Бо не НАТО нападає на Україну, а московська орда, з якою ніколи нам не по дорозі. Саме НАТО, які наша внутрішня національна сила, стануть для України тим колективним захистом та оберегом, що не дозволять зазіхати на Суверенність, Ідентичність, Державність України. А з ким і задля чого дружити, то це право Українського народу. Українці мають пам’ятати про це, будучи переконаними в своїй правоті, щоби зрощувати особисту, національну, державну Гідність, уможливити перемогу, здолавши богопротивного супостата-москвина. Вірмо, творімо, борімося всім українським миром, щоби не дозволити нікому й ніколи кривдити Україну, бо з нами Бог і правда. Георгій ФІЛІПЧУК ту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Микола Кульчинський вручив примірники презентованої книги для бібліо­тек цих освітніх закладів. Полтавський офіс Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП “Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар” – так називається книга, що нещодавно вийшла друком коштом обласного бюджету за підтримки Полтавської обласної ради й Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації. Презентацію нового видання влаштували Полтавське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, відділ краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Котляревського та Полтавський офіс Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин