Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Просвіта” сьогодні · До 155-ліття Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка · с. 2сторінка оригіналу ↗

Георгій ФІЛІПЧУК: “Завжди була Воїном”

Слово Просвіти, №50 за 2023 рік

Борця за народну волю, за віками омріювану вільну й соборну Україну. Оце Шевченкове закличне Слово: “Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте” ставало знаменом й дороговказом для українства від Сяну до Дону. Бог, єдиний Народ і вільна Україна – трив’язь, що навічно утверджувалася в національній свідомості та чині кожного сущого Українця. Очевидно, що саме на цих підвалинах народжувалася ця безсмертна українська коштовність – “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Іван Франко писав, що “заснування Товариства “Просвіти” становило дуже важ ний і рішучий крок у духовому розвою нашої (української) суспільности”, прагнучи, щоби вона була якомога доступнішою для таких гімназистів як він, молоді та всіх простих людей, а не тільки для заможної інтелігенції. Трохи пізніше він щиро зізнається: “Я рад був служити “Просвіті”, радувався тим, що належу до цього товариства, мов найбільшим скарбом…”. Справді, всі ці понад півтора століття вона була завжди глибоко народною, національною, культуровідповідною, з народом і для народу. Але навряд чи такими чеснотами вона могла би бути наділеною поза Шевченковими заповітними ідеалами, які “Просвіта” одержимо й жертовно стверджувала та несла для всіх українських людей і земель. Ними жили тру дарі, поети і злидарі, у пору безпросвітності і надій, бездержавності і вольності. Оця природня сув’язь народного устремління до світла, свободи, справедливості з Шевченковим пророчим Словом і Вірою перегукувалася скрізь, упродовж усіх часів. Згадується лист В. Симоненка до Івана Світличного, який 60 років тому (1963) напише так: “Не давно був у Моринцях і Кирилівці. Обшарпані Моринці спішно припудрюють до 150 річчя Тараса. Оформляють державним коштом центр села. Не вирішено тільки, кому ставити біля клубу монумент – незабутньому потьомкіну чи Шевченкові. А люди кажуть таке: “Що воно за людина отой Тарас?! Навіть мертвий добро нам робить”. Ось так. На всіх українських землях панувала думка і віра, що все добре і значиме для людей, то дар і творіння великого Тараса – Будителя народної душі. І навіть національний Славень “Ще не вмерла…” сприймали лише як його твір. Так і “Просвіта”, ніколи, ні за яких обставин і негараздів не розлучалася з Шевченком. Він слугував її безустану, живлячи національне просвітництво невгасимою силою навіть тоді, коли чужинство намагалося її остаточно витолочити коли її нищив російський царизм; і тоді, коли 1938 року польські урядовці не допустили святкування у Львові сімдесятиріччя “Просвіти”, ув’язнюю чи просвітян; і тоді, коли “Про світу” восени 1939 року вбивала московсько більшовицька сатрапія ( як і гітлерівці); і в радянсько брєжнєвські часи… Не вдалося. “Просвіта” ви стояла, а через півстоліття, 1988 року відновилася вже в образі Товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка, бо, правда, владці й тоді продовжували боятися ймення “Просвіти”… Хоча вона ніколи не була нібито політичною чи мілітарною організацією, однак вона виховала незліченну кількість українських Воїнів захисників України, поповнюючи лави УГА, Українських Січових Стрільців, Української Повстанської Армії. Не випадково, що саме з середовища “Просвіти” вийшли засновники перших українських партій, а по над сотня депутатів Центральної Ради та половина українських урядовців часів національно визвольної революції – члени “Просвіти”. Не випадково, що вижниками, власною впертістю та вірністю справі. Це зараз чи не єдиний тижневик у країні, де розміщуються публікації історико патріотичного, культурологічного та мистецького змісту, матеріали глибокого просвітницького духу та естетичної наповненості. Газета – джерело непересічних текстів, цікавих авторів та важливих суспільних тем. Вражень від сьогоднішніх зустрічей багато, позитивних і роз думливих. І написати хочеться все точно, розлого, аргументовано, але не святково, не веселково, хоча й без критиканства. Тисячі й тисячі просвітян, які за ці півтора століття віддали для України свої знання, сили та навіть своє життя, зберігши вірність історії, культурі та традиціям свого народу, – не можуть бути забуті та не почуті нами й майбутніми поколіннями. Їхній досвід та їхні

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин