Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Національна еліта · “Просвітяни Києва та Київщини, яких зібралася повнісінька Сковородинська зала, не забувають свого світоча”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Мистецька академія “Борис Грінченко – 160”

Слово Просвіти, №50 за 2023 рік

Другий день відзначення 155 ліття Товариства “Просвіта” в столиці був осяяний ім’ям першого голови Київської “Просвіти” Бориса Грінченка. Видатний український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько культурний діяч народився за новим стилем 9 грудня 1863 року, тож цього року його 160 річний ювілей майже збігся в часі з напівкруглою датою найстаршого громадського об’єднання України, якому Борис Дмитрович присвятив останні роки свого життя. Київське міське об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка на чолі з Кирилом Стеценком організувало в Національно му музеї літератури України унікальну мистецьку академію “Борис Грінченко – 160”, де поєдналися в культурницькому феєрверкові розповіді істориків про ювіляра, а також грінченкова багатогранна творчість. З вітальним словом до присутніх звернулися Кирило Стеценко і голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан. Ім’я Бориса Грінченка над звичайно недооцінене в сучасній Україні, хоча його внесок є в більшості основоположних явищ нашої сьогоднішньої культури. “Суспільство доволі добре користується плодами його праці: першим і базовим “Словником української мови”, літературними творами, збереженими ним скарбами народної творчості. Ба навіть деякі його твори вважаємо народними, – розповів у вступ ному слові модератор і співавтор концепції заходу, кандидат історичних наук, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Ігор Стамбол. – Окрім педагогіки, мовознавства й літературного процесу, Грінченко також упорядковував безцінну музейну колекцію, що стала основою Національного історичного музею та Національного музею Тараса Шевченка. Він долучився й до розвитку журналістики, адже, окрім сотень дописів до різних газет і журналів, працював над створенням перших українськомовних газет “Громадська думка” й “Рада” в Києві. Активно діяв у громадському русі, був присутній і в політичному житті: спочатку став ідеологом “Братерства тарасівців” – першої самостійницької організації українців Наддніпрянщини, а згодом разом із Сергієм Єфремовим, Модестом Левицьким та іншими заснував Українську радикальну партію”. Про внесок Б. Грінченка в освіту розповів доктор педагогічних наук Олександр Міхно, а мені випала честь презентувати доповідь “Борис Грінченко і Київська “Просвіта””. Саме він був одним із засновників і очільником першої “Просвіти”, що була створена, як і сучасне Всеукраїнське товариство, в пам’ять Тараса Шевченка. Наслідуючи назву, загальну організацію роботи, мету та завдання “Просвіти” галицької, він на давав виняткового значення саме “Просвіті” в серці України – Києві. 25 червня 1906 року Борис Грінченко звернувся до присутніх на установчих зборах “Просвіти” з таким словом: “Нема потреби говорити тут про вагу культурно просвітніх товариств взагалі. Треба зазначити тільки два пункти, які роблять заснування нашого товариства особливо важним. Перше – що ми починаємо свою діяльність у той час, коли на арену історії виступають робочі маси, як діяльні, а не пасивні творці нового життя. Роль просвітніх інституцій, які даватимуть освіту, знання цим масам, які запомагатимуть їм виробляти опертий на наукових фактах світогляд, мусить бути величезна. Другий пункт – той, що товариство наше повстає у Києві, тому осередкові, звідкіля почалося наше культурне життя. Був час, коли з сього міста хвилі просвіти, хвилі розумового життя розливалися не тільки на всю Україну, але й на всю східну Європу, зачіпаючи й західну. На стало потому лихоліття, Київ занепав, але ж і після того він завсігди зоставався для нашого народу тим духовним центром, до якого поверталися наші очі, куди поривалося серце кожного на нашій землі. Наступає час, коли ми зможемо вернути нашому культурному центрові те сяйво культурної поваги, яка одна тільки дає нації право на місце серед інших націй”. Авторитет Грінченка в Києві на початку ХХ століття був вели Пам'ятне фото чезний. 1910 року Бориса Дмитровича супроводжували в останню путь до Байкового кладовища тисячі киян, а його портрет просвітяни ще довго розміщували поруч із портретом Тараса Шевченка. Як бачимо й сьогодні, у 117 рік діяльності столичної “Просвіти”, просвітяни Києва та Київщини, яких зібралася повнісінька Сковородинська зала розкішної історичної колегії Павла Галагана, не забувають свого світоча. Одним із найяскравіших моментів мистецької академії була презентація вишитої сорочки Бориса Грінченка. На чималій кількості світлин він зображений в такому одязі, адже вишиванка була для нього необхідним атрибутом самоідентифікації. Сорочку реконструйовано і вишито силами ентузіастів з організації “Вишивка в одязі видатних українців”. Схему вишивки було взято з відомого зображення Бориса Грінченка 1901 року. Походить вона, як виявилося, зі Снятинського повіту, Покуття. Точно таку саму сорочку, але в кольорах, знайшла в альбомі вишивок, який ви дало товариство жінок русинок у Львові 1895 року, кандидатка історичних наук, етнолог Марина Олійник, яка й розповіла цю над звичайно цікаву історію. А представив іменну вишиванку амбасадор проєкту “Вишивка в одязі видатних українців” Тарас Компаніченко. Музичну частину програми відкрив Кирило Стеценко, який виконав Гімн України на скрипці. Поезії Бориса Грінченка прочитав журналіст і актор Кирило Булкін, а музичні твори на його слова виконували Тарас Яницький, Живо сил Василь Лютий і шевченківські лавреати – гурт “Хорея Козацька” на чолі з Тарасом Компаніченком. До слова, саме завдяки виконанню “Хореї Козацької” тепер ми знаємо, що покладений на музику вірш “До праці” Бориса Грінченка, в час визвольних змагань початку ХХ століття був відомий, як “Гімн Просвіти”. Також під час заходу було вручено медаль “Будівничий України” голові Брусилівської селищної ОТГ Володимиру Габенцю та урочисто підписано меморандум про співпрацю між ГО “Спілка жінок міста Києва” (голова – Лідія Москаленко) та КМО “Просвіта” ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка. Кирилу Стеценку, Ігорю Стамболу та всій Київській “Просвіті”, безперечно, вдалося отримати те неповторне “інтегральне бачення в культурно політичному контексті епохи” багатогранної постаті Бориса Грінченка. А ще – відобразити цю інтелектуальну голограму на сьогодення, яке, ще більше, ніж століття тому, потребує Грінченко вих усеосяжних знань і мудрості. Євген БУКЕТ Ігор Стамбол і Кирило Стеценко За спинами київських просвітян початку ХХ століття портрети Тараса Шевченка і Бориса Грінченка Тарас Компаніченко (в центрі) — очільник “Хореї Козацької”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин