Культурний простір · “Щире бажання захистити кордони й втримати культуру зміцнюється в серцях українців”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Для майбутнього Музею цеглярства й кахлярства
Слово Просвіти, №50 за 2023 рік
Світлана ПРУГЛО, завідувачка інформаційної служби Національного музею гончарства Фото Олега КОВАЛЕНКА
Цінне надбання (31 унікальна таврована цеглина) для майбутнього Музею цеглярства й кахлярства, який планують відкрити в Опішному як черговий підрозділ Національного музею гончарства, передав колекціонер із Києва Дмитро Музичук. “Років чотири
п’ять тому був у музеї в Опішному. Мені сподобалися настрій і ентузіазм людей, які тут працюють. Є бажання й можливість допомогти музею поповнити колекцію різними унікальними екземплярами. Я сам родом із Полтавщини, тому будемо разом робити наш край кращим. Це туризм, який розвивати ме і Опішне, і Полтавщину загалом”, – розповідає колекціонер. Цегла представляє Київщину. “Цегла Київщини різниться від іншої своєю особливістю – жовтим кольором. Це залежить від кольору глини. Уся цегла таврована. Є кілька різновидів таврувань: повністю написане прізвище й ім’я або одна велика літера (перша літера прізвища), іноді залишали ініціали й рік випуску”, – характеризує нову колекцію науковий співробітник Національного музею гончарства, який досліджує кахлярство Богдан Пошивайло. Збирати цікаві речі Дмитро Музичук почав ще в дитинстві. “З дитинства мав інтерес до антикваріату, і це був поштовх займатися цією справою далі. Років сім
десять тому до рук потрапила цеглина. І вона вказала напрямок, з чого мені починати. Я зрозумів, що це буде цегла. Так розпочався мій шлях у колекціонуванні. Я люблю мистецтво, і цегла для мене – це теж мистецтво. Адже ми можемо побачити мистецтво підприємців того чи іншого століття, які ставили своє тавро”, – продовжує розповідь Дмитро. Загальна колекція цегли Дмитра налічує майже 500 екземплярів. Це переважно цегла зі старих будівель, які списувалися й зносилися у різних містах України. “Це будівлі, які побудовані до революції. Зараз ми бачимо, що їх активно зносять, не бережуть нашу культурну спадщину. Шкода. Все, що від цього залишається, ось ця цегла. Завдяки їй та тавруванням ми можемо бачити, що в той чи інший час велася підприємницька діяльність. Люди активно цим займалися на фабриках або на власному подвір’ї. Майже в кожному місті України є така цегла”, – продовжує колекціонер. Дмитро нечасто бере участь у розборі завалів будівель, лише коли випадає така можливість. Переважно обмінюється цегли нами з колегами
колекціонера ми. Рідше – купує. “Колекціонування цегли – це специфічний напрямок, де всі один одного знають. Тому в більшості випадків ми не перепродуємо, а обмінюємося”, – роз’яснює специфіку колекціонування Дмитро. Завдяки таким свідомим українцям, як Дмитро Музичук, наша національна, духовна скарбниця буде збережена для наступ них поколінь. Адже щире бажання захистити кордони й втримати культуру зміцнюється в серцях українців. Слава Україні! Слава нашим захисникам!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
