“Будьмо мудрими. Будьмо один за одного”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
УКРАЇНА — ПОНАД УСЕ
Слово Просвіти, №51 за 2007 рік
Степан БОЙКО, просвітянин м. Івано Франківськ
В Указі Президента Ук6 раїни “Про відзначення 706 річчя від дня народження В’ячеслава Чорновола” підкреслюється важлива роль цього визначного по6 літичного і громадського діяча у становленні сучас6 ної української державнос6 ті, наголошується на необ6 хідності гідно вшановувати пам’ять лідерів українсько6 го визвольного руху.
24 грудня 2007 р. В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 70 років. Громадськість Івано Франківська вшанує пам’ять видатного політичного діяча, поклавши квіти до пам’ятника В. Чорноволу на вулиці його імені та проведе урочистості в муздрамтеатрі ім. І. Франка та багатьох містах і селах нашого краю. Ще 8 серпня 1965 року В. Чорновіл у селі Шешорах, що на Гуцульщині, вперше прилюдно виголосив гостру антикомуністичну промову під час відкриття пам’ятника Т. Шевченкові. Відтоді В. Чорновіл знаний у нас як борець за незалежну Україну. Україні цього лицаря духу подарував Шевченків край зловісного 1937 го, коли іроди з “чорних воронків” забирали всіх тих українців, у кого була власна думка, почуття гідності. Учительський син, комсомольський активіст — здавалося б, Чорноволові була забезпечена блискуча біографія “правильно го” діяча радянських часів. Але гострий розум, бунтівна вдача, волелюбні прадідівські козацькі гени дуже швидко склали ціну тогочасній дійсності. Золотий медаліст, без п’яти хвилин аспірант, блискучий журналіст стає на “ти” зі своєю долею і йде на “ви” з системою. В’ячеслав Чорновіл видав позацензурний “Український вісник”. З 1979 р. — член Української Гельсінкської групи. З 1992 р. — голова Народного руху України. Його книга “Лихо з розуму” швидко обійшла країни Західної Європи. Разом з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Василем Стусом, Аллою Горською В’ячеслав Чорно віл формував нову епоху, виборював українську незалежність. Його ім’я переказували пошепки з двору в двір, з душі в душу, з серця в серце у 70 х. Воно зазвучало голосніше у громадах Золочева і Львова й на сторінках київських газет у кінці 80 х. Це ім’я вознес лося народною надією на малих і великих зібраннях на початку 90 х років. Як боліло, коли люди, що не встигли стати державним народом, знову збивались у натовп і при перших труднощах зрікалися ще вчора обожнюваного провідника. А він став депутатом Верховної Ради України, керував Львівською областю, очолював партію, видавав газету “Час Тайм” і був надійним опертям для національно демократичних сил. Вперто, саможертовно пер скрипучого українського плуга борозна за борозною, бо була весна української державності, тож не можна було гаяти ні хвилини. І знову писав, осмислював, аналізував, був суттю і сіллю української землі. Звернімось до його останньої роботи “Спроби розколу Руху. Причини. Виконавці. Замовники”. Чорновіл болісно шукав відповіді на ці запитання, бо внутрішні суперечності хтось майстерно використав і спрямував у відповідне русло. Хто і чиї інтереси скропив кров’ю В’ячеслава Максимовича, досі залишається таємницею. Але як зараз описують прогресивні оглядачі, мотиви вбивства мають кілька аспектів. А замовників варто шукати навіть за межами України. По перше, Рух стояв на заваді мафіозному зарубіжному капіталу, який хотів скупити українську власність. По друге, Рух як найактивніший, найпослідовніший виразник національної ідеї діяв на всій території України, а це декого не влаштовувало. По третє, Чорновіл поставив собі за мету побудову Української самостійної соборної держави і крок за кроком йшов до неї. І в тому, що Україна постала, є насамперед і його, Чорноволова, частка праці й боротьби. Україна для нього була
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
