Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У Києві шукаєш Київ”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ТАМ СВІТЯТЬ СОНЯШНИКИ

Слово Просвіти, №51 за 2007 рік

Валентина ДАВИДЕНКО Майстрів пензля можна цитувати за їхніми чільними творами, як і поетів, які увічнили себе геніальними строфами. І якщо незабутньо персоніфікованого соняшника тепер знають кілька молодших поколінь, бо в нього “були руки і ноги, // було тіло шорстке і зелене”, то “Очеретяна” і “Дивний звір” — полотна художниці Людмили Задорожної теж увічнили образи вже афористичні. Тож, мабуть, невипадково автори, яких цитують, зустрілися на презентації виставки Людмили Задорожної в Національному музеї Тараса Шевченка. Поет Іван Драч, звісно ж, не поминув увагою картину, де були його улюблені соняшники, але велика персональна виставка цієї мисткині представила і знані багатьма полотна, і нові. Дивовижно, як багато створила і з якою самовіддачею працює художниця в різних жанрах і техніках. Якось вона зізналася мені: “Коли б могла, навіть не витрачала б часу на сон, так хочеться малювати”. З 1965 року мисткиня бере участь у виставках — їх було понад 60. Крім того, мала 14 персональних. Твори Людмили Задорожної бачили в Німеччині й Сполучених Штатах, на Мальорці в Іспанії та в Софії. Її полотна перебувають у кількох українських музеях і картинних галереях. Я ж уявляю її берегинею наших природних скарбів, яка не зірве квітки, а перенесе бережно і любовно її образ на полотно, як і ті зблиски озерних дзеркал у лісовій гущавині, смарагдові трави і латаття, де царює її “Очеретяна” — жабка, а насправді круглолиця дівчинка красуня. На цій виставці теж багато природи з невтраченою озонною аурою і барвами, які просвітлюють зір навіть засмученим і пригаслим від втомливого буття душам. Може, й справді перегукнулася з настроєм полотен Катерини Білокур, творчість якої так високо цінує. Мистецтвознавці зауважують дві лінії у творчості Людмили Задорожної: традиційну, де прочитується підґрунтя народно декоративного мистецтва, й індивідуальну, що засвідчує її вільну орієнтацію в національно культурній і світовій художній спадщині. Як і кожен самобутній автор, вона прагне досягти власної живописної образності й формотворчості. Живопис для неї — насамперед свято кольору, і вона щедро обдаровує ним усіх, хто з невеселої хмарно зимової гами за ходить на виставку. Понад усі хмари там світять її соняшники…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин