Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Вам не треба йти ні до кого по науку. Ви маєте вже все своє”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Митець світового рівня

Слово Просвіти, №50 за 2023 рік

115 років тому в містечку Лохвиці на Полтавщині народився Михайло Дмитренко, видатний майстер станкового й монументального малярства. Олександр ПАНЧЕНКО, доктор права, приват доцент Українського Вільного Університету (Мюнхен) Народився 9 листопада 1908 року. По закінченню місцевого реального училища Михайло навчався у Київській художньо індустріальній профшколі, а потім – у майстерні знаменитого Федора Кричевського на факультеті малярства Київського художнього інституту, який закінчив 1930 року. Згодом уродженець полтавського Посулля Михайло Дмитренко працював на Донеччині і в Києві художником театру, пізніше – асистентом кафедри малярства та доцентом кафедри рисунка на архітектурному факультеті Київського художнього інституту. Після так званого “золотого вересня” 1939 року, коли сталінські верховоди після підступної змови з німецькими нацистами “визволили” від поляків захід України, аби встановити там криваву диктатуру, – Дмитренко був “направлений” разом з іншими підсо вєцькими мистцями до Львова, й того ж таки 1939 року очолив Львівське відділення Спілки художників. Мюнхенський період Під час Другої світової війни наш земляк був одним із організаторів Спілки праці українських образотворчих мистців, організував ряд видатних художніх виставок. У 1944 році він перебрався до Західної Німеччини, працював у галузі станкового малярства та книжкової графіки, став одним ініціаторів заснування часопису “Українське мистецтво”. На початку 1947 го року у Мюнхені постала “Українська спілка образотворчих мистців (УСОМ)”, яка об’єднувала мистців різних мистецьких напрямів, які тоді жили переважно у таборах переміщених осіб у Західній Німеччині й Австрії. УСОМ влаштувала кілька виставок, брала участь у міжнародної виставці УНРРА (United Nations Relief and Rehabilitation Administration) в Німецькому Національному Музеї у Мюнхені (1947), видала 2 випуски багато ілюстрованого журналу “Українське Мистецтво” (редактор – Михайло Дмитренко) й кілька альбомів та монографій. На чолі спілки українських образотворчих митців Канади 1951 року митець перебрався до Канади, працював як маляр й графік у Торонто. Там очолив образотворчу секцію Літературно мистецького клубу (коли наприкінці 1940 х й на початку 1950 х років до Канади почали приїжджати українські мистці, вони разом з іншими діячами української культури створили 1952 року Літературно мистецький клубу Торонто), яка гуртувала мистців і була дуже активною. Після успішної “Першої Зустрічі Українських Мистців Канади й Америки з Громадянством” 1954 року в Торонто, образотворчі митці в Торонто вирішили створити окрему організацію під назвою “Спілка Українських Образотворчих Мистців” (УСОМ). Задум Шевченко Тарас. Автор – Михайло Дмитренко, Національний музей Шептицького, Львів (світлину надав Володимир Глобін) постав наприкінці 1955 року, а вже 1956 року УСОМ розпочала свою діяльність. Основоположниками Української Спілки Образотворчих Мистців у Канаді (УСОМ) були Михайло Дмитренко, Богдан Стебельський та Іван Кейван. Першим головою УСОМ обрано Михайла Дмитренка. На американській землі для української культури Від 1957 року він замешкав у Віндзорі, від 1960 – у Детройті (США), де був членом редколегії журналу “Нотатки з мистецтва”. У станковому малярстві він створив багато композицій національного характеру, був також портретистом, залишивши ряд портретів відомих особистостей, та графіком, брав участь у численних збірних виставках у Києві, Одесі (1934), Львові (1942), Зальцбурґу (1944), Мюнхені (1947), Торонто (1954), Детройті (1960) та влаштовував індивідуальні виставки – Гемтремк 1962), Віндзор (1966), Філядельфія (1967), Детройт (1968), Чикаґо (1971), Дженкінтавн (1976), Український культурний центр у Воррені (1982) й інших. Уродженець села Білий Колодязь Вовчанського повіту на Харківщині український поет, перекладач й журналіст Олекса Веретенченко (Розмай), автор збірок поезій “Перший грім”, “Чорне гніздо”, “Дим вічності”, “Заморські ви на”, поеми “Чорна долина”, перекладу поеми Байрона “Мазепа” (1959), написав зворушливі рядки: Мав душу праведну і щиру, Сам Бог до нього був ласкав: Одважив хисту повну міру, Дар творчости подарував… Ще один визначний лохвича нин, що донедавна мешкав у Львові, світлої пам’яті Микола Євгенович Петренко у своїй книзі “Зболені стиґми” (Львів, 2005) схвильовано писав: “…читав спогади про мого земляка художника Михайла Дмитренка, він на американській землі для наших земляків оздоблював десятки храмів, – тож звичайна людина у повсякденні ставала на виконання робіт наче Божим слугою. Це ще від часу оформлення першої в його творчій біографії церкви: ще в 1942 році в Городку, з благословення самого митрополита Шептицького…”. В іншому неопублікованому дописі “Пейзаж з червоним акцентом” згаданий мною Микола Петренко пригадував: “…Це був рік 1936 чи 37 ий. Моя рідна Лохвиця, літо. І от на нашій околиці появилося диво – молодий художник із Києва. Ходив левадами та вигонами, вибирав собі догіднішу натуру. Цього разу він отаборився неподалік нашої хати, на пагорбику, звідки відкривалася гарна перспектива на Миколаївський цвинтар. Не сам, а з казково вродливою супутницею, дружиною не дружиною, нам годі знати… Прізвище мого земляка було Михайло Дмитренко. Так, саме він і був співавтором Сергія Литвиненка незугарної скульптури в центрі Львова, називаної то “Дружба народів”, то “Брати” – композиція двофігурна – то “Зустріч визволителя”, то ще якось подібно. Дещо мені про нього розповідав Григорій Смольський, дещо – Яків Чайка…”. У своїй статті в газеті “Час” від 17 23 квітня 1997 року професор Української академії мистецтва Віра Кулеба Баринова писала, що “…ще за козацької доби в Лохвиці було збудовано чимало церков. Мати Михайла Дмитренка деякий час харчувала старого петербурзького маляра, який працював в одному із лохвицьких соборів. Саме тоді шестирічний Михайлик запалився образом пречистої Діви Марії, побаченим у нотатнику старого художника. Один з його перших лохвицьких учителів малювання сказав якось: “Вам не треба йти ні до кого по науку. Ви маєте вже все своє…”. І все ж 16 річним юна ком він подався до Києва…”. У своєму святочному слові на заходах у Детройті 28 лютого 1982 року з нагоди вшанування 50 ліття мистецької творчости Михайла Дмитренка д р Петро Меґик, зокрема, наголошував, що “…його здорова духовість у вільній країні поселення скоро забула про цю невигоду, від котрої він врятувався, а в його творчості з ділянки релігійного й церковного мистецтва виявилося стільки знання, одуховлення, що не можна надивуватися. Постали прекрасні, виповнені глибокою релігійною красотою твори, що з цього нам всім треба радіти. Вся творчість Михайла Дмитренка виходить із глибокої віри в українську культуру, його творчість вже давно стала вартісною гордістю непроминаючої мистецької культури нашого народу…” (“Визвольний Шлях”, Кн. 6 (423), червень, 1983, вид во “УВС”, Лондон, с. 757 758). У своїй розлогій статті від 2017 року “Мій шлях до пізнання, усвідомлення та пошанування праведних й щирих висот, життєвого та творчого шляху великого майстра й патріота Михайла Дмитренка” я, зокрема, зазначав, що “…Його композиційні твори прикрашають Церкву з 12 століття Св. Благовiщення у Городку, в Торонто він розмалював православний собор Св. Володимира, також виготовив план роботи церкви Св. Колюмба (ірландський монах з 6 століття) в Янґстовні (штат Оґайо). Прикметно, що якраз розголос про цю роботу художника в Янґстовні й став початком його участі в оформ леннi українських й інших церков в Америцi, як от – Непорочного Зачаття в Гемтремку, Св. Константина – в Мiннеаполiсі, Св. Євгенiя – в Бедфорді, Св. Михаїла – в Чикаґо, Св. Юра – в Нью Йорку, Неустаючої Помочi – в Лiвонiї, Св. Антонiя з Падуа – в Савт Бенді, в Люрдi зберігаються три його образи, в Римi ж – образ княгинi Ольги”. “Ми, мистці, повинні бути в курсі всіх досягнень мистецького світу, а водночас живитися соками нашої землі, тобто власними очима і нашим українським серцем відчувати дійсність. Не вирішувати мистецьких проблем, щоб їх не робити нашими, а вирішувати наші мистецькі проблеми так, щоб вони стали світовими. Оце наше завдання!” – наголошував наш видатний земляк Михайло Дмитренко. Спочив Майстер 8 березня 1997 року в американському Детройті, а згодом був похований на українському православному цвинтарі у Савт Бавнд Бруці у Нью Джерзі (ЗСА). З півтора десятка років тому я встановив при центральній вулиці у Лохвиці інформаційну меморіальну таблицю (дошку) про Михайла Дмитренка, а 2018 рік за моїм же поданням у нашій області було оголошено “Роком Михайла Дмитренка”. Едвард Козак (ЕКО) (ліворуч) та художник Михайло Дмитренко, Лохвиця, кін. 1940-х років (світлина з фотозбірки Edward T Kozak)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин