Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Часто люди в українсько0російських прикордонних реґіонах не ототожнювали себе ані з українцями, ані з росіянами”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

З КРАЇНИ СОНЦЯ

Слово Просвіти, №51 за 2007 рік

років свого життя, вивчивши нашу мову й історію. Ось що пише мені радіослухач Василь Клєвцов із Маріуполя: “Уважаемый Владимир! Где Вы отко0 пали этого трудолюбивого “япошку”? Я не верю, что такой есть в действительности, мне кажется, что это Вы его придумали на зло нашим историкам0щелкоперам, кото0 рые щелкают липовые диссертации об интернационализме в Донбассе. Это Вы сами сочинили эту историю. Зачем мы нужны какому0то японцу? Нет, неужели действительно он приехал из Японии и написал книгу о коммунистическом тер0 роре в нашем Донбассе? Я часто слушаю Ваши передачи, не со всем соглашаюсь с Вами, но верю Вам. Повторите по радио, что такой японец действительно сущес0 твует, и что он написал эту книгу на укра0 инском языке. Если Вы честно подтверди0 те это, я быстро выучу українську мову і буду говорити українською на зло “каца0 пам”. Я українець, із донських казаков, но обрусевший. Клевец — це “молоток” по0 козацькому. А я — Клевцов. Хотя бы на0 мекните по радио, что такой японец есть в действительности. Всіх благ Вам, шано0 ваний депутате”. Шановний Василю! Натякаю Вам усіма можливими засобами: ось переді мною ця книга, видана у видавництві Соломії Павличко “Основи” 2002 року. Адреса видавництва: Київ 133, бульвар Лихачова, 5. Зверніться до них, і вони Вам поштою надішлють її. Наклад її невеличкий, я намагатимусь перевидати великим накладом, щоб більше українців прочитали її, Василю. Написати таку книгу я просто не зміг би. По перше, не володію тим величезним історичним матеріалом, який опанував Гіроакі Куромія, перелопативши скирти архівних документів та історичної літератури. “Свободу і терор у Донбасі” він написав англійською, якою вільно викладає в американському університеті. Переклали рукопис українською Галина Кьорян та В’ячеслав Агєєв. На обкладинці — документальна вбивча фотографія: худа виснажена жінка в кирза чах з маленькою дитиною тягне стару тачку, в яку повантажено все їхнє майно. Вони щойно від’їхали від порога рідної хати, з якої їх викинув енкаведист, що стоїть у дверях цієї халупи. Тепер слухаймо самого Куромію: “У Донбаcі говорили багатьма мовами, проте основними були російська й україн0 ська. Донські козаки розмовляли “козаць0 кою мовою”, російською з елементами ук0 раїнської… Деякі менш освічені мешканці Донбасу розмовляли (і певною мірою розмовляють і досі) російсько0українським суржиком. Часто люди в українсько0російських при0 кордонних реґіонах не ототожнювали себе ані з українцями, ані з росіянами, називаю0 чи себе перевертні або перевертыши. Од0 нак міжетнічне співіснування майже неми0 нуче означає міжетнічні конфлікти. У про0 мисловому Донбасі татари, мусульмани часто були для слов’ян жертвами. У 1902 р. на вугільній шахті Якобенка російські шах0 тарі, роздратовані чутками, що їхні низькі заробітки пояснюються напливом татар0 ських робітників, вдерлися до їхніх бараків, побили і порізали їх. Стосунки між росіянами й українцями були інколи напруженими. В сільській міс0 цевості вони жили дуже схожим життям, проте села були або російськими, або укра0 їнськими і майже не змішувалися. Здаєть0 ся, в містах і робітничих селищах стосунки були ще напруженішими. Російські шахтарі

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин