“Ми такі, якими зробили нас віки страждань і боротьби”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО ЧЕКАЄ НА ДБАЙЛИВИХ УКРАЇНА В «СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
Слово Просвіти, №51 за 2007 рік
дружини у державі”, як вона розуміється у назві “Україна” (“Uecker Reїn” — “Res publi ca”). Так вимагали догми нового віровчення та феодалізація суспільного життя в країні, введення спадковості на владу та землі. Правду не сховаєш, хоч би як ганьбили її. У добу написання “Слова о полку Ігоревім” ганьбили “старі словеси” України — “українські віча Трояні”, тогочасну “вічеву владу”. Звідси, мабуть, у російських істориків підсвідомий “синдром несприйняття” назви “Україна” як давньої назви та твердження, що назва виникла двісті років тому. Такої думки дотримується не тільки директор Інституту історії РАН А. Сахаров. А батько та син Толочки бачать Україну немовлям. Мабуть, не знають, що імена державам (країнам, церковним метрополіям), як і людям, давали на честь їхніх небесних покровителів, інколи — за великі хабарі. До речі, константинопольський Патріарх дозволив перенести у Володимир на Клязьмі лише резиденцію, але не Патріархію. Київ, як був, так і залишається Патріархом (Київ — Родень, місто матері Роди). А чого варта репліка Роя Медведєва про те, що Україна не мала свого “дворянства”? А навіщо те “дворянство” в цивілізованій демократич
4. Слово пан і давньоH слов’янські терміни Індійські та іранські факти проливають світло на деякі давні й досі загадкові слов’янські терміни. Так, основна найменша адміністративна одиниця у слов’ян Х ст. — територія роду, з одного чи кількох селищ, і городища — родового центру. Рід очолював ватажок, зі старійшинами він вирішував усі справи, а за потреби очолював і військову виправу. Зазвичай його називали староста, старійшина, війт, синонімом яких іноді виступає давній слов’янський термін жупан. У балтійських і подунайських слов’ян роди об’єднувалися в союзи — жупи. Жупи були в чехів і сербів, а термін жупан на означення ватажка такого об’єднання утримувався до ХІІ ст. Ватажки жупани, як вважають, представляли найшанованіші роди. Термін жупан згадує Костянтин Багрянородний у Х ст., а ще раніше (VIII ст.) його згадує монастирська грамота. Походження термінів жупа й жупан досі не з’ясоване. Як на чеського славіста Людвіка Нідерле, слово жупан тюрко татарського походження. Проте факти заперечують це. Насамперед привертає увагу перське shuban (shoban, shaban), тадж. шубон “пастух”, яке сходить до авестійського fshupan “охоронець, пастух овець”, де fshu “вівці”, а pan — “захисник, охоронець”.
Фото Євгена Букета
Борисоглібський собор у Чернігові. ХІІ ст.
ній країні? Україна протиставила отому дворянству соціальні “братства” і “вольності”. Згадкою про “братство” (“філадельфію”) роз починається “Слово о полку Ігоревім” — “Не славно би нам було, браття, начати старими словами труд наших повістій!” До речі, назва “шляхта” виникла від української назви “шлях” — “путь” (“вожді” як “поводирі”). Себто, давні “шляхтичі” були “водчими”, “воєводами”, а “дворянство” (“огорожа двора”) — двірська челядь, дворова служба. Нагадаємо етноніми синоніми до назви “українець” з огляду на давньогрецькі “ксбйбйнщ”, “ксбйнщ” (kraiainoo, krainoo) — “постановляти”, “вирішувати”, “приймати рішення”. Висновок із порівняння цих слів можна зробити такий: хоч етнонім українець в українській мові збігається зі значенням “країна”, “Україна” як “держава”, “ойкумена”, він несе у собі також значення давньослов’янського етноніма “радимичі” й відповідає назвам етнонімам “скити” (латинського “scitum” — “постановляти”, “вирішувати”) та “сколоти” (латинського “scola”, “schola” — “рада”, “радитись”, “товариство”, “громада”). Отже, твердження Геродота “скіфами їх називали греки, а самі себе вони називали па і жупан. Go gu в цих термінах означає “корови бики, худоба”. Go pan gupan — синоніми до gopa, go pala, gopat (є іранське божество Го патшах), gopta, goptar “охоронець, доглядач, сторож”, первісно теж “охоронець худоби, пастух”. Інд. gopta, goptar бачимо в українських прізвищах Хопта, Гоптар, а gopal gopala — у Гупал, Гупало, Гупалов, Гупалюк, Гупаленко, назвах Гупали (Волинь), Гупалівка й Гупалівщина (Дніпропетровщина). У В. Даля губовина — старовинне слово зі значенням “край, краї на, округа, волость, селище, сади ба, двір”. Термін губа “територіально адміністративна одиниця в Дав ній Русі” — “судова округа”. В. О. Ключевський стверджує: найменша “кримінально поліційна округа, у якій переслідування лихих людей надавалося самій громаді, називалася губа”. І українські прізвища Гу бань, Губенко, Губченко, Губський, слід гадати, пов’язані насамперед із давнім терміном губа, тим більше що маємо українські прізвища Гапон Гопан, Гупал Гупало, Жупан, Жупанський та ін. В Україні є назви Губник, Губське, Губівка тощо. Цікава назва одного з так званих болоховських міст — Губин. Назви цих міст (Губин, Ко будь, Кудин, Божеськ, Деревичі, Чернетин, Білобережжя і Дядьків) мають виразне індоарійське забарвлення й виявляють дотичність до
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
